![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
про афінян написано багато модернізованого - в тому числі про їхній устрій, демократію, в тому числі противниками і прихільниками демократії.
Сьогодні я виокремлю лише один механізм, демархія або "трьохгрошова" демократія (в оригіналі - в один обол).
Сутність проста, її часто описують в одному реченні.
Кожний громадянин Афін за прихід на голосування отримує на день 1 обол - мінімальну суму, на яку можна купити готову рибу, глек молока, сумку фруктів чи головку сиру. (можна, звісно, і амфору вина)
Пізні критики назвали цей процес охлократія - забуваючи, що саме слово "демократія" свого часу було лайливим і використовувалось самим афінянами якраз в значенні охлократії.
Я ж назву зворотню сторону цього 1 оболу.
За своїм оболом приходила критична маса виборців, як би ми тепер сказали, достатня для мінімальної чинної явки.
Ніхто не міг сказати, що вибори передвизначені.
Ясно, що приходили й ті, кому цей обол був не так вже й потрібний - особливо ті, кого б ми назвали сьогодні лобістами, тобто той, чия справа сьогодні буде на повістці
При цьому вся справа в деталях.
Оболисти ці не були законодавцями.
Вони виконували ту функцію парламенту, яку навіть тепер вважають скоріше побічною і непрямою (мовляв, а хто ж іще?).
А саме - призначення людей на поточні посади, розгляди заяв про відставку (через хворобу, смерть, арешт, власне бажання етс)
Вибори були альтернативними: ось вам список з 15 осіб, оберіть з них 5.
Можете їх заслухати, а можете й так.
Кандидатури ж затверджувались спочатку правлячою елітою, яка у свою чергу складалась з представників різних груп, що мусили входити поміж собою в постійну систему консенсусів і компромисів.
Тобто у списку не було випадкових фамілій.
Проте народові (оболистам) давалося право, по суті, обирання замість жеребу.
В сусідній кімнаті жерці та поважні люди так само обирали з іншого списку, при чому прямо жеребом.
Але також зі списку осіб - вже наявних і як правило, в цей список включалися всі присутні.
Отже, і те і те вважалося "вибором богів".
Адже навіть не всі хто прийшов за своїм оболом, брали участь в голосуванні: як ти його примусиш? спасибі що створив кворум - тепер можеш йти за своєю рибою.
Прикметно, що існувала ціла низка посад, які не обиралися ніколи сліпим голосуванням
Наприклад навархи - капитани військових і цівільних кораблів.
Кожен афінян розумів без додаткової підказки, що не хотів би й сам плисти на кораблі, чиєго капітана обрали тільки що на мітингу чи випадковим витягом жеребу; навіть якщо цім капитаном буде він сам.
Ні, краще щоб наварха призначала чи обирала конкретна колегія - або хоча б та політична партія, яка наполегливо висувала його на посаду.
Якщо корабль потоне, то щоби знати до кого нести і свої прокльони, і судові позови.
Не до себе ж самого?
(бо якщо ти голосував "за", ти винен, якщо ж "проти" чи утримався - теж винен, бо не переконав всіх інших).
Не довіряли "вокс популі", тобто самим себе, жеребу чи настрою на сьогодні, афіняни і такі посади:
- хто буде проводити щорічні свята
- хто рахує державну казну
- хто розвозить чи подає воду
- хто виховує юнаків в школах
- хто командує піхотою, кавалерією та ополченням
- хто будує місто, споруджує нове і зносить старе
В критиків демократії часто плутають ці два (навіть три) способи голосування - щоденні поточні, щотижневі жеребкування і щорічний перегляд всієї влади.
Владою було, власне, оте що перераховано з посад.
Все інше - самоврядування.
Капітан на човні - влада.
Патрульний та члени патруля, які плистимуть з ним сьогодні - це самоврядування.
На місці других може бути кожен. Його або оберуть з голосу, або жеребом.
На місці перших можуть бути тільки в буквальному сенсі "обрані".
Якщо ви цього року обрали геть погану владу, то й тих хто багато кричав за неї - можуть вигнати з міста разом з владою:
на рік, 10 років, назавжди
посадити в корабль та відправити у колонію де-небудь в Криму чи Кипрі.
Яка ж тут відміннсть, скажимо, зі Спартою?
Владу обирали "з голосу" - за кого гучніше гукнули, той і переміг.
Це зібрання звалося апелла, звідти слово "апеляція".
Тільки не щорічно, а значно рідше - бо смертність серед аристократів дещо менша і вона слугувала гарним приводом для нового зібрання і нової вакансії.
У Спарті не було системи оболів і жеребів.
Влада ж сама призначала всіх інших - а от як вона це робила, то вже ніхто не пише. Хто зна, може ефори і царі теж тягнули жереб, коли цього ніхто не бачив.
про афінян написано багато модернізованого - в тому числі про їхній устрій, демократію, в тому числі противниками і прихільниками демократії.
Сьогодні я виокремлю лише один механізм, демархія або "трьохгрошова" демократія (в оригіналі - в один обол).
Сутність проста, її часто описують в одному реченні.
Кожний громадянин Афін за прихід на голосування отримує на день 1 обол - мінімальну суму, на яку можна купити готову рибу, глек молока, сумку фруктів чи головку сиру. (можна, звісно, і амфору вина)
Пізні критики назвали цей процес охлократія - забуваючи, що саме слово "демократія" свого часу було лайливим і використовувалось самим афінянами якраз в значенні охлократії.
Я ж назву зворотню сторону цього 1 оболу.
За своїм оболом приходила критична маса виборців, як би ми тепер сказали, достатня для мінімальної чинної явки.
Ніхто не міг сказати, що вибори передвизначені.
Ясно, що приходили й ті, кому цей обол був не так вже й потрібний - особливо ті, кого б ми назвали сьогодні лобістами, тобто той, чия справа сьогодні буде на повістці
При цьому вся справа в деталях.
Оболисти ці не були законодавцями.
Вони виконували ту функцію парламенту, яку навіть тепер вважають скоріше побічною і непрямою (мовляв, а хто ж іще?).
А саме - призначення людей на поточні посади, розгляди заяв про відставку (через хворобу, смерть, арешт, власне бажання етс)
Вибори були альтернативними: ось вам список з 15 осіб, оберіть з них 5.
Можете їх заслухати, а можете й так.
Кандидатури ж затверджувались спочатку правлячою елітою, яка у свою чергу складалась з представників різних груп, що мусили входити поміж собою в постійну систему консенсусів і компромисів.
Тобто у списку не було випадкових фамілій.
Проте народові (оболистам) давалося право, по суті, обирання замість жеребу.
В сусідній кімнаті жерці та поважні люди так само обирали з іншого списку, при чому прямо жеребом.
Але також зі списку осіб - вже наявних і як правило, в цей список включалися всі присутні.
Отже, і те і те вважалося "вибором богів".
Адже навіть не всі хто прийшов за своїм оболом, брали участь в голосуванні: як ти його примусиш? спасибі що створив кворум - тепер можеш йти за своєю рибою.
Прикметно, що існувала ціла низка посад, які не обиралися ніколи сліпим голосуванням
Наприклад навархи - капитани військових і цівільних кораблів.
Кожен афінян розумів без додаткової підказки, що не хотів би й сам плисти на кораблі, чиєго капітана обрали тільки що на мітингу чи випадковим витягом жеребу; навіть якщо цім капитаном буде він сам.
Ні, краще щоб наварха призначала чи обирала конкретна колегія - або хоча б та політична партія, яка наполегливо висувала його на посаду.
Якщо корабль потоне, то щоби знати до кого нести і свої прокльони, і судові позови.
Не до себе ж самого?
(бо якщо ти голосував "за", ти винен, якщо ж "проти" чи утримався - теж винен, бо не переконав всіх інших).
Не довіряли "вокс популі", тобто самим себе, жеребу чи настрою на сьогодні, афіняни і такі посади:
- хто буде проводити щорічні свята
- хто рахує державну казну
- хто розвозить чи подає воду
- хто виховує юнаків в школах
- хто командує піхотою, кавалерією та ополченням
- хто будує місто, споруджує нове і зносить старе
В критиків демократії часто плутають ці два (навіть три) способи голосування - щоденні поточні, щотижневі жеребкування і щорічний перегляд всієї влади.
Владою було, власне, оте що перераховано з посад.
Все інше - самоврядування.
Капітан на човні - влада.
Патрульний та члени патруля, які плистимуть з ним сьогодні - це самоврядування.
На місці других може бути кожен. Його або оберуть з голосу, або жеребом.
На місці перших можуть бути тільки в буквальному сенсі "обрані".
Якщо ви цього року обрали геть погану владу, то й тих хто багато кричав за неї - можуть вигнати з міста разом з владою:
на рік, 10 років, назавжди
посадити в корабль та відправити у колонію де-небудь в Криму чи Кипрі.
Яка ж тут відміннсть, скажимо, зі Спартою?
Владу обирали "з голосу" - за кого гучніше гукнули, той і переміг.
Це зібрання звалося апелла, звідти слово "апеляція".
Тільки не щорічно, а значно рідше - бо смертність серед аристократів дещо менша і вона слугувала гарним приводом для нового зібрання і нової вакансії.
У Спарті не було системи оболів і жеребів.
Влада ж сама призначала всіх інших - а от як вона це робила, то вже ніхто не пише. Хто зна, може ефори і царі теж тягнули жереб, коли цього ніхто не бачив.