Але є нюанс
May. 17th, 2021 09:51 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Політично стурбоване товариство даремно вважає, що найбільшою проблемою для лідерів партії «Опозиційна платформа – За життя» є кримінальне провадження стосовно Віктора Медведчука. Насправді значно більше неприємностей соратникам Віктора Володимировича може принести перебування під вартою найвідомішого українського шахрая Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), якому 14 травня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні терористичного акту. За даними слідства, у ніч з 12 на 13 липня 2019 року Грішін організував обстріл офісу телеканалу «112. Україна» з протитанкового гранатомета, а безпосередніми виконавцями були два соратники легендарного комбата з так званої «приватної військової компанії», створеної Грішіним разом з «таємним агентом НАБУ» Євгеном Шевченком під покровительством і за допомогою Артема Ситника.
Хто саме замовив Грішіну випустити протитанкову гранату по фасаду офісного центру, де розташована студія телеканалу «112. України», було очевидно зразу ж. Терористичний акт скоєний під час кампанії по виборах до Верховної Ради, коли ОПЗЖ, відбираючи проросійський електорат у «Опозиційного блоку», оголосила про проведення телемосту між телеканалом NewsOne і телеканалом «Россия 24». Зрозуміло, що ніякого телемосту й бути не могло (при спробі його проведення Нацрада просто припинила б трансляцію NewsOne, а потім ще й позбавила б канал ліцензії на мовлення). Але збудженому електорату, який гуртувався навколо ОПЗЖ, з ентузіазмом очікуючи появи улюбленого Кисельова в українському етері, потрібно було пояснити, чому обіцяний телеміст навіть не був запланований. Звісно ж, причина могла бути лише одна – погрози з боку бЕндерівців на адресу непідкупної партійної журналістики.
Влаштувати інсценування обстрілу телеканалу NewsOne було нереально – телестудія знаходиться у дворі офісного центру «Лагода» по вулиці Польовій, пройти до якої можна лише через приміщення охорони. Інша річ – студія телеканалу «112.Україна», вікна якого виходять на вулицю Зоологічну. Тим більше, що для електорату ОПЗЖ нема ніякої різниці між цими двома осідками свободи слова.
Попервах Грішін, взявши замовлення, збирався був підірвати автомобіль, припаркований біля «112. Україна»: як повідомив на допиті один з виконавців, Грішін особисто приїздив під телеканал, оглянув паркінг і навіть дав соратникам гроші на придбання автомобіля, який треба було спорудити вибухівкою. Але цей план забракували – очевидно, замовник не хотів, щоби постраждали інші автомобілі чи, не приведи господи, вибухом були вибиті вікна телеканалу (це ж потім довелося б витрачатись на ремонт!). Тому обмежились лише пострілом з гранатомета по фасаду – щоби завдати мінімальної шкоди приміщенню.
У разі, якщо арештований Грішін-Семенченко почне давати свідчення, буде непереливки багатьом замовникам його «послуг». Бо за 6 років він на чому тільки не заробляв – збирав пожертви «на встановлення українських прапорів у Донбасі» і гроші на неіснуючий «батальйон територіальної оборони Донецької області», промишляв у 2014 році розбійними нападами на Сході України й викрадав колишніх бійців Нацгвардії, підробляв документи про наявність у нього офіцерського звання та крав банківські картки в народних депутатів України.
У 2016 році Грішін разом з генеральним, прости господи, прокурором Луценком виводив з приміщення Печерського райсуду арештованих Лихоліта та Радченка, а також на гроші колишнього голови Торезької міської організації Партії Регіонів Кропачова блокував Оболонський райсуд з метою звільнити охоронців Кропачова – банду кримінальників, що були прийняті на службу в батальйон міліції «Торнадо» та уславились грабежами й насильством над мирними мешканцями Луганської області. Але основною статтею доходу афериста стали «охоронні послуги», які він надавав разом з «таємним агентом НАБУ» Шевченком, назвавши своє угруповання спочатку «батальйоном «Донбас», потім – «цивільним корпусом батальйону «Донбас», потім «приватною військовою компанією «Донбас» і, нарешті, «приватною військовою компанією Donbas Batalion Corp».
На замовлення все того ж Кропачова Грішін і Шевченко влаштовували транспортну блокаду окупованої частини Донецької та Луганської областей – щоби «віджати» вугільний бізнес у Ахметова та направити потоки вугілля з шахт Донбасу в контрольовану частину України не напряму, а через Росію та Польщу по схемах Курченка. На замовлення Коломойського «військова компанія» Грішіна та Шевченка охороняла від держави «Центроенерго». На замовлення Саакашвілі – намагалась влаштувати криваву провокацію в Тбілісі. Не кажучи вже про участь у захопленні земельних ділянок у ході війн між фермерами Кіровоградської області чи напади на журналістів.
Тож обстріл фасаду телеканалу «112. Україна» – це лише незначний епізод у бурхливій кримінальній біографії Грішіна-Семенченка.
Але є нюанс, через який вчинення Грішіним терористичного акту в центрі Києва може мати далекосяжні наслідки не тільки для лідерів ОПЗЖ, але й для колишнього директора НАБУ Артема Ситника, що продовжує незаконно обіймати цю посаду попри рішення Конституційного Суду України. Очолювана Грішіним і Шевченком «Приватна військовою компанією Donbas Batalion Corp», хоча й не має української прописки, зареєстрована в Сполучених Штатах. При цьому, реєстрація в США була проведена співробітниками НАБУ з, начебто, «оперативною метою» згідно з постановою керівника Другого підрозділу детективів НАБУ Бориса Індиченка відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України. І фінансувалась ця терористична організація з державного бюджету. Тож якщо скласти всі ці факти до купи, поцікавитись, в інтересах кого Грішін обстріляв фасад телеканалу «112. України», встановити, де перебувають матеріали кримінальних справ, що розслідувались відносно Грішіна в 1996-2005 роках у Криму, то вимальовується дуже цікава картина так званої боротьби з корупцією в Україні.
Політично стурбоване товариство даремно вважає, що найбільшою проблемою для лідерів партії «Опозиційна платформа – За життя» є кримінальне провадження стосовно Віктора Медведчука. Насправді значно більше неприємностей соратникам Віктора Володимировича може принести перебування під вартою найвідомішого українського шахрая Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), якому 14 травня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні терористичного акту. За даними слідства, у ніч з 12 на 13 липня 2019 року Грішін організував обстріл офісу телеканалу «112. Україна» з протитанкового гранатомета, а безпосередніми виконавцями були два соратники легендарного комбата з так званої «приватної військової компанії», створеної Грішіним разом з «таємним агентом НАБУ» Євгеном Шевченком під покровительством і за допомогою Артема Ситника.
Хто саме замовив Грішіну випустити протитанкову гранату по фасаду офісного центру, де розташована студія телеканалу «112. України», було очевидно зразу ж. Терористичний акт скоєний під час кампанії по виборах до Верховної Ради, коли ОПЗЖ, відбираючи проросійський електорат у «Опозиційного блоку», оголосила про проведення телемосту між телеканалом NewsOne і телеканалом «Россия 24». Зрозуміло, що ніякого телемосту й бути не могло (при спробі його проведення Нацрада просто припинила б трансляцію NewsOne, а потім ще й позбавила б канал ліцензії на мовлення). Але збудженому електорату, який гуртувався навколо ОПЗЖ, з ентузіазмом очікуючи появи улюбленого Кисельова в українському етері, потрібно було пояснити, чому обіцяний телеміст навіть не був запланований. Звісно ж, причина могла бути лише одна – погрози з боку бЕндерівців на адресу непідкупної партійної журналістики.
Влаштувати інсценування обстрілу телеканалу NewsOne було нереально – телестудія знаходиться у дворі офісного центру «Лагода» по вулиці Польовій, пройти до якої можна лише через приміщення охорони. Інша річ – студія телеканалу «112.Україна», вікна якого виходять на вулицю Зоологічну. Тим більше, що для електорату ОПЗЖ нема ніякої різниці між цими двома осідками свободи слова.
Попервах Грішін, взявши замовлення, збирався був підірвати автомобіль, припаркований біля «112. Україна»: як повідомив на допиті один з виконавців, Грішін особисто приїздив під телеканал, оглянув паркінг і навіть дав соратникам гроші на придбання автомобіля, який треба було спорудити вибухівкою. Але цей план забракували – очевидно, замовник не хотів, щоби постраждали інші автомобілі чи, не приведи господи, вибухом були вибиті вікна телеканалу (це ж потім довелося б витрачатись на ремонт!). Тому обмежились лише пострілом з гранатомета по фасаду – щоби завдати мінімальної шкоди приміщенню.
У разі, якщо арештований Грішін-Семенченко почне давати свідчення, буде непереливки багатьом замовникам його «послуг». Бо за 6 років він на чому тільки не заробляв – збирав пожертви «на встановлення українських прапорів у Донбасі» і гроші на неіснуючий «батальйон територіальної оборони Донецької області», промишляв у 2014 році розбійними нападами на Сході України й викрадав колишніх бійців Нацгвардії, підробляв документи про наявність у нього офіцерського звання та крав банківські картки в народних депутатів України.
У 2016 році Грішін разом з генеральним, прости господи, прокурором Луценком виводив з приміщення Печерського райсуду арештованих Лихоліта та Радченка, а також на гроші колишнього голови Торезької міської організації Партії Регіонів Кропачова блокував Оболонський райсуд з метою звільнити охоронців Кропачова – банду кримінальників, що були прийняті на службу в батальйон міліції «Торнадо» та уславились грабежами й насильством над мирними мешканцями Луганської області. Але основною статтею доходу афериста стали «охоронні послуги», які він надавав разом з «таємним агентом НАБУ» Шевченком, назвавши своє угруповання спочатку «батальйоном «Донбас», потім – «цивільним корпусом батальйону «Донбас», потім «приватною військовою компанією «Донбас» і, нарешті, «приватною військовою компанією Donbas Batalion Corp».
На замовлення все того ж Кропачова Грішін і Шевченко влаштовували транспортну блокаду окупованої частини Донецької та Луганської областей – щоби «віджати» вугільний бізнес у Ахметова та направити потоки вугілля з шахт Донбасу в контрольовану частину України не напряму, а через Росію та Польщу по схемах Курченка. На замовлення Коломойського «військова компанія» Грішіна та Шевченка охороняла від держави «Центроенерго». На замовлення Саакашвілі – намагалась влаштувати криваву провокацію в Тбілісі. Не кажучи вже про участь у захопленні земельних ділянок у ході війн між фермерами Кіровоградської області чи напади на журналістів.
Тож обстріл фасаду телеканалу «112. Україна» – це лише незначний епізод у бурхливій кримінальній біографії Грішіна-Семенченка.
Але є нюанс, через який вчинення Грішіним терористичного акту в центрі Києва може мати далекосяжні наслідки не тільки для лідерів ОПЗЖ, але й для колишнього директора НАБУ Артема Ситника, що продовжує незаконно обіймати цю посаду попри рішення Конституційного Суду України. Очолювана Грішіним і Шевченком «Приватна військовою компанією Donbas Batalion Corp», хоча й не має української прописки, зареєстрована в Сполучених Штатах. При цьому, реєстрація в США була проведена співробітниками НАБУ з, начебто, «оперативною метою» згідно з постановою керівника Другого підрозділу детективів НАБУ Бориса Індиченка відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України. І фінансувалась ця терористична організація з державного бюджету. Тож якщо скласти всі ці факти до купи, поцікавитись, в інтересах кого Грішін обстріляв фасад телеканалу «112. України», встановити, де перебувають матеріали кримінальних справ, що розслідувались відносно Грішіна в 1996-2005 роках у Криму, то вимальовується дуже цікава картина так званої боротьби з корупцією в Україні.