Алі Татар-заде · як продаються рос.інтелігенти

[don_katalan]

От ведеш ти книжкову рубрику. Весь такий в очьочках, с барадьонкой, ну просто чеховскій персонаж. Ніхто тебе не трогає, ти внє палітікі, ти више всєво етаго.
І тут приходять тобі і кажуть: - "Філімон Порфірьєвіч, ось вам передача на ЦТ. 5 хвилин, так, ранком поміж рекламою бутербродів та прокладок, але ж це праймтайм". Ну ти такий восторгаєшся. Тебе починають впізнавати на вулицях, здороватись. Деякі дами просто пріятниє охоче селфяться, наче ти якийсь дікапріо, не менше, а дами пріятниє во всєх отношеніях можуть не тільки селфитись. Життя - рай.
І тут тобі приходять вдруге і кажуть: "А завтра порекламуйте кнігу Шойгу".
- Шо, шо, Шойгу? - скажеш ти, аж на язикє радной дєрєвні, з рязанскім акцентом, від волніння.
- Шойгу? це той бурят, який тушить пожежи і воює в Афріці?
- Негоже, барін, так хаметь, - скажуть тобі, - героїв треба знать вліцо.
Не в Афріці він воює, сука ти інтелігентськая, а захищає твою вєру і твой язик - еслі ти канешна рускій, надо іщо пасматреть, уж больно ти рєзвий да умний, - і захищає грудями своїми на Вдонбасє та в Наукраинє.
А ти, книхний червь, уж і пари слов не звяжеш для нашого героя? А йому між іншим це дуже важно.
Ти ж його не знаєш, морда ти небритая, а шеф очень даже трогательний і сентиментальний мужик, і ти його дуже огорчиш, якщо не скажеш пару ласкових про його книжку. Він туди вклав душу, серце і багато грошів.
А завтра ефір.
Ну ти ідьош к своєй женщінє, пьеш, вона каже:
- Порфірій Філімоновічь, поступай как тєбє совєсть вєліт. Я всьо пайму.
Ти дзвониш другу, якому не дзвонив років так п'ять. Той каже: "Філімон, да пошлі іх знаєш куда! Да ти спомні шо ми творілі в юнасті".
Потім садишся за томік Достоєвскаго, ну ілі Паустовскаго, ілі тогож Толстога. По вкусу. Той мудрий, той тобі підкаже.
І той промовляє з випадково одкритої сторінки:
- Філімон, посмотрі на себя. Тебя уже даже твоя женщіна не помніт, как зовут, імя с отчеством путаєт. А ти ведь еще даже не стар. Так кто ти, Філімон порфірієвіч: тварь дражащяя ілі право імеющяя? Рішать тібє.
І ти такий: да!
Вранці приходиш на етер.
Всі бачать, що в тебе ліцо особеноє, сьгодні ти якийсь не такий.
Очі блищать нехорошим блеском. Бородка постріжена. Сам наче років на десять помолодшав.
- Мотор! Камера! Іфір!
І починається іфір.
І ти кажеш спокійно, дещо розв'язано, небрежно:
-- А етого автора ви точно не чіталі. Не тратьте усілій іскать єво кнігі - ета єво пєрвая кніга, дєбют. Вот я діржу ійо в руках. Сергей Шойгу, знаєте такого? Кніжка так і називаєтса - "Ви міня знаітє". Автор сахраняєт неповторімий стіль, нікому ні падражаєт і ні на кого ні пахож. Кніга у міня аставіла самиє тьоплиє фпічатлєнія. Своєй ніпасредстваенастью, іскреней чистатой, прямотой. Сергей Шойгу, "Ви меня знаєте".
- Снято!
І к тібє падходят в третій раз, і говорять:
- Ну бачиш, Філімон, развє трудно било?
І хлопають по плечу, і кажуть:
- А ти нам сразу панравілся. Па всіму відать, што ти наш, рускій чілавек.
І тобі на роботі всі заздрять: пофартило ж людині, так вдало продався.
А другу потім скажеш:
- Та я ж внє палітікі! Я ваще с трудом спомніл, хто йон такой. Та я тібє гаварю! А кнішка правда душевная. Такая, знаіш, прімітівная, плохо вичітаная, і вапще там бред напісан, ну так я ж ето прямо в іфір і видал! Нет, ти виідєл, как я рубанул? Ні на каво говорю ні пахоже, а ето ж імеєтса в віду, шо он і кніжок-то не читаєт. І знаєш, а нічево оні мнє ні сделалі.
===
Anna Zozulya
Ото як канал "Дождь" подивилася. А наступного разу зробить одухотворьонний лік та осуждатиме злочини бендеровців.
---
Алі Татар-заде
Anna Zozulya так, це в їхньому дусі
=====
Алі Татар-заде
13 год ·
верховний гавнокомандуючий противника підписав указ, щоб бойові прапори корабля екипаж захищав ціною свого життя, а якщо і це не допомагає - то унічьтожить, скушать. сжечь, коротше щоб прапор не діставсь врагу.
===
Євгенія Чуприна
А можна просто на нього насрати, і противник погидує. Коли небезпека минує, то випрати