![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Милуюся сьогодні, як несамовито росіяни атакують Кримську платформу у інфопросторі. Ще б пак, адже Кримська платформа – це платформа підготовки війни за Крим.
Хто-хто, а звиклі жити війною мешканці Кремля прекрасно відчувають. І цю підготовку за будь-яку ціну намагаються зірвати і дискредитувати.
По-перше, розганяють інформацію про нібито колосальні витрати на цю платформу, рахують і намагаються обсмоктувати і обсміювати кожну виділену копійку.
По-друге, картинно вимагають негайних результатів від КП. Мовляв, що це дасть, чому це робиться, якщо всі ці розмови ні до чого не призведуть. Мовляв, он Туреччина десятиліттями під санкціями, і що?
Раз їх так карьожит, значить, все правильно робимо.
Очевидно, що порівняно з вартістю Криму для усіх нас навіть сотні мільйонів і мільярдів гривень – це дрібниці. Чим більше ми зробимо не-військовими методами зараз, тим менше життів нам доведеться покласти, щоб повернути нашу землю.
Тим більше, що зараз бюджет КП – на порядок менше. А якщо порівняти з видатками росіян на свою тіньову дипломатію, медійні проекти по світу, котрі працюють на відведення фокусу уваги від Криму – це взагалі в тисячу раз менше. Та мабуть затрати на кілька десятків щодня галасуючи телеграм-каналів про Україну (Лєгітімний, Наблюдатєль тощо) – і то більша по грошах трата Кремля, аніж наша платформа.
Що ж стосується результатів, то вони не можуть бути негайними. Але! Потреба у напрацюваннях, СКОРІШЕ ЗА ВСЕ, з’явиться ЗНЕНАЦЬКА. Хороша криза у російській імперії виникає, звісно, несподівано. І нам треба бути готовими, щоб мати політичні, правові, військові, медійні та усі інші можливі напрацювання готовими бути застосованими.
Кримська платформа – це платформа підготовки відвоювання Криму. В тому числі і з можливим військовим сценарієм.
Але для цього треба попрацювати у сферах інших, ніж «чиста» війна. Треба говорити про репресії у Криму, про бранців. Треба говорити про перетворення кримського раю у велику воєнну базу за зразком СРСР, про державну політику залюднення росіянами. І так далі.
***
Найбільш неприємна Кримська платформа не Росії. Росія звикла жити під зовнішнім тиском, гроші російських чиновників і так крадені.
Найбільш неприємна Кримська платформа нашим записним друзям, особливо Німеччині і Франції. Тепер усі наші західні партнери змушені вислуховувати на регулярній основі про ті жахи, котрі відбуваються у Криму і навколо нього. І хоча вони вже сподівалися, що Україна опустить руки, тепер їм щоразу доведеться вислуховувати неприємні для себе речі – адже саме НАТО і ЄС закупають у РФ її природні ресурси, фактично фінансуючи агресію.
Зеленський якісно штрикнув у очі респектабельним західним політикам, що всі їх запевнення про вірність принципам непорушності кордонів, правам людини не варті яєчної шкарлупи.
Що нульовою є ефективність усієї «міжнародної системи безпеки», принципів «територіальної цілісності» та «недоторканності кордонів».
Крим – наочна ілюстрація ціни словам лідерів західних країн, перманентне нагадування, що нині жодна держава не може бути впевнена, що не стане наступною жертвою окупації частини території.
**
Думаю, Путін уже триста разів пожалкував, що не окупував Україну повністю, а зробив це частково. Так би «західні партнери» раз посумували, і далі забули. А тепер усім доведеться слухати про Крим знову і знову, всюди.
Милуюся сьогодні, як несамовито росіяни атакують Кримську платформу у інфопросторі. Ще б пак, адже Кримська платформа – це платформа підготовки війни за Крим.
Хто-хто, а звиклі жити війною мешканці Кремля прекрасно відчувають. І цю підготовку за будь-яку ціну намагаються зірвати і дискредитувати.
По-перше, розганяють інформацію про нібито колосальні витрати на цю платформу, рахують і намагаються обсмоктувати і обсміювати кожну виділену копійку.
По-друге, картинно вимагають негайних результатів від КП. Мовляв, що це дасть, чому це робиться, якщо всі ці розмови ні до чого не призведуть. Мовляв, он Туреччина десятиліттями під санкціями, і що?
Раз їх так карьожит, значить, все правильно робимо.
Очевидно, що порівняно з вартістю Криму для усіх нас навіть сотні мільйонів і мільярдів гривень – це дрібниці. Чим більше ми зробимо не-військовими методами зараз, тим менше життів нам доведеться покласти, щоб повернути нашу землю.
Тим більше, що зараз бюджет КП – на порядок менше. А якщо порівняти з видатками росіян на свою тіньову дипломатію, медійні проекти по світу, котрі працюють на відведення фокусу уваги від Криму – це взагалі в тисячу раз менше. Та мабуть затрати на кілька десятків щодня галасуючи телеграм-каналів про Україну (Лєгітімний, Наблюдатєль тощо) – і то більша по грошах трата Кремля, аніж наша платформа.
Що ж стосується результатів, то вони не можуть бути негайними. Але! Потреба у напрацюваннях, СКОРІШЕ ЗА ВСЕ, з’явиться ЗНЕНАЦЬКА. Хороша криза у російській імперії виникає, звісно, несподівано. І нам треба бути готовими, щоб мати політичні, правові, військові, медійні та усі інші можливі напрацювання готовими бути застосованими.
Кримська платформа – це платформа підготовки відвоювання Криму. В тому числі і з можливим військовим сценарієм.
Але для цього треба попрацювати у сферах інших, ніж «чиста» війна. Треба говорити про репресії у Криму, про бранців. Треба говорити про перетворення кримського раю у велику воєнну базу за зразком СРСР, про державну політику залюднення росіянами. І так далі.
***
Найбільш неприємна Кримська платформа не Росії. Росія звикла жити під зовнішнім тиском, гроші російських чиновників і так крадені.
Найбільш неприємна Кримська платформа нашим записним друзям, особливо Німеччині і Франції. Тепер усі наші західні партнери змушені вислуховувати на регулярній основі про ті жахи, котрі відбуваються у Криму і навколо нього. І хоча вони вже сподівалися, що Україна опустить руки, тепер їм щоразу доведеться вислуховувати неприємні для себе речі – адже саме НАТО і ЄС закупають у РФ її природні ресурси, фактично фінансуючи агресію.
Зеленський якісно штрикнув у очі респектабельним західним політикам, що всі їх запевнення про вірність принципам непорушності кордонів, правам людини не варті яєчної шкарлупи.
Що нульовою є ефективність усієї «міжнародної системи безпеки», принципів «територіальної цілісності» та «недоторканності кордонів».
Крим – наочна ілюстрація ціни словам лідерів західних країн, перманентне нагадування, що нині жодна держава не може бути впевнена, що не стане наступною жертвою окупації частини території.
**
Думаю, Путін уже триста разів пожалкував, що не окупував Україну повністю, а зробив це частково. Так би «західні партнери» раз посумували, і далі забули. А тепер усім доведеться слухати про Крим знову і знову, всюди.