Цей народ знає запах перемоги...

[don_katalan]

Diana Makarova
Стояла й плакала. Над Майданом вже плинула кача по Тисині.
Оживав телефон, підтягувались свої. Я плакала, і мені було чомусь страшенно соромно за свої сльози.
Я просто спинилась. Просто довго бігла, а тепер не знаю, що робити. Так виправдовувалась я за сльози. Мовляв, ви не зважайте, ці сльози просто технічні, а так я не плачу, ні.
То були мої останні сльози. З того часу я не плачу. Неначе щось сталось з організмом, наче тоді він видав всю цю солону офтальмологічну рідину, яку мав, і досить з тебе.
- Нічого. Буде нова загроза, і Макарови знову вийдуть єдиним фронтом проти неї. - трохи потролив друг.
Ну, чи ж знали ми, що все це стане навіть дуже скоро. І ми знову закрутимось у вирі - посилки на обласні міста, там ті ж самі броніки і протигази, ті ж медикаменти.
Донецьк
Запоріжжя
Крим
Херсон чи Миколаїв, вже не пам'ятаю
Харків
Одеса
підуть наші посилки. І ми будемо розриватись між госпіталями й Новою поштою, а ще Майданом. Майдан буде ще за інерцією укріплюватись.
А дуже скоро той наш друг помчить своїм першим рейсом на Слов'янськ. І ту машину, першу на фронт, будемо складати ми. А потім виїдемо на фронт й самі.
А той день, коли я стояла й плакала, лишиться в пам'яті як той єдиний день передишки.
І день перемоги Майдану.
Я не люблю оці сучасні схлипи:
- Майдан, прости, ми все просрали!
- Ми розбазарили усі досягнення Майдану.
- Майдан виявився потрібним лише політикам.
Ні.
І от чому.
Майдан дав нам відчуття перемоги.
Це дуже важливе відчуття, коли воно записується народною пам'ятю, карбується в генетиці. І запах тієї перемоги навіть з роками по перемозі лоскоче ніздрі. Це незабутній запах. Потім на нього лягає відвойований Харків, відстояні Запоріжжя та Днєпр. Одеса, яка перемогла страшною ціною. І потім - Слов'янськ, Лиман, Артемівськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Маріуполь. Боже, як ми йшли! Якою переможною дорогою ми крокували.
Запах усіх цих звільнених міст я теж запам'ятала і додала до тривожного, задимленого запаху переможного Майдану.
У запаху перемоги нема тріумфу. Є просто сльози і розгубленість. І кача плине по Тисині.
Але усе одно - коли ти вже почув той запах, ти не забудеш його. А така пам'ять - то серйозна зброя.
Цей народ знає запах перемоги...