![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Я от що подумав: російський комуніст Зюганов – мерзенна істота, але нехай його послухають.
Чому – зараз поясню.
Моє відчуття, що оця вся театральна вистава з військами навколо України – це свідчення нездатності Росії тиснути на Україну реальними бойовими діями під виглядом наступу сепаратистів. Це - наслідок усвідомлення Путіним того факту, що його притиснули саме в частині реалізації Мінських угод.
Кремль не може навіть зімітувати, що «війська молодих республік» підуть в атаку і примусять Україну виконувати політичну частину Мінських домовленостей. А Росія тоді знову прийде у білому вбранні, як «посередник» і «миротворець».
Не вийде, бо без відкритого і масштабного, а відтак явного для усього світу задіяння московських військ тут не обійтися. Тому, роль посередника ніхто не сприйме.
То що пропонує Зюганов (тобто Путін), коли каже, що Росії треба визнати «незалежні республіки» Л і Д нр? А те, що Росії слід вийти з Мінську, тобто навіть в принципі відкинути можливість своєї участі у реалізації домовленостей (очевидно, що якщо існують «держави ЛНР і ДНР», то ніякі Мінські угоди вже не актуальні).
По суті, Москва таким чином розраховує встати і перевернути мінський стіл, на якому починає програвати. І принаймні, пояснити це своїм виборцям, чому вона це робить, плюс додати трохи тріумфу – адже у росіян, мовляв, з’явилися ще кілька дружніх держав, поруч з Абхазією, Придністров’ям і Південною Осетією. Перемога!
Зверніть увагу, бряцання зброєю, погрози морської блокади з’явилися тоді, коли країни Норманської четвірки Франція та Німеччина запропонували так звану кластеризацію Мінських угод. Це хороший крок, і істерика Росії була цьому підтвердженням.
Нагадаю, там наша сторона намагається розставити порядок реалізації мінського плану так, щоб спочатку йшла безпека (припинення вогню, відведення озброєння тощо), а потім – політика, на кшталт виборів. Це обговорювали в рамках Норманського формату, використовуючи термін «кластери» («безпековий кластер», тощо). Але РФ зірвала ці переговори і «засвітила» конфіденційну переписку представників країн, що є дуже глибоким хамством з точки зору дипломатичних традицій.
Тож нехай ідуть зюгановським шляхом. Нехай самі виходять із Мінську, ми про це мріємо.
Бо ніякий Мінськ нам насправді не потрібен. Нагадаю, це були угоди, укладені під страшним силовим тиском, в результаті тяжких військових поразок, завданих Україні, і стосувалися зміни державно-територіального устрою нашої держави. І угоди, яких ми пообіцяли притримуватися «іноземним партнерам», щоб не завдавати їм клопоту. Якщо ж Росія сама вийде з Мінську – то ми не винуваті.
Зараз так, як у 2014, на Україну не натиснеш, попри всі маневри навколо кордонів. Ні паніки серед населення, ні в урядовців. Хоча об’єктивно Росія є смертельною загрозою, українці розуміють, що знищити нашу державу – завдання, котре видавалося багатьом реальним у 2014 році – нині є непосильною для Росії задачею.
-
Я от що подумав: російський комуніст Зюганов – мерзенна істота, але нехай його послухають.
Чому – зараз поясню.
Моє відчуття, що оця вся театральна вистава з військами навколо України – це свідчення нездатності Росії тиснути на Україну реальними бойовими діями під виглядом наступу сепаратистів. Це - наслідок усвідомлення Путіним того факту, що його притиснули саме в частині реалізації Мінських угод.
Кремль не може навіть зімітувати, що «війська молодих республік» підуть в атаку і примусять Україну виконувати політичну частину Мінських домовленостей. А Росія тоді знову прийде у білому вбранні, як «посередник» і «миротворець».
Не вийде, бо без відкритого і масштабного, а відтак явного для усього світу задіяння московських військ тут не обійтися. Тому, роль посередника ніхто не сприйме.
То що пропонує Зюганов (тобто Путін), коли каже, що Росії треба визнати «незалежні республіки» Л і Д нр? А те, що Росії слід вийти з Мінську, тобто навіть в принципі відкинути можливість своєї участі у реалізації домовленостей (очевидно, що якщо існують «держави ЛНР і ДНР», то ніякі Мінські угоди вже не актуальні).
По суті, Москва таким чином розраховує встати і перевернути мінський стіл, на якому починає програвати. І принаймні, пояснити це своїм виборцям, чому вона це робить, плюс додати трохи тріумфу – адже у росіян, мовляв, з’явилися ще кілька дружніх держав, поруч з Абхазією, Придністров’ям і Південною Осетією. Перемога!
Зверніть увагу, бряцання зброєю, погрози морської блокади з’явилися тоді, коли країни Норманської четвірки Франція та Німеччина запропонували так звану кластеризацію Мінських угод. Це хороший крок, і істерика Росії була цьому підтвердженням.
Нагадаю, там наша сторона намагається розставити порядок реалізації мінського плану так, щоб спочатку йшла безпека (припинення вогню, відведення озброєння тощо), а потім – політика, на кшталт виборів. Це обговорювали в рамках Норманського формату, використовуючи термін «кластери» («безпековий кластер», тощо). Але РФ зірвала ці переговори і «засвітила» конфіденційну переписку представників країн, що є дуже глибоким хамством з точки зору дипломатичних традицій.
Тож нехай ідуть зюгановським шляхом. Нехай самі виходять із Мінську, ми про це мріємо.
Бо ніякий Мінськ нам насправді не потрібен. Нагадаю, це були угоди, укладені під страшним силовим тиском, в результаті тяжких військових поразок, завданих Україні, і стосувалися зміни державно-територіального устрою нашої держави. І угоди, яких ми пообіцяли притримуватися «іноземним партнерам», щоб не завдавати їм клопоту. Якщо ж Росія сама вийде з Мінську – то ми не винуваті.
Зараз так, як у 2014, на Україну не натиснеш, попри всі маневри навколо кордонів. Ні паніки серед населення, ні в урядовців. Хоча об’єктивно Росія є смертельною загрозою, українці розуміють, що знищити нашу державу – завдання, котре видавалося багатьом реальним у 2014 році – нині є непосильною для Росії задачею.
-