don_katalan

Diana Makarova
Відлуння Майдану наздоганяє іноді так голосно, що хоч кричи. А іноді наздоганяє тихо.
- Я вишлю вам комплект з тих, що ми робимо. - сказала жінка.
Я згодилась. Звичайно, згодилась. Я знала, що це буде скло, я знала, як вони це роблять - знімають частину звичайної простої пляшки, потім шліфують, і в результаті виходить щось надзвичайно чарівне - світильник, лампа чи - ах да, комплект для столу. Для пива. Води. Віскі?
Комплект був чарівним. І "Оболонь" на стінках цих склянок зовсім не заперечувала їх стрункості, а кремезність попільнички темного скла запрошувала поки що не кидати куріння.
- Це останні з майданівських. - сказала жінка.
- Майданівських? - перепитала я.
Але вже і сама все розуміла.
Ми теж ще довго по Майдану не могли спокійно викинути скляну пляшку. Ми теж ще їх збирали - а раптом знадобляться знову. А раптом...
... пляшок для коктейлів Молотова тоді не вистачало. Як і шин, як бензину.
Відлуння Майдану приходить іноді тихо, але це така тиша, що хоч кричи.
Oksana Kozenko-Klochko - вона з чоловіком та сином приймають замовлення на такі вироби. Але оце майданівське відлуння було останнім. Воно дісталось мені.
Я дякую за те.