![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
сьогодні поговоримо про античний спадок в демократії. Такий розріз цього явища, як Ізономія.
Ізономія - доволі просте поняття, до французької революції було ще й поширене: означає воно "рівність перед законом", при чому мається на увазі як рівність кожного, так і рівність "всіх", тобто різних соціальних та інших груп.
Наші поняття щодо афінян дуже викривлені модернизаторськими тлумаченнями, переважно лівацькими.
Так, для багатьох було б сюрпризом дізнатись (і усвідоміти) що за Ізономію був такий "крайньо правий" сучасного сленгу як Платон.
Більше того, те що ми звемо різними грецькими республіками, політіями, олігархіями чи аристократіями, самими греками, здається, якраз і звалось ізономія.
Це грубо кажучи така ділянка, на котрій на всіх діють рівні права.
Ізономія існувала і в Спарті (минус ілоти, як всюди в інших - минус раби).
Є навіть політичний анекдот часів ЛІкурга про спартанську ізономію.
Одного разу милетські гості (посли) напиячились до безтями і поснули в неохороняємому ніким Храмі Зевса - ну бо кому могло спасти на голову що хтось насмілиться сваритись з самим Зевсом.
На ранок їх знайшли бухими, сплячими, в калюжах власних випорожнень різних видів.
За таке покладалося стратити на горло.
І покарали б, якби то був спартіят - хоч слуга, хоч цар.
Але тут посли, діло тонке.
Лікург вийшов з ситуації отак: ввів до Законів Спарти 11-й пункт, яким спеціально дозволялося мешканцям Мілету срати, блювати і засинати пьяним в храмі Зевса.
Послів відпустили, а Милет потім століттями судився зі Спартою, прохав, вимагав, обіцяв гроші, погрожував, коротше щоб прибрали цей ганебний рядочок зі своєї конституції.
Спартіати так і залишили її на пам'ять.
Я вже згадав Платона і Спарту.
Вони обидва щиро вважали, що ізономія (рівно-прав'я, рівно-законня) є головна місія держави.
На доказ можна привести неодноразові вигнання і суди що їм підлягали спартанські царі, які не мали привилеїв під час суду й слідства.
Духовний батько Платона - Сократ - відмовився від втечі з тюрми, коли йому це запропонували учні:
"Якщо ми вважали цей суд законним, коли він починався, то в нас нема підстав вважати його незаконним тепер, коли нам не сподобався вирок".
Цім, на думку Платона і Сократа, докорінно відрізняються елліни від варварів.
Звужене поняття "рівноправ'я" трактується переважно в бік рівних прав на щось, ніж рівних обов'язків перед кимось.
Недаремно Ізономія стала антикварним словом попри свою чіткість, ясність і простоту.
сьогодні поговоримо про античний спадок в демократії. Такий розріз цього явища, як Ізономія.
Ізономія - доволі просте поняття, до французької революції було ще й поширене: означає воно "рівність перед законом", при чому мається на увазі як рівність кожного, так і рівність "всіх", тобто різних соціальних та інших груп.
Наші поняття щодо афінян дуже викривлені модернизаторськими тлумаченнями, переважно лівацькими.
Так, для багатьох було б сюрпризом дізнатись (і усвідоміти) що за Ізономію був такий "крайньо правий" сучасного сленгу як Платон.
Більше того, те що ми звемо різними грецькими республіками, політіями, олігархіями чи аристократіями, самими греками, здається, якраз і звалось ізономія.
Це грубо кажучи така ділянка, на котрій на всіх діють рівні права.
Ізономія існувала і в Спарті (минус ілоти, як всюди в інших - минус раби).
Є навіть політичний анекдот часів ЛІкурга про спартанську ізономію.
Одного разу милетські гості (посли) напиячились до безтями і поснули в неохороняємому ніким Храмі Зевса - ну бо кому могло спасти на голову що хтось насмілиться сваритись з самим Зевсом.
На ранок їх знайшли бухими, сплячими, в калюжах власних випорожнень різних видів.
За таке покладалося стратити на горло.
І покарали б, якби то був спартіят - хоч слуга, хоч цар.
Але тут посли, діло тонке.
Лікург вийшов з ситуації отак: ввів до Законів Спарти 11-й пункт, яким спеціально дозволялося мешканцям Мілету срати, блювати і засинати пьяним в храмі Зевса.
Послів відпустили, а Милет потім століттями судився зі Спартою, прохав, вимагав, обіцяв гроші, погрожував, коротше щоб прибрали цей ганебний рядочок зі своєї конституції.
Спартіати так і залишили її на пам'ять.
Я вже згадав Платона і Спарту.
Вони обидва щиро вважали, що ізономія (рівно-прав'я, рівно-законня) є головна місія держави.
На доказ можна привести неодноразові вигнання і суди що їм підлягали спартанські царі, які не мали привилеїв під час суду й слідства.
Духовний батько Платона - Сократ - відмовився від втечі з тюрми, коли йому це запропонували учні:
"Якщо ми вважали цей суд законним, коли він починався, то в нас нема підстав вважати його незаконним тепер, коли нам не сподобався вирок".
Цім, на думку Платона і Сократа, докорінно відрізняються елліни від варварів.
Звужене поняття "рівноправ'я" трактується переважно в бік рівних прав на щось, ніж рівних обов'язків перед кимось.
Недаремно Ізономія стала антикварним словом попри свою чіткість, ясність і простоту.
no subject
Date: 2020-06-24 01:47 pm (UTC)