![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanOleksiy Nesterenko
"Палка водєц" таваріщь Жуков в реальному житті був сльозливим психопатом з садистськими нахилами.
Він навіть виправдовувався у своїх мемуарах за особливо "видатні" публічні випадки своїх істерик з масою свідків, які породжували масу чуток. Один з них стався влітку 1940 року на Кієвском вокзалі Москви прямо біля вагона поїзда, яким він вирушав приймати командування Київським особливим воєнним округом, до якого згодом причеплять і Одеський військовий округ для нападу на Румунію.
Так-так, саме на Румунію, коли та під тиском ультиматуму, підкріпленого 460 тисячами красноармійців, декількома десятками тисяч танків, гармат і літаків змушена була без бою віддати частину Буковини та Бесарабію.
Той випадок на вокзалі Жуков пояснив тим, що ніби він вже тоді ЗНАВ про невідворотність війни з німцями, і сильно переживав за мірних житєлєй. І плакав, плакав, плакав...
Німці, щоправда, були про свої плани нападу на СРСР ні сном ні духом, розробляли в той час повним ходом висадку в Британії, але змушені були то все негайно покинути та почати у відповідь на дії Сталіна в Румунії готувати якісь плани, і взагалі приступили до них лише через півтора місяці після відторгнення Союзом румунських територій.
Бо до життєво потрібних Вермахту нафтових родовищ залишалися якихось 180 кілометрів.
Але вєлікій стратєг Сталін зупинився. Бо хотів, щоб Гітлер висадився в Британії, і залишив розгромлену і спустошену німцями Європу на поталу радянській орді, яка згріблася на самому кордоні в нечуваній кількості та з колосальними ресурсами.
Натомість Сталін отримав прямий кордон з ще однією вороже налаштованою країною, додаткові 800 км потенційного фронту, і отримав феєричний погром в 1941 році, коли Вермахт дивився на Москву в бінокль.
Можна собі уявити що було б без американського лендлізу і не відкрий Америка другий фронт.
А можна собі уявити шо б було з Європою, дійди Сталін 180 км до нафтових родовищ Румунії та лиши він без палива німецьку армію, яка висадилася в Британії.
Європи б просто не стало, бо СРСР зазвичай майже не залишав живими свідків "дорадянського" життя на окупованих територіях.
Крокодил Сталін з психопатом-живодером Жюковим сполохали Гітлера, змусивши одного троглодита напасти на іншого.
22 червня 1941 року Київ бомбили німецькі бомбардувальники, заправлені радянським паливом, по них стріляли радянські зенітки, зроблені в Німеччині, таваріщь Жюков, розмазуючи рукавом по морді шмарклі, бо же ж передбачав війну ще рік тому, розсилав на креслених-перекреслених бланках накази не стріляти у відповідь, Сталін ховався в бункері і тиждень відмовлявся повірити, що не він напав першим, а Гітлер, який віроломно випередив його на якихось два тижні.
На кордоні під шаленим обстрілом червоні командири зривали печатки на спецпакетах, призначених до відкриття лише через два тижні, і намагалися збагнути, чому там план наступу, а не оборони.
На прикордонних аеродромах догоряли рештки радянських військових літаків і вибухали підсунуті під самий кордон сховища боєприпасів і палива, а червона армія тікала хто куди...
Там був і мій дід, сільський сирота, який потрапив на фронт в саму бійню 18-річним курсантом, одразу в самісіньке пекло, в якому перебувала протитанкова артилерія.
І вижив.
Завдяки йому народилася моя мама, а у неї я.
І тепер ви читаєте тут і зараз мою писанину про все одразу.
"Палка водєц" таваріщь Жуков в реальному житті був сльозливим психопатом з садистськими нахилами.
Він навіть виправдовувався у своїх мемуарах за особливо "видатні" публічні випадки своїх істерик з масою свідків, які породжували масу чуток. Один з них стався влітку 1940 року на Кієвском вокзалі Москви прямо біля вагона поїзда, яким він вирушав приймати командування Київським особливим воєнним округом, до якого згодом причеплять і Одеський військовий округ для нападу на Румунію.
Так-так, саме на Румунію, коли та під тиском ультиматуму, підкріпленого 460 тисячами красноармійців, декількома десятками тисяч танків, гармат і літаків змушена була без бою віддати частину Буковини та Бесарабію.
Той випадок на вокзалі Жуков пояснив тим, що ніби він вже тоді ЗНАВ про невідворотність війни з німцями, і сильно переживав за мірних житєлєй. І плакав, плакав, плакав...
Німці, щоправда, були про свої плани нападу на СРСР ні сном ні духом, розробляли в той час повним ходом висадку в Британії, але змушені були то все негайно покинути та почати у відповідь на дії Сталіна в Румунії готувати якісь плани, і взагалі приступили до них лише через півтора місяці після відторгнення Союзом румунських територій.
Бо до життєво потрібних Вермахту нафтових родовищ залишалися якихось 180 кілометрів.
Але вєлікій стратєг Сталін зупинився. Бо хотів, щоб Гітлер висадився в Британії, і залишив розгромлену і спустошену німцями Європу на поталу радянській орді, яка згріблася на самому кордоні в нечуваній кількості та з колосальними ресурсами.
Натомість Сталін отримав прямий кордон з ще однією вороже налаштованою країною, додаткові 800 км потенційного фронту, і отримав феєричний погром в 1941 році, коли Вермахт дивився на Москву в бінокль.
Можна собі уявити що було б без американського лендлізу і не відкрий Америка другий фронт.
А можна собі уявити шо б було з Європою, дійди Сталін 180 км до нафтових родовищ Румунії та лиши він без палива німецьку армію, яка висадилася в Британії.
Європи б просто не стало, бо СРСР зазвичай майже не залишав живими свідків "дорадянського" життя на окупованих територіях.
Крокодил Сталін з психопатом-живодером Жюковим сполохали Гітлера, змусивши одного троглодита напасти на іншого.
22 червня 1941 року Київ бомбили німецькі бомбардувальники, заправлені радянським паливом, по них стріляли радянські зенітки, зроблені в Німеччині, таваріщь Жюков, розмазуючи рукавом по морді шмарклі, бо же ж передбачав війну ще рік тому, розсилав на креслених-перекреслених бланках накази не стріляти у відповідь, Сталін ховався в бункері і тиждень відмовлявся повірити, що не він напав першим, а Гітлер, який віроломно випередив його на якихось два тижні.
На кордоні під шаленим обстрілом червоні командири зривали печатки на спецпакетах, призначених до відкриття лише через два тижні, і намагалися збагнути, чому там план наступу, а не оборони.
На прикордонних аеродромах догоряли рештки радянських військових літаків і вибухали підсунуті під самий кордон сховища боєприпасів і палива, а червона армія тікала хто куди...
Там був і мій дід, сільський сирота, який потрапив на фронт в саму бійню 18-річним курсантом, одразу в самісіньке пекло, в якому перебувала протитанкова артилерія.
І вижив.
Завдяки йому народилася моя мама, а у неї я.
І тепер ви читаєте тут і зараз мою писанину про все одразу.