...новості раши, якими не гребую ділитися
Feb. 19th, 2021 08:36 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде ·
новості раши, якими не гребую ділитися. Фюрер нагородив орденом за-заслуги перед отечеством якогось пацаньонка, який співає дуже гівняний реп. Скучающі московити спочатку тихо поржали (фюрер слухає ху0вий реп? все ясно), потім подивилися його відосики (багато хто пошкодував), і нарешті дізналися що папа нагородженого -медіа-музичний олігарх і друх фюрера із ліненграда. Та ще й з говорящою фамілією "кісільов". Народилась версія, що синочок дістав свого тата, - не всі олігархи мабуть в захваті від музички своїх синів, - і той вирішив зламати йому кар'єру таким ганебним орденом (хлопці довіку сміятимуться, а дівки перестануть давать - тому що теж замість сексу сміятимуться). Ізисканая мєсть.
Але виявилось що ні.
Нагороджений справно мотався увсюди, куди ніхто не хотів їхати - давав концерти кримнашам, сепарським данбасам і сирійським та лівійським іхтамнетам. Коротше, не гребував і старався - навіть співав на концертах для піонерів та про любов к родінє.
і от тепер московитська інтелігенція ще, звісно, позубоскалить, пофиркає, поостроумнічає - але подумки поставить галочку навпроти пунктику: "як і за що можна легко і швидко стати заслуженим робітником та отримати орден".
Тепер ще й заздритимуть йому, і намагатимуться наслідувати - поки ніхто не видить, звісно.
Московити, сер!
=====
Алі Татар-заде
М. Джемілєв згадує, що його батько – Абдулджеміль, вдома говорив виключно рідною кримськотатарською мовою, але коли розмовляв з сусідами-росіянами, то вставляв українські слова, такі, наприклад, як «нехай», «погано». Коли син поцікавився звідки він їх знає, то батько розповів, що в голодні роки до Ай-Серезу приїхав українець, він взяв його на роботу і вчився у нього українській мові.
За словами М. Джемілєва українців під час Голодомору-геноциду в Крим проривалося відносно небагато через перепони, які ставив комуністичний тоталітарний режим. «Але ті, хто пробивався, насамперед, намагалися потрапити до кримських татар», – відзначив він.
У родині батька лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва у селі Ай-Серез Судакського району під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років проживав українець, який зумів виїхати з Наддніпрянської України в Крим.
За спогадами М. Джемілєва, у батька було велике господарство, виноградники у Ай-Серезі, а у 1936 році його розкуркулили і вислали на Урал за це, а також через нібито наявність батраків.
«Насправді це були не батраки. Про українця батько говорив, що він як член родини у нас був. Різниці не було, ми однаково працювали разом з ним, просто додаткова робоча сила у нашій родині», – згадує лідер кримськотатарського народу.
Родина М. Джемілєва втекла з Уралу на Мелітопольщину, а пізніше переїхала до степового Криму, де у с. Бозкой він і народився у 1943 році.
«Ось така цікава історія, що стільки років пройшло, оточення весь час російське було, а ось батько запам’ятав ці українські слова і намагався говорити по-українські, відповідати росіянам», – згадує дитячі враження народний депутат.
===
Andriy Ivanets
Вчора о 10:41 ·
Звідки батько лідера кримськотатарського народу знав українські слова?
Або як родина Мустафи Джемілєва під час Голодомору 1932–1933 років допомогла українцю врятуватися від голодної смерті
Колись у книзі Світлани Червоної "Мустафа - сын Крыма" прочитав, що батько М. Джемілєва трохи знав українську мову. Нещодавно спілкуючись із Мустафою ага дізнався звідки ці знання, а також чимало інших цікавих подробиць, як, наприклад, де насправді народився лідер кримськотатарського народу (в українській вікіпедії як місце народження вказано с. Ай-Серез).
У родині батька лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва у селі Ай-Серез Судакського району під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років проживав українець, який зумів виїхати з Наддніпрянської України в Крим. Про це голова Меджлісу кримськотатарського народу у 1991–2013 роках, народний депутат України кількох скликань розповів в інтерв’ю кандидату історичних наук, старшому науковому співробітнику Інституту дослідження Голодомору Андрію Іванцю.
За словами М. Джемілєва українців під час Голодомору-геноциду в Крим проривалося відносно небагато через перепони, які ставив комуністичний тоталітарний режим. «Але ті, хто пробивався, насамперед, намагалися потрапити до кримських татар», – відзначив він.
М. Джемілєв згадує, що його батько – Абдулджеміль, вдома говорив виключно рідною кримськотатарською мовою, але коли розмовляв з сусідами-росіянами, то вставляв українські слова, такі, наприклад, як «нехай», «погано». Коли син поцікавився звідки він їх знає, то батько розповів, що в голодні роки до Ай-Серезу приїхав українець, він взяв його на роботу і вчився у нього українській мові.
За спогадами М. Джемілєва, у батька було велике господарство, виноградники у Ай-Серезі, а у 1936 році його розкуркулили і вислали на Урал за це, а також через нібито наявність батраків. «Насправді це були не батраки. Про українця батько говорив, що він як член родини у нас був. Різниці не було, ми однаково працювали разом з ним, просто додаткова робоча сила у нашій родині», – згадує лідер кримськотатарського народу.
Родина М. Джемілєва втекла з Уралу на Мелітопольщину, а пізніше переїхала до степового Криму, де у с. Бозкой він і народився у 1943 році. «Ось така цікава історія, що стільки років пройшло, оточення весь час російське було, а ось батько запам’ятав ці українські слова і намагався говорити по-українські, відповідати росіянам», – згадує дитячі враження лідер кримськотатарського народу.
Після тотальної депортації у 1944 році комуністичним тоталітарним режимом кримськотатарського народу з Криму, визнаної Україною та деякими іншими державами геноцидом, с. Ай-Серез було перейменоване на Міжріччя (нині Судакської міської ради АР Крим, тимчасово окуповане РФ).
новості раши, якими не гребую ділитися. Фюрер нагородив орденом за-заслуги перед отечеством якогось пацаньонка, який співає дуже гівняний реп. Скучающі московити спочатку тихо поржали (фюрер слухає ху0вий реп? все ясно), потім подивилися його відосики (багато хто пошкодував), і нарешті дізналися що папа нагородженого -медіа-музичний олігарх і друх фюрера із ліненграда. Та ще й з говорящою фамілією "кісільов". Народилась версія, що синочок дістав свого тата, - не всі олігархи мабуть в захваті від музички своїх синів, - і той вирішив зламати йому кар'єру таким ганебним орденом (хлопці довіку сміятимуться, а дівки перестануть давать - тому що теж замість сексу сміятимуться). Ізисканая мєсть.
Але виявилось що ні.
Нагороджений справно мотався увсюди, куди ніхто не хотів їхати - давав концерти кримнашам, сепарським данбасам і сирійським та лівійським іхтамнетам. Коротше, не гребував і старався - навіть співав на концертах для піонерів та про любов к родінє.
і от тепер московитська інтелігенція ще, звісно, позубоскалить, пофиркає, поостроумнічає - але подумки поставить галочку навпроти пунктику: "як і за що можна легко і швидко стати заслуженим робітником та отримати орден".
Тепер ще й заздритимуть йому, і намагатимуться наслідувати - поки ніхто не видить, звісно.
Московити, сер!
=====
Алі Татар-заде
М. Джемілєв згадує, що його батько – Абдулджеміль, вдома говорив виключно рідною кримськотатарською мовою, але коли розмовляв з сусідами-росіянами, то вставляв українські слова, такі, наприклад, як «нехай», «погано». Коли син поцікавився звідки він їх знає, то батько розповів, що в голодні роки до Ай-Серезу приїхав українець, він взяв його на роботу і вчився у нього українській мові.
За словами М. Джемілєва українців під час Голодомору-геноциду в Крим проривалося відносно небагато через перепони, які ставив комуністичний тоталітарний режим. «Але ті, хто пробивався, насамперед, намагалися потрапити до кримських татар», – відзначив він.
У родині батька лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва у селі Ай-Серез Судакського району під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років проживав українець, який зумів виїхати з Наддніпрянської України в Крим.
За спогадами М. Джемілєва, у батька було велике господарство, виноградники у Ай-Серезі, а у 1936 році його розкуркулили і вислали на Урал за це, а також через нібито наявність батраків.
«Насправді це були не батраки. Про українця батько говорив, що він як член родини у нас був. Різниці не було, ми однаково працювали разом з ним, просто додаткова робоча сила у нашій родині», – згадує лідер кримськотатарського народу.
Родина М. Джемілєва втекла з Уралу на Мелітопольщину, а пізніше переїхала до степового Криму, де у с. Бозкой він і народився у 1943 році.
«Ось така цікава історія, що стільки років пройшло, оточення весь час російське було, а ось батько запам’ятав ці українські слова і намагався говорити по-українські, відповідати росіянам», – згадує дитячі враження народний депутат.
===
Andriy Ivanets
Вчора о 10:41 ·
Звідки батько лідера кримськотатарського народу знав українські слова?
Або як родина Мустафи Джемілєва під час Голодомору 1932–1933 років допомогла українцю врятуватися від голодної смерті
Колись у книзі Світлани Червоної "Мустафа - сын Крыма" прочитав, що батько М. Джемілєва трохи знав українську мову. Нещодавно спілкуючись із Мустафою ага дізнався звідки ці знання, а також чимало інших цікавих подробиць, як, наприклад, де насправді народився лідер кримськотатарського народу (в українській вікіпедії як місце народження вказано с. Ай-Серез).
У родині батька лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва у селі Ай-Серез Судакського району під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років проживав українець, який зумів виїхати з Наддніпрянської України в Крим. Про це голова Меджлісу кримськотатарського народу у 1991–2013 роках, народний депутат України кількох скликань розповів в інтерв’ю кандидату історичних наук, старшому науковому співробітнику Інституту дослідження Голодомору Андрію Іванцю.
За словами М. Джемілєва українців під час Голодомору-геноциду в Крим проривалося відносно небагато через перепони, які ставив комуністичний тоталітарний режим. «Але ті, хто пробивався, насамперед, намагалися потрапити до кримських татар», – відзначив він.
М. Джемілєв згадує, що його батько – Абдулджеміль, вдома говорив виключно рідною кримськотатарською мовою, але коли розмовляв з сусідами-росіянами, то вставляв українські слова, такі, наприклад, як «нехай», «погано». Коли син поцікавився звідки він їх знає, то батько розповів, що в голодні роки до Ай-Серезу приїхав українець, він взяв його на роботу і вчився у нього українській мові.
За спогадами М. Джемілєва, у батька було велике господарство, виноградники у Ай-Серезі, а у 1936 році його розкуркулили і вислали на Урал за це, а також через нібито наявність батраків. «Насправді це були не батраки. Про українця батько говорив, що він як член родини у нас був. Різниці не було, ми однаково працювали разом з ним, просто додаткова робоча сила у нашій родині», – згадує лідер кримськотатарського народу.
Родина М. Джемілєва втекла з Уралу на Мелітопольщину, а пізніше переїхала до степового Криму, де у с. Бозкой він і народився у 1943 році. «Ось така цікава історія, що стільки років пройшло, оточення весь час російське було, а ось батько запам’ятав ці українські слова і намагався говорити по-українські, відповідати росіянам», – згадує дитячі враження лідер кримськотатарського народу.
Після тотальної депортації у 1944 році комуністичним тоталітарним режимом кримськотатарського народу з Криму, визнаної Україною та деякими іншими державами геноцидом, с. Ай-Серез було перейменоване на Міжріччя (нині Судакської міської ради АР Крим, тимчасово окуповане РФ).