![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Президент є головним у нашій державі і визначає її курс не завдяки, а всупереч Конституції. І тут зовсім не питання персони Зеленського чи Порошенка, чи Януковича з Кучмою.
Це питання того, що саме 99 або 98, або ну може 97 відсотків українців у своїй уяві наділяють сьогодні Зеленського найвищою владою, вважають його особою з найвищими повноваженнями в державі і, власне, очікують від нього вирішення усіх проблем.
Отака абсолютна більшість переконана, що Президент – це фігура, котра може і має займатися усім, від безпосередніх вказівок військам, переговорам з іншими державами і аж до «Великого будівництва».
Повторюся, всупереч букві Конституції, але у повній відповідності із волею народу, Президент більшу частину свого часу займається речами, котрі є поза його повноваженнями. Бо так українці його бачать – зовсім не так, як Основний Закон.
***
Що з цим робити? Звісно, колись мені хотілося б бачити Україну парламентською республікою на кшталт Німеччини чи Ізраїлю. Але виходячи з реальності, варто було б міряти хоча б про президентську республіку, як у США.
Коли президент – не небожитель, котрий фактично керує усім, а формально не відповідає майже ні за що. Коли президент особисто очолює уряд, усі непрості рішення ухвалює персонально, і несе відповідальність за все, не перекладаючи її ні на прем’єрів, ні на керівників власного офісу. Так, як власне, і переконаний нині народ.
І, звісно, щоб був справжній незалежний парламент і справжній незалежний Конституційний суд – котрих нині, на жаль, немає.
Отаких конституційних реформ нам не вистачає.
***
Про це я писав раніше, про це я пишу зараз. Такі зміни до Конституції я б підтримав і при Порошенку, і нині підтримаю при Зеленському.
Бо не може бути такого розриву між текстом Основного Закону і реальністю.
Президент є головним у нашій державі і визначає її курс не завдяки, а всупереч Конституції. І тут зовсім не питання персони Зеленського чи Порошенка, чи Януковича з Кучмою.
Це питання того, що саме 99 або 98, або ну може 97 відсотків українців у своїй уяві наділяють сьогодні Зеленського найвищою владою, вважають його особою з найвищими повноваженнями в державі і, власне, очікують від нього вирішення усіх проблем.
Отака абсолютна більшість переконана, що Президент – це фігура, котра може і має займатися усім, від безпосередніх вказівок військам, переговорам з іншими державами і аж до «Великого будівництва».
Повторюся, всупереч букві Конституції, але у повній відповідності із волею народу, Президент більшу частину свого часу займається речами, котрі є поза його повноваженнями. Бо так українці його бачать – зовсім не так, як Основний Закон.
***
Що з цим робити? Звісно, колись мені хотілося б бачити Україну парламентською республікою на кшталт Німеччини чи Ізраїлю. Але виходячи з реальності, варто було б міряти хоча б про президентську республіку, як у США.
Коли президент – не небожитель, котрий фактично керує усім, а формально не відповідає майже ні за що. Коли президент особисто очолює уряд, усі непрості рішення ухвалює персонально, і несе відповідальність за все, не перекладаючи її ні на прем’єрів, ні на керівників власного офісу. Так, як власне, і переконаний нині народ.
І, звісно, щоб був справжній незалежний парламент і справжній незалежний Конституційний суд – котрих нині, на жаль, немає.
Отаких конституційних реформ нам не вистачає.
***
Про це я писав раніше, про це я пишу зараз. Такі зміни до Конституції я б підтримав і при Порошенку, і нині підтримаю при Зеленському.
Бо не може бути такого розриву між текстом Основного Закону і реальністю.