![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanСьогодні російська пропаганда повідомляє про «черговий прорив народної дипломатії», за яким на «Європейському регіональному форумі про попередження конфліктів та захист прав меншин» нібито вдалося виступити он-лайн «двом кримським громадським діячам», «голові Української громади Криму» Анастасії Грідчиної та «голові регіональної громадської організації Білоруси Криму» Роману Чегринцю. Я вже розповідав – як це дуже просто зробити практично в рамках «дискусій онлайн» навіть на заходах більш високого рівня, а тому самим фактом «говорячих голів» не здивований.
Цікаво тут інше, адже про цей форум, який проводиться хоча й під егідою ООН, але фактично – будапештським Інститутом Тома Лантоша – на офіційних майданчиках ООН було повідомлене за добу до його початку. Додам, що у самому Інституті Лантоша визначають його основною метою «дослідження порушень прав угорських меншин у державах Європи», а також фактів переслідування євреїв та рома, при чому цей «дослідний заклад» було у свій час засноване спільно Сенатом США та урядом Угорщини.
Отже у доброму ставленні до України таку установу, із нинішньою реваншистською політикою Будапешту, звинувачувати точно не варто. Примітно, що у 2019 році спроба виступу «депутата Держдуми» Руслана Бальбека на форумі ООН в Женеві відбулася саме за модерування авторитетної правозахисниці, тісно пов’язаної саме з Інститутом Тома Лантоша. Думаю не варто дивуватися що й на нинішній регіональний форум «контакти для реєстрації» були вказані саме від будапештського Інституту, а не від женевського офісу ООН.
Чи почув хтось на нинішньому форумі щось нове від «кримських доповідачів» у їх розповідях про «жахливі утиски національностей українською владою» – дуже навряд чи. Бо у їх тезах присутня щонайменш не вирішувана логічна суперечність, адже закликаючи «всіх людей доброї волі» «їхати у Крим та все побачити на власні очі», усі порушення етнічних прав ці професійні «українці та білоруси Криму» бачать виключно на північ від Перекопу.
Тобто саме там, де і так постійно перебувають постійні та тимчасові монітори ООН та ОБСЄ і всілякі представники більшості цивілізованих країн світу, там куди нікого закликати «приїхати та побачити» не потрібно. А у Крим міжнародні місії, як це не просто загальновідомо, але й офіційно вказане у звітах Генсека ООН до Генасамблеї ООН, не пускає виключно вища влада Росії. Отже залишається радіти, що у пулі російської пропаганди все погано не лише із правом, але й з формальною логікою.
Втім хоча вказані «заяви народних дипломатів» носять виключно риси «інформаційної війни» російських спецслужб та власне політичного чи правового значення не матимуть, на них все одно варто реагувати. Але звісно не у вимірі спростування потоку свідомості «говорячих кримських голів», хоча й тут, упевнений, надалі робота вітчизняних експертів буде посилена.
А насамперед варто зробити висновки щодо того «правозахисного» угорського Інституту Лантоша та щодо його опікунів з непримітного триповерхового будиночку напроти нічного клубу «Ex», які, здається, дещо «забули» про існування фундаментальних принципів міжнародного права. Отже, якщо хтось дуже хоче дізнатися багато нового про утиски рома та про антисемітизм на окремих територіях Паннонської рівнини – то, упевнений, не слід надалі замовчувати про ці ганебні явища у сучасному суспільному житті придунайської держави із величезними фантомними болями імперського походження.
Думаю й співзасновникам Інституту Тома Лантоша з Сенату США було б дуже цікаво усвідомити – як далеко можуть зайти, спільно із своїми бізнес-партнерами з російських спецслужб, в пошуках антисемітизму задля «відновлення імперської величі» окремі «авторитетні правозахисники» відомства бригадного генерала Іштвана Пастора.
Ну а щодо «Української громади Криму», «Білорусів Криму» та подібних структур, утворених зокрема й для розкрадання коштів у особливо крупних розмірах, ООН вже багато дізналося та ще дізнається від Асоціації Реінтеграції Криму. У (https://arc.construction/15075?lang=uk та https://arc.construction/15161?lang=uk) викладене окремі деталі відповідних оборудок, що вже «на столі» тих доповідачів Ради з прав людини ООН, хто й буде схвалювати подальші рішення щодо «доленосних заяв» густо притрушеного паприкою «регіонального форуму».
-
Цікаво тут інше, адже про цей форум, який проводиться хоча й під егідою ООН, але фактично – будапештським Інститутом Тома Лантоша – на офіційних майданчиках ООН було повідомлене за добу до його початку. Додам, що у самому Інституті Лантоша визначають його основною метою «дослідження порушень прав угорських меншин у державах Європи», а також фактів переслідування євреїв та рома, при чому цей «дослідний заклад» було у свій час засноване спільно Сенатом США та урядом Угорщини.
Отже у доброму ставленні до України таку установу, із нинішньою реваншистською політикою Будапешту, звинувачувати точно не варто. Примітно, що у 2019 році спроба виступу «депутата Держдуми» Руслана Бальбека на форумі ООН в Женеві відбулася саме за модерування авторитетної правозахисниці, тісно пов’язаної саме з Інститутом Тома Лантоша. Думаю не варто дивуватися що й на нинішній регіональний форум «контакти для реєстрації» були вказані саме від будапештського Інституту, а не від женевського офісу ООН.
Чи почув хтось на нинішньому форумі щось нове від «кримських доповідачів» у їх розповідях про «жахливі утиски національностей українською владою» – дуже навряд чи. Бо у їх тезах присутня щонайменш не вирішувана логічна суперечність, адже закликаючи «всіх людей доброї волі» «їхати у Крим та все побачити на власні очі», усі порушення етнічних прав ці професійні «українці та білоруси Криму» бачать виключно на північ від Перекопу.
Тобто саме там, де і так постійно перебувають постійні та тимчасові монітори ООН та ОБСЄ і всілякі представники більшості цивілізованих країн світу, там куди нікого закликати «приїхати та побачити» не потрібно. А у Крим міжнародні місії, як це не просто загальновідомо, але й офіційно вказане у звітах Генсека ООН до Генасамблеї ООН, не пускає виключно вища влада Росії. Отже залишається радіти, що у пулі російської пропаганди все погано не лише із правом, але й з формальною логікою.
Втім хоча вказані «заяви народних дипломатів» носять виключно риси «інформаційної війни» російських спецслужб та власне політичного чи правового значення не матимуть, на них все одно варто реагувати. Але звісно не у вимірі спростування потоку свідомості «говорячих кримських голів», хоча й тут, упевнений, надалі робота вітчизняних експертів буде посилена.
А насамперед варто зробити висновки щодо того «правозахисного» угорського Інституту Лантоша та щодо його опікунів з непримітного триповерхового будиночку напроти нічного клубу «Ex», які, здається, дещо «забули» про існування фундаментальних принципів міжнародного права. Отже, якщо хтось дуже хоче дізнатися багато нового про утиски рома та про антисемітизм на окремих територіях Паннонської рівнини – то, упевнений, не слід надалі замовчувати про ці ганебні явища у сучасному суспільному житті придунайської держави із величезними фантомними болями імперського походження.
Думаю й співзасновникам Інституту Тома Лантоша з Сенату США було б дуже цікаво усвідомити – як далеко можуть зайти, спільно із своїми бізнес-партнерами з російських спецслужб, в пошуках антисемітизму задля «відновлення імперської величі» окремі «авторитетні правозахисники» відомства бригадного генерала Іштвана Пастора.
Ну а щодо «Української громади Криму», «Білорусів Криму» та подібних структур, утворених зокрема й для розкрадання коштів у особливо крупних розмірах, ООН вже багато дізналося та ще дізнається від Асоціації Реінтеграції Криму. У (https://arc.construction/15075?lang=uk та https://arc.construction/15161?lang=uk) викладене окремі деталі відповідних оборудок, що вже «на столі» тих доповідачів Ради з прав людини ООН, хто й буде схвалювати подальші рішення щодо «доленосних заяв» густо притрушеного паприкою «регіонального форуму».
-
no subject
Date: 2021-10-13 02:15 pm (UTC)Ось німці щось фінансують за-для підтримки демократії у Україні (але чогось гроші йдуть прямо до Москви) характерна стаття м.і.:
https://carnegie.ru/commentary/85479