![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanOleksiy Nesterenko
Найраціональніше, нажаль, сприйняти за базовий сценарій, що Росія таки почне бойові дії під виглядом "міротворчєской опєрації" з метою "прінуждєнію України к міру".
Якщо минеться - то добре. Якщо не минеться - краще бути морально готовими.
Путін, як відомо вже практично всім, абсолютно кончений. У нього давно поїхав дах.
За спогадами його колишнього оточення, це стало проявлятися ще на початку 2000-х, коли під час особистої зустрічі з президентом Бушем він дослівно заявив, що Америка поставляє в Росію інші курячі стегенця, ніж продає всередині країни самим американцям. І що мовляв Америці через це більше не можна довіряти.
Він сказав це абсолютно серйозно.
Ошелешений таким несподіваним "поворотом" Буш спробував зауважити "другу Владіміру", що це неправда, проте з Путіним стався буйний припадок люті, під час якого він тупав ніжками, кричав та шипів на Буша, мовляв США та Європа його обдурили, і постійно дурять, і він цього так не залишить. І що йому "доложилі тє, кому можна довєрять".
Після того ще була пріснопам'ятна зустріч, де Путін переконував Буша, що Україна це не країна, і що це Росія подарувала їй свою "ісконную" територію за безцінь, і тому Росія має виключне право вирішувати її долю, а всі колишні республіки СРСР "скоро повернуться до сповідування спільної міжнародної політики".
Потім Путін будував "євразійський союз", поставивши собі і своєму оточенню завдання відновлення СРСР в оновленому форматі.
Але наразі всі події згреблися в одну точку, коли для Путіна Україна перетворилася на своєрідний рубікон, від якого він відійти вже не може. Не здатен. Саме сюди його завели всі його ігри на підвищення ставок.
Ще на саміті "двадцятки" в австралійському Брісбені, коли члени інших делегацій категорично відмовилися обідати з Путіним за одним столом, Меркель спробувала сам-на-сам переговорити з Путіним.
Зустріч тривала близько двох годин. За словами обізнаних людей з її оточення, вона була практично шокована по-перше його абсолютною неадекватністю, а по-друге відсутністю у нього відповіді на питання чого він взагалі намагається досягти. Мовляв, у відповідь Путін з палаючими очами і довірливим тоном намагався її переконати у справедливості прав Росії на колишній пострадянський простір, проте використовував він при цьому якісь позамежно тупі тези в якості аргументації.
Я ось що вам скажу. Якщо Путін відважиться на війну, то це буде війна така, якої ми ще не бачили. Починатися вона буде зі звичних провокацій, та дуже швидко маховик почне розкручуватися.
Дай бог Україні вистояти в цьому сценарії, сподіваючись на професійність, героїзм та стійкість її захисників, і на ефективну допомогу союзників.
Але для Росії ця війна абсолютно точно стане останньою.
Найраціональніше, нажаль, сприйняти за базовий сценарій, що Росія таки почне бойові дії під виглядом "міротворчєской опєрації" з метою "прінуждєнію України к міру".
Якщо минеться - то добре. Якщо не минеться - краще бути морально готовими.
Путін, як відомо вже практично всім, абсолютно кончений. У нього давно поїхав дах.
За спогадами його колишнього оточення, це стало проявлятися ще на початку 2000-х, коли під час особистої зустрічі з президентом Бушем він дослівно заявив, що Америка поставляє в Росію інші курячі стегенця, ніж продає всередині країни самим американцям. І що мовляв Америці через це більше не можна довіряти.
Він сказав це абсолютно серйозно.
Ошелешений таким несподіваним "поворотом" Буш спробував зауважити "другу Владіміру", що це неправда, проте з Путіним стався буйний припадок люті, під час якого він тупав ніжками, кричав та шипів на Буша, мовляв США та Європа його обдурили, і постійно дурять, і він цього так не залишить. І що йому "доложилі тє, кому можна довєрять".
Після того ще була пріснопам'ятна зустріч, де Путін переконував Буша, що Україна це не країна, і що це Росія подарувала їй свою "ісконную" територію за безцінь, і тому Росія має виключне право вирішувати її долю, а всі колишні республіки СРСР "скоро повернуться до сповідування спільної міжнародної політики".
Потім Путін будував "євразійський союз", поставивши собі і своєму оточенню завдання відновлення СРСР в оновленому форматі.
Але наразі всі події згреблися в одну точку, коли для Путіна Україна перетворилася на своєрідний рубікон, від якого він відійти вже не може. Не здатен. Саме сюди його завели всі його ігри на підвищення ставок.
Ще на саміті "двадцятки" в австралійському Брісбені, коли члени інших делегацій категорично відмовилися обідати з Путіним за одним столом, Меркель спробувала сам-на-сам переговорити з Путіним.
Зустріч тривала близько двох годин. За словами обізнаних людей з її оточення, вона була практично шокована по-перше його абсолютною неадекватністю, а по-друге відсутністю у нього відповіді на питання чого він взагалі намагається досягти. Мовляв, у відповідь Путін з палаючими очами і довірливим тоном намагався її переконати у справедливості прав Росії на колишній пострадянський простір, проте використовував він при цьому якісь позамежно тупі тези в якості аргументації.
Я ось що вам скажу. Якщо Путін відважиться на війну, то це буде війна така, якої ми ще не бачили. Починатися вона буде зі звичних провокацій, та дуже швидко маховик почне розкручуватися.
Дай бог Україні вистояти в цьому сценарії, сподіваючись на професійність, героїзм та стійкість її захисників, і на ефективну допомогу союзників.
Але для Росії ця війна абсолютно точно стане останньою.