Алі Татар-заде
мова - складна система, яка постійно трансформується мільйонами дрібних кроків, непомітних сучаснику (але не настільки непомітних, щоб невидимих - покажемо на прикладі)
Принцип економії
Промовець звертається до слухача скороченими словами і обрізаним реченням, спрощеною говіркою, примитивними словозв'язками.
Чому він так робить? а хрін його знає - поспішає, неповажає, марить, хвилюється, приховує - тисячі різних мотивів і один з них у кожному конкретному випадку;
але в цілому можна описати, що ͟п͟р͟о͟м͟о͟в͟е͟ц͟ь͟ ͟е͟к͟о͟н͟о͟м͟и͟т͟ь͟ ͟н͟а͟ ͟п͟р͟о͟м͟о͟в͟і͟.
У свою чергу у нього є слухач; той або переймає ці правила - киває, показує що зрозумів, відповідає так само грубо, коротко, стисло або примитивно, - або ж ні
якщо його це не влаштовує - а тому знову ж може бути багато мотивів - він перепитує:
- Повтори що ти сказав? Що-що? Кажи зрозуміло! Що ти там мичиш? Гаварі на панятнам язикє ітд
Тут виникає ситуація, коли ͟с͟л͟у͟х͟а͟ч͟ ͟е͟к͟о͟н͟о͟м͟и͟т͟ь͟ ͟н͟а͟ ͟с͟л͟у͟с͟і͟ -
а в цілому одна рука мови (ліва) пробує себе спростити, реформувати, а друга рука (права) чинить спротив такому скороченню
Дві економії постійно зіштовхуються:
одному ліньки вимовляти довгі слова, кожну літеру, будувати речення, підбирати лексику (ітакпоймут!)
другому ліньки напружувати вуха, вловлювати чужі скорочення, меми, натяки, незрозумілі ребуси (я не понял!)
Кожна з міріадів колізій закінчується або так, або інакше:
кожний раз коли промовця не перепитали - він та оточуючі стверджуються в тому, що так говорити - норма чи близько до неї;
і навпаки, кожне перепитування - відмова мовних носіїв приймати нововведення
(що просто одному, може бути складно іншому)
і так працює консервативний елемент у мові, захист її від постійних та хаотичних змін, відгородження корпусу мови від індивидуальної мови кожного
Сума ціх колізій і утворює в кожний поточний момент результат - мова змінюється там і тоді, де обидві сторони (посилач та отримувач інформації) доходять згоди, що так краще, ніж було, чи хоча б не гірше
це стосується і сленгу, і суржику, і запозичень,
і поетичних новотворів, скорочень літерами (НИИ, АТО),
мату,
мемам,
і навіть самій інтонації -
ба більше, тому, якою мовою ми спілкуємось
(кожний раз коли вам кажуть - "А теперь нармальна, парускі скажи" - це спротив мовного середовища українізації, і навпаки з вашого боку - русифікації)
Коли ж ми глянемо ширше - то комунікація це не лише мова як така, а багато норм у суспільстві
промовчали = погодились = затвердили зміни
-
мова - складна система, яка постійно трансформується мільйонами дрібних кроків, непомітних сучаснику (але не настільки непомітних, щоб невидимих - покажемо на прикладі)
Принцип економії
Промовець звертається до слухача скороченими словами і обрізаним реченням, спрощеною говіркою, примитивними словозв'язками.
Чому він так робить? а хрін його знає - поспішає, неповажає, марить, хвилюється, приховує - тисячі різних мотивів і один з них у кожному конкретному випадку;
але в цілому можна описати, що ͟п͟р͟о͟м͟о͟в͟е͟ц͟ь͟ ͟е͟к͟о͟н͟о͟м͟и͟т͟ь͟ ͟н͟а͟ ͟п͟р͟о͟м͟о͟в͟і͟.
У свою чергу у нього є слухач; той або переймає ці правила - киває, показує що зрозумів, відповідає так само грубо, коротко, стисло або примитивно, - або ж ні
якщо його це не влаштовує - а тому знову ж може бути багато мотивів - він перепитує:
- Повтори що ти сказав? Що-що? Кажи зрозуміло! Що ти там мичиш? Гаварі на панятнам язикє ітд
Тут виникає ситуація, коли ͟с͟л͟у͟х͟а͟ч͟ ͟е͟к͟о͟н͟о͟м͟и͟т͟ь͟ ͟н͟а͟ ͟с͟л͟у͟с͟і͟ -
а в цілому одна рука мови (ліва) пробує себе спростити, реформувати, а друга рука (права) чинить спротив такому скороченню
Дві економії постійно зіштовхуються:
одному ліньки вимовляти довгі слова, кожну літеру, будувати речення, підбирати лексику (ітакпоймут!)
другому ліньки напружувати вуха, вловлювати чужі скорочення, меми, натяки, незрозумілі ребуси (я не понял!)
Кожна з міріадів колізій закінчується або так, або інакше:
кожний раз коли промовця не перепитали - він та оточуючі стверджуються в тому, що так говорити - норма чи близько до неї;
і навпаки, кожне перепитування - відмова мовних носіїв приймати нововведення
(що просто одному, може бути складно іншому)
і так працює консервативний елемент у мові, захист її від постійних та хаотичних змін, відгородження корпусу мови від індивидуальної мови кожного
Сума ціх колізій і утворює в кожний поточний момент результат - мова змінюється там і тоді, де обидві сторони (посилач та отримувач інформації) доходять згоди, що так краще, ніж було, чи хоча б не гірше
це стосується і сленгу, і суржику, і запозичень,
і поетичних новотворів, скорочень літерами (НИИ, АТО),
мату,
мемам,
і навіть самій інтонації -
ба більше, тому, якою мовою ми спілкуємось
(кожний раз коли вам кажуть - "А теперь нармальна, парускі скажи" - це спротив мовного середовища українізації, і навпаки з вашого боку - русифікації)
Коли ж ми глянемо ширше - то комунікація це не лише мова як така, а багато норм у суспільстві
промовчали = погодились = затвердили зміни
-