![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЮрій Вітренко - Yuriy Vitrenko
Як і обіцяв, публікую у ФБ історію “Дивлячись у очі Путіну: інсайдерські уроки визначної перемоги”. Спеціально роблю це частинами - щоб було зручно обговорювати. Тому буду вдячний за зворотній зв'язок. Частина 1.
У грудні 2019 року я сидів за круглим столом у Єлисейському палаці навпроти Путіна. Напередодні ввечері Президент України попросив мене прибути на переговори щодо критичного питання про транзит російського газу територією України.
Коли наш президент поглядом запросив мене відповісти Путіну, я подумав про те, що точно не очікував спілкуватися безпосередньо з президентом Росії. Але я розумів, що ми завжди сприймали Путіна як людину, яка ухвалює всі важливі рішення і чекали подібної нагоди п’ять років, тож напевно, я маю глибоко вдихнути та викластися на повну.
Ми зійшлися в палкій суперечці, що тривала близько 20 хвилин. Нас перервали, оскільки Президент Макрон і Канцлерка Меркель чекали на президентів на обіднім столом уже більше години. Я вийшов до преси, та єдине, що я міг сказати, що ми домовились домовлятися. https://youtu.be/46UtD2pcKk0
Дещо згодом, того ж місяця, у віденських готелях, що дихали імперською величчю, ми вели майже тижневі переговори з Газпромом — улюбленим геополітичним інструментом Путіна, замаскованим під найбільшу у світі газову компанію. Переговори завершили тим, що я підписав дві угоди з Олексієм Міллером, головою Газпрому. Перша — угода про врегулювання, згідно з якою Газпром заплатив Україні 2,9 млрд доларів компенсації. Вона також поклала край усім суперечностям довкола контрактів на 300 мільярдів доларів, які були підписані в 2009 році — про купівлю та транзит газу. Друга угода — це був новий п’ятирічний контракт про транзит із гарантованим доходом у 7,2 млрд доларів та іншими перевагами для України.
Якби п’ять років тому ви сказали про такий розвиток подій, вам би відповіли, що ви божевільні. У 2014 році Україна як держава була на краю прірви. І одна з ключових причин, чому вдалося зберегти державу — це переломні перемоги над Газпромом та корупцією у газовому секторі.
Хтось може сказати, що Україна все ще не далеко відійшла від цієї безодні. Дійсно, існують застереження, що ми можемо рухатися у зворотному напрямку. Це справді обґрунтовано, і саме тому дуже важливо винести правильні уроки з цих подій.
Ясна річ, що враховуючи значення газового сектору для України, тривалу війну з Росією та актуальну програму реформ у державі, ця історія про щось набагато більше, ніж просто про природний газ.
Далі буде...
Прочитати лонгрід повністю можна тут ➡️ https://www.vitrenkolibrary.com/longread_ua/
Як і обіцяв, публікую у ФБ історію “Дивлячись у очі Путіну: інсайдерські уроки визначної перемоги”. Спеціально роблю це частинами - щоб було зручно обговорювати. Тому буду вдячний за зворотній зв'язок. Частина 1.
У грудні 2019 року я сидів за круглим столом у Єлисейському палаці навпроти Путіна. Напередодні ввечері Президент України попросив мене прибути на переговори щодо критичного питання про транзит російського газу територією України.
Коли наш президент поглядом запросив мене відповісти Путіну, я подумав про те, що точно не очікував спілкуватися безпосередньо з президентом Росії. Але я розумів, що ми завжди сприймали Путіна як людину, яка ухвалює всі важливі рішення і чекали подібної нагоди п’ять років, тож напевно, я маю глибоко вдихнути та викластися на повну.
Ми зійшлися в палкій суперечці, що тривала близько 20 хвилин. Нас перервали, оскільки Президент Макрон і Канцлерка Меркель чекали на президентів на обіднім столом уже більше години. Я вийшов до преси, та єдине, що я міг сказати, що ми домовились домовлятися. https://youtu.be/46UtD2pcKk0
Дещо згодом, того ж місяця, у віденських готелях, що дихали імперською величчю, ми вели майже тижневі переговори з Газпромом — улюбленим геополітичним інструментом Путіна, замаскованим під найбільшу у світі газову компанію. Переговори завершили тим, що я підписав дві угоди з Олексієм Міллером, головою Газпрому. Перша — угода про врегулювання, згідно з якою Газпром заплатив Україні 2,9 млрд доларів компенсації. Вона також поклала край усім суперечностям довкола контрактів на 300 мільярдів доларів, які були підписані в 2009 році — про купівлю та транзит газу. Друга угода — це був новий п’ятирічний контракт про транзит із гарантованим доходом у 7,2 млрд доларів та іншими перевагами для України.
Якби п’ять років тому ви сказали про такий розвиток подій, вам би відповіли, що ви божевільні. У 2014 році Україна як держава була на краю прірви. І одна з ключових причин, чому вдалося зберегти державу — це переломні перемоги над Газпромом та корупцією у газовому секторі.
Хтось може сказати, що Україна все ще не далеко відійшла від цієї безодні. Дійсно, існують застереження, що ми можемо рухатися у зворотному напрямку. Це справді обґрунтовано, і саме тому дуже важливо винести правильні уроки з цих подій.
Ясна річ, що враховуючи значення газового сектору для України, тривалу війну з Росією та актуальну програму реформ у державі, ця історія про щось набагато більше, ніж просто про природний газ.
Далі буде...
Прочитати лонгрід повністю можна тут ➡️ https://www.vitrenkolibrary.com/longread_ua/
no subject
Date: 2020-07-21 02:07 pm (UTC)