![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanНе знаю чи це правда, чи ні. Але нехай полежить тут ))) (Д_К)
(фрагмент з розвідки «Хроніки Бариги: Кров та шоколад», чернетка)
«Помаранчева» еліта зразка 2004 року ставилася до Володимира Путіна з якимсь шанобливим пієтетом, вбачаючи в ньому такого собі «правільного» государя своєї держави, що піклується і про примноження своєї влади, але не забуває про свій нарід. (Ющенко так той просто плекав мрію стати отаким українським національним Путіним. Але на це він не сподобився, виявившись жалюгідною ганчіркою, «тряпачкой», як влучно висловися свого часу Саакашвілі)
Схожих поглядів Петро Олексійович Порошенко в душі дотримується досі.
Знаменним є те, що свій перший «візит» в ранзі самого наближеного до тіла Віктора Андрійовича кума, наприкінці січня 2005 року, коли результати третього туру були оголошені, але Ющенко ще не вступив на посаду, Порошенко здійснив у Москву.
До «першопрестольної», виставляючи себе не надто багатим демократом, Петро Олексійович полетів не чартером, а черговим рейсом процвітаючого на ту пору «Аеросвіту», в салоні бізнес-класу.
Але грошей на супроводжуючого його лакея Порошенко теж пошкодував, тому з'явився в напівпорожній салон увесь обвішаний пластиковими пакетами, набитими різноманітними подарунками для вельможних московитів.
Він розраховував догодити багатьом кремлівським сановникам, щоб зміцнити свій російський бізнес (до крохмалю, цукру та бісквитів він планував додати автомобілі та автобуси) і навіть знайти доступ до господаря Кремля. Всю цю, з дозволу сказати, ручну поклажу жлобкуватий крижопільський цукрозаводчик вивалив прямо в проході між рядами крісел, вмостишись в одному протягом всього польоту вів «ділові розмови» з двох «навароченых» дорогих трубок.
Юні бортпровідниці, що вони звичайно ж симпатизували Майдану, у пізнавши в своєму пасажирі одного з «героїв» цього Майдану, щоб не відволікати важливого VIPа від державних справ, припираючи прохід, тишком акуратно порозкладали весь його скарб по численним порожнім багажним полицям.
Керувалися вони найкращими намірами, надати хоч би й незначну послугу «соратнику» «народного президента». Те, що сталося відразу після посадки літака в аеропорту Шереметьєво, увергнуло дівчат у справжній шок. Прохопившись на землі від телефонних «тьорок», Петро Олексійович не знайшов на підлозі своїх пакетів й підняв страшенний гвалт.
- Хдє маі вєщі? - Репетував він, бризкаючи слиною в обличчя українським стюардесам, наче отой очманілий купчина, - Мєня аграбілі! Там билі очінь дарагіє падаркі!
Важкої праці коштувало засмученим дівчатам пояснити товстосуму, що вони не обікрасти хотіли, а допомогти, поклавши в безпечні місця, розкидану де попало рошенівську поклажу.
Після неприємного інциденту автор цих рядків сам бачив двох наляканих дівчат, щовни заспокоювали свою подругу, яка просто розридалася від незаслуженої образи і розчарування за ширмою у вузькому службовому закутку, пошарпаного «боїнгу» компанії Коломойського.
З усього було видно, що «дорогі подарунки» зробили свою справу, бо вже наприкінці травня у вузькому колі, Петро Олексійович з придихом ділився враженням від своїх зустрічей з Путіним.
Господар Кремля викликав у Порошенка захват, і провінціал, що він досі дрімає у середині Бариги, прокинувся. Буквально захлинаючись слиною, розповідав він особливо довіреним приятелям Кононеку та Свинарчуку, як «вони з Путіним» буквально на пару-трійку років «розминулися» в Бендерської дитячій спортивній школі боротьби, яку школяр-Порошенко тривалий час відвідував, і куди вже чемпіоном Ленінграда, навідувався майстер спорту з дзюдо, Вова Путін, приїздив на спартакіаду народів СССР.
При цьому Петро Олексійович неодмінно звертав увагу на те, що, він і сам «майстер спорту з самбо і дзюдо». Хоча насправді був жалюгідним кмс, який отримали спортивне звання завдяки зв'язкам свого батька, Олексія Івановича, що мав партійно-номенклатурний вагу в радянсько-молдавських Бендерах часів СРСР.
Про спортивні досягнення юного Петі ми ще розповімо, а поки спробуємо з'ясувати, хто ж «вивів» Порошенко на Володимира Путіна? Це міг зробити наприклад Віктор Медведчук, друг-ворог Петра Олексійовича, з яким останній остаточно не рвав зв'язку ніколи. Але, скоріше за все, це зробив Дмитро Козак, фігура вельми загадкова.
Дмитро Козак - російський політичний діяч, людина, яку деякі готують в наступники чинного президента Володимира Путіна, однак про його персону достовірно відомо небагато. Однак і те небагато, що відоме про Д. Козака викликає великий інтерес до його біографії та політичної ролі в контексті життєпису Петра Порошенка. Адже деякі джерела стверджують, що у Петра Порошенка і у Дмитра Козака були спільні вінницькі знайомі
Уродженець України (с. Бандурове Кіровоградської області), Дмитро Козак після школи відслужив строкову службу в спецназі Головного Розвідувального Управління Генерального штабу ЗС СРСР, в «акваріумі», як його охрестив колишній офіцер ГРУ, перебіг на Захід Віктор Суворов. Тоді ж, по всій видимості, Дмитра Козака і завербували. Після служби, провчившись трохи більше року у Вінницькому політехнічному інституті, він без жодних зусиль з цього технічного ВНЗ перевівся на юридичний (sic!) факультет Ленінградського університету; в 1980 році, через п'ять років після того, як його закінчив В.Путін, який працював на той час в УКГБ Ленінградської області. Зробити це без підтримки понад простому «хлопцеві з села", яким і був тоді Дмитро Козак, просто неможливо.
Знаючі люди стверджують, що Путін по лінії КГБ опікувався юрфаком Ленінградського університету, як людина знайома з цим факультетом зсередини. Кажуть так само, що Дмитро Козак досить довго був у Путіна «агентом на зв'язку». Саме цим можна пояснити стрімке зростання колишнього юрисконсульта Д. Козака в період приходу В. Путіна у велику владу.
У листопаді-грудні 1999 року Д. Козак очолював штаб президентської виборчої кампанії Володимира Путіна, але на початку січня 2000 поступився цим місцем заступнику керівника адміністрації президента Дмитру Медведєву. Після перемоги Путіна Д. Козак займав різні пости в адміністрації президента РФ і в російському уряді
У вересні 2003 року в т.зв. "Меморандумі Козака" останній запропонував проект об'єднання Молдови і Придністров'я в єдину федеративну державу. Передбачалося створення так званої «асиметричною федерації» у складі Молдови, Придністров'я і Гагаузії, двопалатний парламент, перехідне положення на період до 2015 року, демілітаризація (зі збереженням на період роззброєння присутності російських «миротворчих сил»; надання російській мові статусу другої державної. У листопаді 2003 року «Меморандум Козака» був відкинутий Молдовою
Але в 2005 році Порошенко з Путіним спробували нав'язати Молдові видозмінену версію «меморандуму Козака» під соусом «плану Ющенка». Різниця полягала лише в тому, що замість федералізації пропонувалася автономія ПМР.
У них нічого не вийшло, але між трійцею - Петро Порошенко, Володимир Путін Дмитро Козак - встановилися такі «теплі» стосунки, що Петро Олексійович через чотири роки, згадуючи про них в інтерв'ю дзеркало тижнями мало не пустив сентиментальну сльозу: «Если помните, в 2005 году мной были проведены запоминающиеся встречи с Владимиром Владимировичем Путиным, с Дмитрием Козаком. Мы предложили элементы плана урегулирования в Приднестровье, он был детально проработан…» (Петр Порошенко: «Я решу все вопросы», «Зеркало недели" №47, 4 декабря — 11 декабря 2009 г.)
Зверніть увагу, – не зустріч, а зустрічі! Скільки їх було? Схоже, - не одна і не дві, для того, щоб детально опрацювати план.
Але найбільше вражає ось це: «Мы предложили». «Мы - це Порошенко, Путін, Козак, а точніше - Путін, Козак, Порошенко. Відомо, що їхній план «провалився тому, що його відкинув парламент Молдови. Але «впроваджуючи» його в Молдові та в ПМР, Порошенко «порішав» всі свої бізнес-питання, відвоювавши собі, серед іншого і торговий центр «Gemenii», що приносить більше десяти мільйонів доларів щорічно.
Немає ніякого сумнів, що В. Путіну було добре відомо зміст розмов Петра Порошенка з ватажком ПМР І. Смірновим і президентом Молдови ВВ. Вороніним, під час яких обговорювалися питання не тільки політичні, але й проблеми бізнесу П. Порошенка в Молдові та Придністров'ї. Але, головне, В. Путіну були чудово відомо зміст розмов Порошенко в Москві з самим Путіним і Д. Козаком. У кремлівського самодержця, скоріше за все маються аудіо- а може бути навіть відео-протоколи цих зустрічей. Обговорювалися деталі спільного плану «асиметричною федералізації» Молдови», який Порошенко не тільки схвалював але разом з Путіним і Козаком опрацьовував, а потім спільно з ними наполегливо нав’язував молдованам. Уявіть собі, в які відвертості пускався Петро Олексійович, шукаючи ласки кремлівського узурпатора.
За іронією долі, В. Путін і Д. Козак, за півтора десятки років після «незабутнього» «сотрудничества» з Порошенком, нині, користуючись, м'яко кажучи, безтурботної відстороненістю Європи, намагаються нав'язати Києву сценарій де-факто «асиметричної федералізації» України.
Адже Віце-прем'єр уряду РФ Дмитро Козак з квітня 2014 був призначений Путіним куратором Криму. А це стовідсотково означає, що в сферу компетенції Д. Козака входять і сепаратисти ДНР т ЛНР.
Тільки з однієї цієї причини Петро Порошенко просто не здатний був ефективно протистояти зусиллям Кремля нав'язати особливий статус Донбасу. Він не міг дозволити собі заперечити Путіну, він боявся Путіна ( і боїться нині), у якого зібрані валізи компромату на Порошенко. Путін фактично утримує Петра Олексійовича на гачку. І не тільки, згаданими «придністровським протоколами».
Справа в тому, що Володимир Путін посвячений у деталі офшорних технологій Петра Олексійовича. І сталося це, по причині непомірною жадібності шоколадного барона. Поширюючи експансію «Roshen» на Липецьку кондитерську фабрику (Ліконф) в Росії, Порошенко відразу ж взявся впроваджувати звичні йому офшорні технології. Багатьом відомо, що Порошенко володіє Липецької кондитерською фабрикою з 2001 року. Але мало кому відомо, що Петро Порошенко ніколи не значився в числі акціонерів цього підприємства. Протягом тривалого часу, з початку 2001 і до середини 2007 рік, а контрольним пакетом акцій Ліконф володіла офшорна компанія Vernon Holdings Limited, зареєстрована 28. 06. 2001 за адресою Box 3321, Drake Chambers, Road Town, Tortola. Bristish Virgin Islands.
Контролювалася вона особисто Петром Порошенком за допомогою Сергія Зайцева та Оксани Смакоус, а для листування використовував поштову адресу його офісу: 04176, вул. Електриків, 29А, Київ, Україна. У 2007 році ця віргінська офшорка продала 98,712% акцій Ліконф фірмі «Дніпровські ласощі», яка згодом отримала назву «Центрально-Європейська кондитерська компанія» (ЦЕКК).
Насправді Порошенко продав акції Ліконф сам собі, оскільки ЦЕКК належала йому, але знову не прямо, а за допомогою компанії Fairbrook Enterprises Limited, зареєстрованої на острові Мен.
Прибравши таким чином офшорку зі складу власників Ліконф, Порошенко зробив свій російський бізнес більш респектабельним, уникнув сплати податків за продаж, а крім цього розраховував уникнути проникнення російських спецслужб в секрети його офшорних схем.
Але вийшло все з точністю до навпаки, і тепер з упевненістю можна сказати, - Кремль володіє інформацією про значну частину тіньових схем, конфіденційних рахунків, закордонну нерухомість, цінні папери та трансфертні операції офшорної імперії п’ятого українського президента. А сталося це ось як.
У початку 2013 року Міжнародний консорціум репортерів-розслідувачів (ICIJ) розмістив на своєму сайті базу даних про власників офшорів на Британських Віргінських островах (БВО), щоб кожен міг знайти прихованих бенефіціарів компаній, трастів і фондів. У ній можна знайти добрий десяток добре відомих українців, зокрема, таких відомих особистостей, як Ігор Гіленко, Гарік Корогодський, Дмитро Фірташ, нинішній главу АП Бориса Ложкіна.
Але самого Петра Порошенка у списку не виявилося.
Справа в тому, що за Петром Олексійовичем числиться два відомі офшору в юрисдикції Британських Віргінських островів, - LEGGETT ASSETS ENTERPRISES LIMITED і Vernon Holdings Limited. Перший зареєстрований після витоку інформації реєстраційних баз Віргінських островів, використаної ICIJ. Другий через непорозуміння потрапив в умовну російську секцію офшорних компаній. Виявилося, що Vernon Holdings Limited був зареєстрований не безпосередньо реєстратором з Віргінських островів, а московським представником такого реєстратора. А саме, - московським відділенням міжнародної компанії «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre », розташованим адресою: Тестовская10, Северная Башня, 11этаж.
Таких офшорів за «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre» числиться кілька тисяч, але вся справа в тому, що московські реєстратори не тільки реєструють офшори, але управляють ними, обіцяючи клієнтам дотримуватися анонімність клієнтів і конфіденційність.
Але яка до біса анонімність і конфіденційність в російській столиці, де править «особіст» зі стажем Володимир Путін. Ясна річ - ні якої.
Природно, фінансова розвідка ФСБ, серед іншого «моніторить» інтернет і друковані видання. З цієї причини публікації на сайті ICIJ і в провідних західних друкованих виданнях не пройшли повз уважних московських чекістів. Інформація про компанію Vernon Holdings Limited і її master-client, фірмі «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre», послужила хорошою винагородою за цю уважність. Зіставивши цю інформацію з базою місцевих реєстраторів, кремлівські чекісти виявили, що офшорна фірма Vernon Holdings Limited протягом тривалого періоду часу (2001-2007) володіла контрольним пакетом акцій ВАТ «Липецька кондитерська фабрика» (Ліконф), і число акцій, що перебувають у власності цієї фірми в різні роки коливалося від 69.8% до 98,71%.
У звітах Ліконф вони виявили, що в якості своєї поштової адреси фірма Vernon Holdings Limited вказувала наступний: Україна, 04176, г. Киев, ул. Електриків, 29-А, а в числі керівних органів Ліконф, призначених від імені Vernon Holdings Limited значилися Олександр Москалевський, директор корпорації «ROSHEN» і Оксана Смакоус, наближена Петра Порошенка, часто виступає номінальним власником його комерційних та медіа активів в Україні. Таким чином в ФСБ була встановлена приналежність Vernon Holdings Limited Петру Порошенку. Ну а негласно отримати в своє розпорядження копії всіх файлів, що стосуються діяльності Vernon Holdings Limited в офісі її реєстратора, номінального власника і керуючої компанії «Hill Consulting Ltd» - «Moscow - City» Business Centre» було для оперів ФСБ справою техніки.
Таким чином Путін отримав своє розпорядження дуже важливу ниточку: дані про фінансову та ділову активність одного з ланок ланцюжка офшорних технологій та відмивання брудних грошей Порошенка. А дані отримані після обшуків і вилучення первинних документів безпосередньо на Ліконф поповнили цю базу даних нової цінною інформацією.
Але це ще не все.
(далі бу_)
(фрагмент з розвідки «Хроніки Бариги: Кров та шоколад», чернетка)
«Помаранчева» еліта зразка 2004 року ставилася до Володимира Путіна з якимсь шанобливим пієтетом, вбачаючи в ньому такого собі «правільного» государя своєї держави, що піклується і про примноження своєї влади, але не забуває про свій нарід. (Ющенко так той просто плекав мрію стати отаким українським національним Путіним. Але на це він не сподобився, виявившись жалюгідною ганчіркою, «тряпачкой», як влучно висловися свого часу Саакашвілі)
Схожих поглядів Петро Олексійович Порошенко в душі дотримується досі.
Знаменним є те, що свій перший «візит» в ранзі самого наближеного до тіла Віктора Андрійовича кума, наприкінці січня 2005 року, коли результати третього туру були оголошені, але Ющенко ще не вступив на посаду, Порошенко здійснив у Москву.
До «першопрестольної», виставляючи себе не надто багатим демократом, Петро Олексійович полетів не чартером, а черговим рейсом процвітаючого на ту пору «Аеросвіту», в салоні бізнес-класу.
Але грошей на супроводжуючого його лакея Порошенко теж пошкодував, тому з'явився в напівпорожній салон увесь обвішаний пластиковими пакетами, набитими різноманітними подарунками для вельможних московитів.
Він розраховував догодити багатьом кремлівським сановникам, щоб зміцнити свій російський бізнес (до крохмалю, цукру та бісквитів він планував додати автомобілі та автобуси) і навіть знайти доступ до господаря Кремля. Всю цю, з дозволу сказати, ручну поклажу жлобкуватий крижопільський цукрозаводчик вивалив прямо в проході між рядами крісел, вмостишись в одному протягом всього польоту вів «ділові розмови» з двох «навароченых» дорогих трубок.
Юні бортпровідниці, що вони звичайно ж симпатизували Майдану, у пізнавши в своєму пасажирі одного з «героїв» цього Майдану, щоб не відволікати важливого VIPа від державних справ, припираючи прохід, тишком акуратно порозкладали весь його скарб по численним порожнім багажним полицям.
Керувалися вони найкращими намірами, надати хоч би й незначну послугу «соратнику» «народного президента». Те, що сталося відразу після посадки літака в аеропорту Шереметьєво, увергнуло дівчат у справжній шок. Прохопившись на землі від телефонних «тьорок», Петро Олексійович не знайшов на підлозі своїх пакетів й підняв страшенний гвалт.
- Хдє маі вєщі? - Репетував він, бризкаючи слиною в обличчя українським стюардесам, наче отой очманілий купчина, - Мєня аграбілі! Там билі очінь дарагіє падаркі!
Важкої праці коштувало засмученим дівчатам пояснити товстосуму, що вони не обікрасти хотіли, а допомогти, поклавши в безпечні місця, розкидану де попало рошенівську поклажу.
Після неприємного інциденту автор цих рядків сам бачив двох наляканих дівчат, щовни заспокоювали свою подругу, яка просто розридалася від незаслуженої образи і розчарування за ширмою у вузькому службовому закутку, пошарпаного «боїнгу» компанії Коломойського.
З усього було видно, що «дорогі подарунки» зробили свою справу, бо вже наприкінці травня у вузькому колі, Петро Олексійович з придихом ділився враженням від своїх зустрічей з Путіним.
Господар Кремля викликав у Порошенка захват, і провінціал, що він досі дрімає у середині Бариги, прокинувся. Буквально захлинаючись слиною, розповідав він особливо довіреним приятелям Кононеку та Свинарчуку, як «вони з Путіним» буквально на пару-трійку років «розминулися» в Бендерської дитячій спортивній школі боротьби, яку школяр-Порошенко тривалий час відвідував, і куди вже чемпіоном Ленінграда, навідувався майстер спорту з дзюдо, Вова Путін, приїздив на спартакіаду народів СССР.
При цьому Петро Олексійович неодмінно звертав увагу на те, що, він і сам «майстер спорту з самбо і дзюдо». Хоча насправді був жалюгідним кмс, який отримали спортивне звання завдяки зв'язкам свого батька, Олексія Івановича, що мав партійно-номенклатурний вагу в радянсько-молдавських Бендерах часів СРСР.
Про спортивні досягнення юного Петі ми ще розповімо, а поки спробуємо з'ясувати, хто ж «вивів» Порошенко на Володимира Путіна? Це міг зробити наприклад Віктор Медведчук, друг-ворог Петра Олексійовича, з яким останній остаточно не рвав зв'язку ніколи. Але, скоріше за все, це зробив Дмитро Козак, фігура вельми загадкова.
Дмитро Козак - російський політичний діяч, людина, яку деякі готують в наступники чинного президента Володимира Путіна, однак про його персону достовірно відомо небагато. Однак і те небагато, що відоме про Д. Козака викликає великий інтерес до його біографії та політичної ролі в контексті життєпису Петра Порошенка. Адже деякі джерела стверджують, що у Петра Порошенка і у Дмитра Козака були спільні вінницькі знайомі
Уродженець України (с. Бандурове Кіровоградської області), Дмитро Козак після школи відслужив строкову службу в спецназі Головного Розвідувального Управління Генерального штабу ЗС СРСР, в «акваріумі», як його охрестив колишній офіцер ГРУ, перебіг на Захід Віктор Суворов. Тоді ж, по всій видимості, Дмитра Козака і завербували. Після служби, провчившись трохи більше року у Вінницькому політехнічному інституті, він без жодних зусиль з цього технічного ВНЗ перевівся на юридичний (sic!) факультет Ленінградського університету; в 1980 році, через п'ять років після того, як його закінчив В.Путін, який працював на той час в УКГБ Ленінградської області. Зробити це без підтримки понад простому «хлопцеві з села", яким і був тоді Дмитро Козак, просто неможливо.
Знаючі люди стверджують, що Путін по лінії КГБ опікувався юрфаком Ленінградського університету, як людина знайома з цим факультетом зсередини. Кажуть так само, що Дмитро Козак досить довго був у Путіна «агентом на зв'язку». Саме цим можна пояснити стрімке зростання колишнього юрисконсульта Д. Козака в період приходу В. Путіна у велику владу.
У листопаді-грудні 1999 року Д. Козак очолював штаб президентської виборчої кампанії Володимира Путіна, але на початку січня 2000 поступився цим місцем заступнику керівника адміністрації президента Дмитру Медведєву. Після перемоги Путіна Д. Козак займав різні пости в адміністрації президента РФ і в російському уряді
У вересні 2003 року в т.зв. "Меморандумі Козака" останній запропонував проект об'єднання Молдови і Придністров'я в єдину федеративну державу. Передбачалося створення так званої «асиметричною федерації» у складі Молдови, Придністров'я і Гагаузії, двопалатний парламент, перехідне положення на період до 2015 року, демілітаризація (зі збереженням на період роззброєння присутності російських «миротворчих сил»; надання російській мові статусу другої державної. У листопаді 2003 року «Меморандум Козака» був відкинутий Молдовою
Але в 2005 році Порошенко з Путіним спробували нав'язати Молдові видозмінену версію «меморандуму Козака» під соусом «плану Ющенка». Різниця полягала лише в тому, що замість федералізації пропонувалася автономія ПМР.
У них нічого не вийшло, але між трійцею - Петро Порошенко, Володимир Путін Дмитро Козак - встановилися такі «теплі» стосунки, що Петро Олексійович через чотири роки, згадуючи про них в інтерв'ю дзеркало тижнями мало не пустив сентиментальну сльозу: «Если помните, в 2005 году мной были проведены запоминающиеся встречи с Владимиром Владимировичем Путиным, с Дмитрием Козаком. Мы предложили элементы плана урегулирования в Приднестровье, он был детально проработан…» (Петр Порошенко: «Я решу все вопросы», «Зеркало недели" №47, 4 декабря — 11 декабря 2009 г.)
Зверніть увагу, – не зустріч, а зустрічі! Скільки їх було? Схоже, - не одна і не дві, для того, щоб детально опрацювати план.
Але найбільше вражає ось це: «Мы предложили». «Мы - це Порошенко, Путін, Козак, а точніше - Путін, Козак, Порошенко. Відомо, що їхній план «провалився тому, що його відкинув парламент Молдови. Але «впроваджуючи» його в Молдові та в ПМР, Порошенко «порішав» всі свої бізнес-питання, відвоювавши собі, серед іншого і торговий центр «Gemenii», що приносить більше десяти мільйонів доларів щорічно.
Немає ніякого сумнів, що В. Путіну було добре відомо зміст розмов Петра Порошенка з ватажком ПМР І. Смірновим і президентом Молдови ВВ. Вороніним, під час яких обговорювалися питання не тільки політичні, але й проблеми бізнесу П. Порошенка в Молдові та Придністров'ї. Але, головне, В. Путіну були чудово відомо зміст розмов Порошенко в Москві з самим Путіним і Д. Козаком. У кремлівського самодержця, скоріше за все маються аудіо- а може бути навіть відео-протоколи цих зустрічей. Обговорювалися деталі спільного плану «асиметричною федералізації» Молдови», який Порошенко не тільки схвалював але разом з Путіним і Козаком опрацьовував, а потім спільно з ними наполегливо нав’язував молдованам. Уявіть собі, в які відвертості пускався Петро Олексійович, шукаючи ласки кремлівського узурпатора.
За іронією долі, В. Путін і Д. Козак, за півтора десятки років після «незабутнього» «сотрудничества» з Порошенком, нині, користуючись, м'яко кажучи, безтурботної відстороненістю Європи, намагаються нав'язати Києву сценарій де-факто «асиметричної федералізації» України.
Адже Віце-прем'єр уряду РФ Дмитро Козак з квітня 2014 був призначений Путіним куратором Криму. А це стовідсотково означає, що в сферу компетенції Д. Козака входять і сепаратисти ДНР т ЛНР.
Тільки з однієї цієї причини Петро Порошенко просто не здатний був ефективно протистояти зусиллям Кремля нав'язати особливий статус Донбасу. Він не міг дозволити собі заперечити Путіну, він боявся Путіна ( і боїться нині), у якого зібрані валізи компромату на Порошенко. Путін фактично утримує Петра Олексійовича на гачку. І не тільки, згаданими «придністровським протоколами».
Справа в тому, що Володимир Путін посвячений у деталі офшорних технологій Петра Олексійовича. І сталося це, по причині непомірною жадібності шоколадного барона. Поширюючи експансію «Roshen» на Липецьку кондитерську фабрику (Ліконф) в Росії, Порошенко відразу ж взявся впроваджувати звичні йому офшорні технології. Багатьом відомо, що Порошенко володіє Липецької кондитерською фабрикою з 2001 року. Але мало кому відомо, що Петро Порошенко ніколи не значився в числі акціонерів цього підприємства. Протягом тривалого часу, з початку 2001 і до середини 2007 рік, а контрольним пакетом акцій Ліконф володіла офшорна компанія Vernon Holdings Limited, зареєстрована 28. 06. 2001 за адресою Box 3321, Drake Chambers, Road Town, Tortola. Bristish Virgin Islands.
Контролювалася вона особисто Петром Порошенком за допомогою Сергія Зайцева та Оксани Смакоус, а для листування використовував поштову адресу його офісу: 04176, вул. Електриків, 29А, Київ, Україна. У 2007 році ця віргінська офшорка продала 98,712% акцій Ліконф фірмі «Дніпровські ласощі», яка згодом отримала назву «Центрально-Європейська кондитерська компанія» (ЦЕКК).
Насправді Порошенко продав акції Ліконф сам собі, оскільки ЦЕКК належала йому, але знову не прямо, а за допомогою компанії Fairbrook Enterprises Limited, зареєстрованої на острові Мен.
Прибравши таким чином офшорку зі складу власників Ліконф, Порошенко зробив свій російський бізнес більш респектабельним, уникнув сплати податків за продаж, а крім цього розраховував уникнути проникнення російських спецслужб в секрети його офшорних схем.
Але вийшло все з точністю до навпаки, і тепер з упевненістю можна сказати, - Кремль володіє інформацією про значну частину тіньових схем, конфіденційних рахунків, закордонну нерухомість, цінні папери та трансфертні операції офшорної імперії п’ятого українського президента. А сталося це ось як.
У початку 2013 року Міжнародний консорціум репортерів-розслідувачів (ICIJ) розмістив на своєму сайті базу даних про власників офшорів на Британських Віргінських островах (БВО), щоб кожен міг знайти прихованих бенефіціарів компаній, трастів і фондів. У ній можна знайти добрий десяток добре відомих українців, зокрема, таких відомих особистостей, як Ігор Гіленко, Гарік Корогодський, Дмитро Фірташ, нинішній главу АП Бориса Ложкіна.
Але самого Петра Порошенка у списку не виявилося.
Справа в тому, що за Петром Олексійовичем числиться два відомі офшору в юрисдикції Британських Віргінських островів, - LEGGETT ASSETS ENTERPRISES LIMITED і Vernon Holdings Limited. Перший зареєстрований після витоку інформації реєстраційних баз Віргінських островів, використаної ICIJ. Другий через непорозуміння потрапив в умовну російську секцію офшорних компаній. Виявилося, що Vernon Holdings Limited був зареєстрований не безпосередньо реєстратором з Віргінських островів, а московським представником такого реєстратора. А саме, - московським відділенням міжнародної компанії «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre », розташованим адресою: Тестовская10, Северная Башня, 11этаж.
Таких офшорів за «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre» числиться кілька тисяч, але вся справа в тому, що московські реєстратори не тільки реєструють офшори, але управляють ними, обіцяючи клієнтам дотримуватися анонімність клієнтів і конфіденційність.
Але яка до біса анонімність і конфіденційність в російській столиці, де править «особіст» зі стажем Володимир Путін. Ясна річ - ні якої.
Природно, фінансова розвідка ФСБ, серед іншого «моніторить» інтернет і друковані видання. З цієї причини публікації на сайті ICIJ і в провідних західних друкованих виданнях не пройшли повз уважних московських чекістів. Інформація про компанію Vernon Holdings Limited і її master-client, фірмі «Hill Consulting Ltd» - «Moscow-City» Business Centre», послужила хорошою винагородою за цю уважність. Зіставивши цю інформацію з базою місцевих реєстраторів, кремлівські чекісти виявили, що офшорна фірма Vernon Holdings Limited протягом тривалого періоду часу (2001-2007) володіла контрольним пакетом акцій ВАТ «Липецька кондитерська фабрика» (Ліконф), і число акцій, що перебувають у власності цієї фірми в різні роки коливалося від 69.8% до 98,71%.
У звітах Ліконф вони виявили, що в якості своєї поштової адреси фірма Vernon Holdings Limited вказувала наступний: Україна, 04176, г. Киев, ул. Електриків, 29-А, а в числі керівних органів Ліконф, призначених від імені Vernon Holdings Limited значилися Олександр Москалевський, директор корпорації «ROSHEN» і Оксана Смакоус, наближена Петра Порошенка, часто виступає номінальним власником його комерційних та медіа активів в Україні. Таким чином в ФСБ була встановлена приналежність Vernon Holdings Limited Петру Порошенку. Ну а негласно отримати в своє розпорядження копії всіх файлів, що стосуються діяльності Vernon Holdings Limited в офісі її реєстратора, номінального власника і керуючої компанії «Hill Consulting Ltd» - «Moscow - City» Business Centre» було для оперів ФСБ справою техніки.
Таким чином Путін отримав своє розпорядження дуже важливу ниточку: дані про фінансову та ділову активність одного з ланок ланцюжка офшорних технологій та відмивання брудних грошей Порошенка. А дані отримані після обшуків і вилучення первинних документів безпосередньо на Ліконф поповнили цю базу даних нової цінною інформацією.
Але це ще не все.
(далі бу_)