Diana Makarova · СКОТНИЙ ДВІР

[don_katalan]

14 вересня о 23:31
Отара.
Це називається - отара. Це коли багато овець, але попереду обов'язково - що, думаєте, баран? А от і ні. Баран ідіот, він заведе, аякже. Ні, попереду козел. Розумний, хитрий і досить вонючий.
Поясню на прикладах.
Приклад перший.
Висмикують і дають вам шматочок інтерв'ю Арестовича.
- АТО для наших мальчіків це курорт. - цинічно віщає Арестович.
Вкидають цю вирізку в отару і понеслось. Беееее, мееее, як він міііііг...
І лише рідкісні представники нашого скотного двору всміхаються:
- Е, чуваки й чувіхи! - кажуть вони. - А нічого, що Арестович сказав це ще в 16-му році? Чому ж ви ТОДІ цього не помітили?
А ще рідкісніші представники нашого скотного двору регочуть і кажуть:
- Е, народ! - кажуть вони. - А нічого, що ще в 14-му було зрозуміло, що Арестович рідкісний муд...? Невже ви цього ще ТОДІ не помітили?
(насправді слово на муд... означає кастрованого віслюка, ви в курсі?)
А от біда саме в тому, що вони не помітили. Не було сигналу помічати. Я ж пам'ятаю, як носились з Арестовичем. Експерт, чо. Наш чєловєк, і говорить все по лінії партії. І взагалі - ну, не було ж сигналу помічати, ну, що неясно?
Але слово на літеру муд... - воно і є муд... Як цього можна було не помічати?
Приклад другий.
Приходить звістка з фронтових лісів. Начебто наші сонечка відмародерили місцевих жителів, побили, пограбували людей, а потім ще й перестріляли домашню худобу. Є фото. Є відео. Є свідчення місцевих жителів. Все, треба починати розслідування.
Але тут отара починає мекати. Не може цього бути, ми не такі, наша армія не може такого робити, ми ж не сепари якісь.
І лише деякі РЕАЛЬНІ учасники фронта точно знають - може бути. Фронт, це така штука, де може бути що завгодно. Армія складається з людей, а люди, це теж, знаєте, такі створіння, що здатні на що завгодно. І навіть армійська й воєнна юриспруденція в таких випадках одностайна - є сигнал, треба починати розслідування, крапка.
Натомість на сцену раптом виходить козел і безапеляційно заявляє:
- Так, все брехня, просто тому що тому. І нєча наводити тінь на нашу армію.
Отара задоволена, отарі все роз'яснили, отара починає голосно бекати і бігти в напрямку, вказаному козлом. Навіщо отарі якесь там розслідування, правда?
Отара не пам'ятає, як брехав свого часу козел про донецький аеропорт. Отара не пам'ятає, як брехав той же козел про 32-й блокпост. Не пам'ятає бекаюча отара, як козел брехав, що з Дебальцевим в нас все в порядку, тоді, коли Дебальцево вже провалюлось в котел - більш того, отара не пам'ятає, як той же козел зізнавався у своїх брехнях.
"Мне Первий вєлєл врать, врать, врать..."
Та й навіщо отарі це пам'ятати? Вказівки не було. А без вказівки отара не вміє.
Це добре пам'ятають лише реальні учасники фронта, та й то не всі. Це також пам'ятають ті, хто не надто любить бігати в отарі і голосно бекати. А любить:
- читати сам
- сам виділяти потрібну інформацію
- сам робити висновки
Слава богам нашого скотного двору, що є в нас такі представники. Слава богам Оруела, що не всі отара.
А що ж отара?
А отара завжди побіжить за якимось козлом. І козел цей буде, безумовно, хитрим, наглим і вонючим - а яким же ще має бути козел?
І от що найцікавіше. Колись отарі вкажуть і на самого козла. І розжують - мовляв, ось він, вонючий, хитрий, бачте, бачте?
- А дійсно. - бекне отара і побіжить вже в іншому напрямку.
За новим козлом. Ще хитрішим і ще вонючішим.
Так було й з Арестовичем, на якого молилась отара, доки не з'явився якийсь інший козел.
І справа ж тут навіть не в самому козлу. Робота така в козла - вести за собою отару, воняти й голосно мекати.
Справа в самій отарі.
Не будь отарою. Не треба, Оруелом клянусь. І всім нашим скотним двором. Бо за козлом завжди стоїть ще одна особа. Називається пастух.
А тепер скажіть, будь ласка - хто ще з 14-го року не йняв віри Арестовичу і отому козлу, якому Первий вєлєл врать, врать, врать... Хто зумів одразу розпізнати ту вонь?
Хто на фізіологічному рівні не терпить над собою пастухів і, відповідно, їх особистих козлів?
Прошу до коментів, дорогі мої, прошу.