![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanBorys Babin
Наразі на Генасамблеї ООН було багато цікавих, а іноді й важливих заяв про Крим. А також - Афганістан.
Зокрема, президент США заявляв про нинішні нові перспективи світового порядку після того, як американський контингент залишив Кабул.
Звісно хтось з прихильників російського імперіалізму прагне із цього глузувати, забуваючи про потрійну роль Серця Азії для сучасної РФ.
Адже Афганістан - це не лише джерело особистої драми для сотень тисяч колишніх радянських вояків, та й одна з підстав того краху тоталітаризму, що нинішній Кремль йменує "найбільшою кризою сучасності".
Це й місце жахливих воєнних злочинів та злочинів проти людяності проти сотень тисяч цивільних осіб, жінок та дітей, вчинених у радянський період.
Про це, природно, прагнули мовчати у путинській Росії.
Бо вбивці дітей у Кандагарі потім передавали свій досвід вбивцям дітей у Гудермесі. Ті самі вбивці, що сьогодні з російських владних крісел глузують з України, яка надала прихист декільком тисячам жертв їх дітища з "Талібану".
Глорифікація "ветеранів Афганістану" ніколи не припинялася й у незалежній Україні. І вона виходила далеко за межі соціального забепечення ветеранів (що природно для будь-якої влади) або неупередженого дослідження істориками тих подій.
Це навіть виходило за межі загальних стандартів громадських об'єднань, адже "спілки ветеранів Афганістану" отримували, за очевидної підтримки влади, і звісно не лише та не тільки української, певні квазівладні та парамілітарні функції.
Ці структури розглядалися Кремлем (іноді, на щастя, дуже помилково) як знаряддя "російського миру" від Чопу до Мелового, від Овруча до Севастополя.
Найбільш характерною ознакою цього дійства стало затвердження, одним з останніх указів Януковича від 14 лютого 2014 року № 79/2014, за тиждень до розстрілу Майдану, медалі "25 років виведення військ з Афганістану".
Ця доволі чудернацька державна нагорода України не була скасована й за наступного президента, якій лише "підправив" положення про неї указом від 10 жовтня 2014 року № 765/2014.
Та нагороджували афганців не лише на Банковій.
Бо наразі "Асоціація Реінтеграції Криму" виклала цікаві переліки ветеранів афганських рухів Росії, нагороджених у 2014 році за сприяння окупації Криму.
Відповідна публікація, кому дуже цікаво, https://arc.construction/20242?lang=ru. Бо може ще не усі люди у погонах у нас викладають в інстаграмчику фоточки із російським міжнародним злочинцем Бастою.
А ось щодо ролі афганців та їх ватажків у окупації Криму "АРК" скоро напише окремо. А до чого тут Сиваш та новомодні закони проти олігархів - здогадаєтеся вже тоді.
Наразі на Генасамблеї ООН було багато цікавих, а іноді й важливих заяв про Крим. А також - Афганістан.
Зокрема, президент США заявляв про нинішні нові перспективи світового порядку після того, як американський контингент залишив Кабул.
Звісно хтось з прихильників російського імперіалізму прагне із цього глузувати, забуваючи про потрійну роль Серця Азії для сучасної РФ.
Адже Афганістан - це не лише джерело особистої драми для сотень тисяч колишніх радянських вояків, та й одна з підстав того краху тоталітаризму, що нинішній Кремль йменує "найбільшою кризою сучасності".
Це й місце жахливих воєнних злочинів та злочинів проти людяності проти сотень тисяч цивільних осіб, жінок та дітей, вчинених у радянський період.
Про це, природно, прагнули мовчати у путинській Росії.
Бо вбивці дітей у Кандагарі потім передавали свій досвід вбивцям дітей у Гудермесі. Ті самі вбивці, що сьогодні з російських владних крісел глузують з України, яка надала прихист декільком тисячам жертв їх дітища з "Талібану".
Глорифікація "ветеранів Афганістану" ніколи не припинялася й у незалежній Україні. І вона виходила далеко за межі соціального забепечення ветеранів (що природно для будь-якої влади) або неупередженого дослідження істориками тих подій.
Це навіть виходило за межі загальних стандартів громадських об'єднань, адже "спілки ветеранів Афганістану" отримували, за очевидної підтримки влади, і звісно не лише та не тільки української, певні квазівладні та парамілітарні функції.
Ці структури розглядалися Кремлем (іноді, на щастя, дуже помилково) як знаряддя "російського миру" від Чопу до Мелового, від Овруча до Севастополя.
Найбільш характерною ознакою цього дійства стало затвердження, одним з останніх указів Януковича від 14 лютого 2014 року № 79/2014, за тиждень до розстрілу Майдану, медалі "25 років виведення військ з Афганістану".
Ця доволі чудернацька державна нагорода України не була скасована й за наступного президента, якій лише "підправив" положення про неї указом від 10 жовтня 2014 року № 765/2014.
Та нагороджували афганців не лише на Банковій.
Бо наразі "Асоціація Реінтеграції Криму" виклала цікаві переліки ветеранів афганських рухів Росії, нагороджених у 2014 році за сприяння окупації Криму.
Відповідна публікація, кому дуже цікаво, https://arc.construction/20242?lang=ru. Бо може ще не усі люди у погонах у нас викладають в інстаграмчику фоточки із російським міжнародним злочинцем Бастою.
А ось щодо ролі афганців та їх ватажків у окупації Криму "АРК" скоро напише окремо. А до чого тут Сиваш та новомодні закони проти олігархів - здогадаєтеся вже тоді.