![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
Я тут лишу заміточки, аби позначити позицію. Суто для себе, щоб не помилитись.
1. Я проти парадів у воєнний час.
Паради - це гроші. Це могутні гроші. Я волонтер, я вмію рахувати гроші. Мені стає погано, коли я думаю, які фінанси пішли на це видовище, а могли б піти на потреби фронта.
Я знаю, знаю, різні статті і все таке. Але мені все одно стає сильно погано.
2. Але паради у воєнний час проводити, мабуть, потрібно. Народ жаждєть. Та і військові (а також ветерани, а чи політичні сили, які паразитують на ветеранах) показали, що парад потрібен саме їм. Коли влада відмінила паради - самі військові та ветерани, а також політичні сили, які паразитують, це само собою, куди ж без них - провели Марш нескорених.
3. МАРШ НЕСКОРЕНИХ БУВ НАЙПРАВИЛЬНІШИМ ПАРАДОМ, який би особисто я хотіла бачити у воєнний час. Це якщо виключити паразитуючі політичні сили. Минулого року їх таки хотіли виключити, але не вийшло. Ну, що ж, виключати політичні сили теж треба вчитись.
А Марш з мінімумом репетицій, без вилизаного чеканного кроку, майже спонтанний і добровільний - це класно. Це про душу української армії.
Хоча й дуже нагадує махновщину. От біда. Куди не кинь, всюди клин.
4. То ж в чому крокувати на парадах?
Парадка.
Мать-мать-мать. Парадка - найнезручніший військовий одяг, який можна вигадати. Здається, розробників відбирають за класифікацією зачатків садизму у їхніх креативних мізках. І це дивує, бо військова форма - це про зручність. Про абсолютну зручність. Про найабсолютнішу зручність, яка може бути, виходячи з новітніх технологій матеріалів та пошиву.
Зручність - не про нашу парадку. Не про зручність і українська польова форма, фронт як був у мультику, так в ньому і воює (плюс-мінус інші види форми). В "цифрі" фронт їде в місто (не завжди), в штаб (не завжди), отримувати ордени і на парад (завжди). В старій "цифрі" фронт миє машини. Не копає. Копати в "цифрі", та ще й на спеці - це треба бути зовсім без підмінки. У вас що, волонтерів нема?
А оксюморон "зручна парадна форма" - нууууу... Це просто оксюморон, та й годі.
Бо нам, хоч ти крий, все диктує совок у душах -і розробницьких душах, і приймальних, і відкатних. А совок забороняв думати про зручність. Категорично, аж до розстрілу. Совок вимагав думати про парад і шоб красіво. І гудзики блищали.
5. Крокувати в туфлях на параді - совок.
Крокувати на параді в берцях, пройшовши десятки репетицій - совок.
Оці вилизані паради під час війни - совок, мать-мать знову.
6. Але ось ми порились в пам'яті і згадали, як приймалась ця парадна форма. І як захоплено волав фейсбук:
- Нарешті! Звершилось! Нарешті наша українська армія подумала й про жінку. Нарешті жінка може змінити незручні важкі берці на зручні легкі туфлі. Ура розробникам!
Захоплено зустріли нововведення як жінки-військові, так і публіка, різного рівня співчуття і причетності.
7. І тут я замислилась...
Дякую френдам за підказку, всі разом згадали рік прийняття цих туфликів
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1502-17#Text
8. ... от і зрозумій людей, да?
Дякую Вікторія Шинкаренко за фото.
Казала ж тобі - цей педікюр вже є частиною історії 🙂
Я тут лишу заміточки, аби позначити позицію. Суто для себе, щоб не помилитись.
1. Я проти парадів у воєнний час.
Паради - це гроші. Це могутні гроші. Я волонтер, я вмію рахувати гроші. Мені стає погано, коли я думаю, які фінанси пішли на це видовище, а могли б піти на потреби фронта.
Я знаю, знаю, різні статті і все таке. Але мені все одно стає сильно погано.
2. Але паради у воєнний час проводити, мабуть, потрібно. Народ жаждєть. Та і військові (а також ветерани, а чи політичні сили, які паразитують на ветеранах) показали, що парад потрібен саме їм. Коли влада відмінила паради - самі військові та ветерани, а також політичні сили, які паразитують, це само собою, куди ж без них - провели Марш нескорених.
3. МАРШ НЕСКОРЕНИХ БУВ НАЙПРАВИЛЬНІШИМ ПАРАДОМ, який би особисто я хотіла бачити у воєнний час. Це якщо виключити паразитуючі політичні сили. Минулого року їх таки хотіли виключити, але не вийшло. Ну, що ж, виключати політичні сили теж треба вчитись.
А Марш з мінімумом репетицій, без вилизаного чеканного кроку, майже спонтанний і добровільний - це класно. Це про душу української армії.
Хоча й дуже нагадує махновщину. От біда. Куди не кинь, всюди клин.
4. То ж в чому крокувати на парадах?
Парадка.
Мать-мать-мать. Парадка - найнезручніший військовий одяг, який можна вигадати. Здається, розробників відбирають за класифікацією зачатків садизму у їхніх креативних мізках. І це дивує, бо військова форма - це про зручність. Про абсолютну зручність. Про найабсолютнішу зручність, яка може бути, виходячи з новітніх технологій матеріалів та пошиву.
Зручність - не про нашу парадку. Не про зручність і українська польова форма, фронт як був у мультику, так в ньому і воює (плюс-мінус інші види форми). В "цифрі" фронт їде в місто (не завжди), в штаб (не завжди), отримувати ордени і на парад (завжди). В старій "цифрі" фронт миє машини. Не копає. Копати в "цифрі", та ще й на спеці - це треба бути зовсім без підмінки. У вас що, волонтерів нема?
А оксюморон "зручна парадна форма" - нууууу... Це просто оксюморон, та й годі.
Бо нам, хоч ти крий, все диктує совок у душах -і розробницьких душах, і приймальних, і відкатних. А совок забороняв думати про зручність. Категорично, аж до розстрілу. Совок вимагав думати про парад і шоб красіво. І гудзики блищали.
5. Крокувати в туфлях на параді - совок.
Крокувати на параді в берцях, пройшовши десятки репетицій - совок.
Оці вилизані паради під час війни - совок, мать-мать знову.
6. Але ось ми порились в пам'яті і згадали, як приймалась ця парадна форма. І як захоплено волав фейсбук:
- Нарешті! Звершилось! Нарешті наша українська армія подумала й про жінку. Нарешті жінка може змінити незручні важкі берці на зручні легкі туфлі. Ура розробникам!
Захоплено зустріли нововведення як жінки-військові, так і публіка, різного рівня співчуття і причетності.
7. І тут я замислилась...
Дякую френдам за підказку, всі разом згадали рік прийняття цих туфликів
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1502-17#Text
8. ... от і зрозумій людей, да?
Дякую Вікторія Шинкаренко за фото.
Казала ж тобі - цей педікюр вже є частиною історії 🙂