![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanDiana Makarova
17 грудня о 20:03 ·
Про смерть негідника як про того нещасного Максима, який от ето тавой - і бог з ним.
ну, там не бог, понятно, там інше слово, але мижлєді, тому - виручай, Господи, тобі не звикати.
Про тих, хто зараз пише некрологи й виражає повагу, описує складний шлях і вклоняється наостанок - ну, дякуємо, рібятки, за щирість, а там хтозна, можливо, річ не в щирості, а просто ви це пишете тому що феодал помер, але система ж бо лишилась. Тому це й виглядає як поклон системі.
Але тим, хто святкує це все як перемогу - фі, братця. Це не перемога. Це виглядає так:
- Ми боролись, боролись, доки вже Фатум над нами не змилосердився, умовив Долю, і разом вони нам підмогнули.
Ми б станцювали джигу. Якби перемога була програшем феодала на виборах. Ми б стануювали сіртакі. Якби перемога виглядала як тюремний вирок феодалу. Ми б станцювали гопака. Якби підлеглі феодала скинули разом того феодала.
А так - ну, тут йде багатослівна подяка дяді Фатуму і тьоті Долі - аж потім гульк! Озирнулись і побачили, що система-то на місці.
Тому - як про Максима. О Боже, нещасний той Максим, і за що його так затягали? О, ні, я тут же щиро вибачаюсь перед Максимами всіх рангів та масті. Вам теж набридло гикати щоразу, коли вас згадують цим прислів'ям, співчуваю.
Ну, ладно, давайте виправимо старе прислів'я на "Помер Охрім..." і далі за текстом, щиро сподіваючись, що з Охрімами в нас зараз діло обстоїть так же, як і з боротьбою і з перемогою. І точно так же, як з Генадієм Адольфичем. Тобто - нікого з них нема серед живих.
І боротьби, ага. І перемоги, так-так.
... господи, не пришли мені якогось Охріма, прошу тебе, не треба. Бо знову прийдеться вибачатись...
====
Ярослав Вішталюк
Не знаю, що може бути веселого в тому факті, що найбільше місто України після столиці, яке ще й знаходиться на передовій навіть ближче, ніж колись був Луганськ - бо ті самі 20 кілометрів, але не сільськими дорогами, а широкою автомагістраллю - настільки совковізоване на тридцятому році незалежності, щоб проголосувати не просто за потвору, а за мертву потвору. За людину, якої не видно, не чутно на виборах і навіть нема точного знання про те, чи жива вона - але все одно проголосувати.
Мабуть так би пройшли вибори на генсека в березні 1953-го року...
Охрім міг померти... А що з цими робити? Які ще не один десяток років проживуть.
---
Serhii Parchuk
Так Харків найбільш ватне місто України, вони б і за Путіна проголосували, якби така можливість була.
17 грудня о 20:03 ·
Про смерть негідника як про того нещасного Максима, який от ето тавой - і бог з ним.
ну, там не бог, понятно, там інше слово, але мижлєді, тому - виручай, Господи, тобі не звикати.
Про тих, хто зараз пише некрологи й виражає повагу, описує складний шлях і вклоняється наостанок - ну, дякуємо, рібятки, за щирість, а там хтозна, можливо, річ не в щирості, а просто ви це пишете тому що феодал помер, але система ж бо лишилась. Тому це й виглядає як поклон системі.
Але тим, хто святкує це все як перемогу - фі, братця. Це не перемога. Це виглядає так:
- Ми боролись, боролись, доки вже Фатум над нами не змилосердився, умовив Долю, і разом вони нам підмогнули.
Ми б станцювали джигу. Якби перемога була програшем феодала на виборах. Ми б стануювали сіртакі. Якби перемога виглядала як тюремний вирок феодалу. Ми б станцювали гопака. Якби підлеглі феодала скинули разом того феодала.
А так - ну, тут йде багатослівна подяка дяді Фатуму і тьоті Долі - аж потім гульк! Озирнулись і побачили, що система-то на місці.
Тому - як про Максима. О Боже, нещасний той Максим, і за що його так затягали? О, ні, я тут же щиро вибачаюсь перед Максимами всіх рангів та масті. Вам теж набридло гикати щоразу, коли вас згадують цим прислів'ям, співчуваю.
Ну, ладно, давайте виправимо старе прислів'я на "Помер Охрім..." і далі за текстом, щиро сподіваючись, що з Охрімами в нас зараз діло обстоїть так же, як і з боротьбою і з перемогою. І точно так же, як з Генадієм Адольфичем. Тобто - нікого з них нема серед живих.
І боротьби, ага. І перемоги, так-так.
... господи, не пришли мені якогось Охріма, прошу тебе, не треба. Бо знову прийдеться вибачатись...
====
Ярослав Вішталюк
Не знаю, що може бути веселого в тому факті, що найбільше місто України після столиці, яке ще й знаходиться на передовій навіть ближче, ніж колись був Луганськ - бо ті самі 20 кілометрів, але не сільськими дорогами, а широкою автомагістраллю - настільки совковізоване на тридцятому році незалежності, щоб проголосувати не просто за потвору, а за мертву потвору. За людину, якої не видно, не чутно на виборах і навіть нема точного знання про те, чи жива вона - але все одно проголосувати.
Мабуть так би пройшли вибори на генсека в березні 1953-го року...
Охрім міг померти... А що з цими робити? Які ще не один десяток років проживуть.
---
Serhii Parchuk
Так Харків найбільш ватне місто України, вони б і за Путіна проголосували, якби така можливість була.