Алі Татар-заде · гадаю, є кілька нехитрих законів політичного життя в Україні

[don_katalan]

А ще ці закони дуже нехороші. Принаймні так мені виглядає ззовні (я не був активістом партії, хоча в юнацтві брав участь у кількох срачах "за політику").
Закон перший.
1) "Гірше московських вошів - свої ж власні українські гниди".
Цю фразу приписують то Болбочанові, то Петлюрі, який вбив Болбочана (бо той хотів вбити його, як він думав).
Цей закон означає, що за наявності трагічного вибору - кого вкусити, свого українського опонента або московського ворога, український політик вкусе свого, і пояснить кожному (і доведе, і переконає) що то був гнида, а московські - вони так, воші.
Ви можете перелопатити всю українську історію принаймні з того часу, коли на сторінках літопису вперше з'являється слово "Україна", і побачите що цей закон діє невпинно.
Цім, наприклад, колись страждали й поляки - але вже сто років як не страждають, їх навчили три "Розбьори Речі Посполітої", які сталися якраз через подібну формулу.
Цім, наприклад, не хворіють фінляндці, але колись без сумніву хворіли - інакше Суомі було б не сто років державності, а тисяча
В поточному двадцятилітті ця формула успішно діяла і діє в українській політиці.
Політичні українці завжди призначають більшим злом "українську гниду", яку прив'язуть до "московської воші" прямо чи опосередковано.
.
2) Обахуже всіводниоднакові.
Навіть коли вони стверджують, що "оба хуже" (© сталін - про каменева з бухаріним), то на практиці все одне обирають ближче зло найбільшим і б'ють саме по ньому.
А може, тому що своє зло ходить поруч, от воно, можна дотягнутися - тоді як за московською вошею треба піти аж далеко, пересекти границю, пробратися ризикуючи всім, захопити чи схопити - і якщо спіймають то вже гаплик, - а свою українську гниду можна розчавити прямо тут, і навіть якщо буде засудження, то дуже легко буде виправдатися.
В будь-якому разі, коли хтось каже що московит і українець сусід "однакові", то мається на увазі, що зараз дістанеться саме українцеві - а московит отримає своє потім. Коли-небудь.
..
3) Тайное хуже явного.
Іншою мутацією тези є твердження, що приховане зло завжди гірше за явне зло.
Наприклад отой відверто обіцяє вас вбити - він не такий поганий, як онцей, що ходить вам посміхається, тисне руку, а в самого аж на фізії написано, що задумав щось негарне, мабуть хоче вас вбити.
Тому його слід випередити і нашкодити йому чимшвидше, поки той не втілив задумане.
Ну а той, що обіцяв публічно вас забити - він своя душа, відвертий, дурень, він же мабуть коли назріє, то першим повідомить вас - "іду на ви", як колись князь Святослав Ігоревич, так що він не такий небезпечний.
Ба хто сказав, що він взагалі небезпечний?
Можливо, він просто дурить оточуючих та виявляє серед них усіх, хто бажав би вам зла.
Таким чином він навіть корисний.
Наприклад, коли хтось обіцяє приєднати вас до Московії - хтозна, може він просто збирає промосковський електорат, щоби надурити його, взяти сопилку та завести до Гамельнського водоспаду.
..
4) з такими друзями й ворогів не треба
Коли перші пункти пробуксовують, то завжди можна зіслатися на цю мудрість.
Справді ж - є такі друзі, що гірше всякого ворога.
Особливо це вірно, коли ти не бачив справжнього ворога і навіть не можеш собі уявити, що той може бути гіршим за оцього твого друга
.
Другий закон
Що ж за народ у нас такий.
Що за нещаслива доля така у нас
Що ж так не везе нам
Долю, народ і фортуну ніхто не обирає - вона сама до мене прийшла.
Тому і поміняти або замінити їх не можна, як і змінити теж.
Принаймні ніхто не пробував
Схожим абсолютом виглядає зовнішній ворог.
Він просто є, як на світі існує Потьма, Зло і Тінь.
Його не можна викоренити,
бо по-перше ніхто не пробував;
по-друге, а на кого тоді все валити;
по-третє він сам колинебудь здохне,
хоча по-четверте не з нашим щастям;
головне ж не говориться вголос:
Не до ворога, коли поруч є таке зло що гірше за ворога (див закон перший).

Comments

[paserbyp]

Багато років холуйства...