![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
про теленавіювання в сучасному транспорті та аналогічну послугу - чьос таксиста і музика в бардачку водія. Я гадаю що це три в одному, як у казкового чюда-юда три голови, які треба відрубати тільки разом.
Між іншим, формірующій чьос таксиста зіграв точечно-адресно більшу роль ніж просмотри пасажирською біомасою "Міміно" в автобусі. "Наші люди на таксі не їздяють", тобто часто їздять не "просто люди", а рідко - всі, але вони запам'ятовують кожен такий круїз надовго.
Тож все що там начесав таксист, закладається на підсвідомості - в перших від mater studiorum, в других від перезбудження, коли всі деталі залегають глибоко на підкорці, як наприклад поїздка в Гонконг.
Сам я страхуюся від такого, - коли дорога дальня, то пропоную говорливому таксисту разом поспівати пісень, "ви начінайтє, а я падхвачю еслі знаю", ну і та половина яка погоджується краще за свої речьовки показує своє сутність одним лише репертуаром (скажи мені які ти пісні знаєш і я скажу хто ти). "Або помовчимо". Якщо дорога коротенька, а таксист хоче висказатись, то я забиваю його нудними розмовами про те, як він їде, куди повернув, чому там а не тут. Це його дратує на другій хвилині і затикається сам.
Але то я.
Був у мене приятель бухарскій єврей, з вигляду - казах, що приїхав колись "підкорювати Києв", а там заглядав і в Крим. Вся його картина світу про Крим на 90 відсотків складалася з чьосу, який він отримав від такси, поки те мчало його, скажімо, з Сімферополя до Ялти. Потім він віз це до Києва і з умним видом видавав за свої філософські міркування, при чому розумні люди сприймали за інсайд.
І скажіть після цього, що це не реальна шкода?
Уявляю скільки людей, як було сказано, не з "просто людей", заплативши за доставку свого тіла на курорт, "безкоштовно" отримали ще й програмування на кримську тему. І саме смішне, що всі на це ловляться - їм здається, що вони такі цікаві люди, хоч і не представились, але воділа відчув непересічність пасажира (звєріний магнєтізм, чого уж там), і вирішив відкрити душу незнайомцю. Агащазже. але це працює на кожного, поки сей кожний не зрозуміє що його розводять.
Ще при Януковочі моя перша києвська таксистка почала протирати політику партії, а їхати було довго - тим більше, міста я не знаю, та ще вночі, так що все було в її руках. Тоді я перевів розмову на її родину, потім почувши що в неї донька приблизно моїх років почав зображати з себе гарячого йужного хлопця і сказав, що треба нас негайно знайомити, якщо доця така красіва як ви, я на ній женюся. Тітка злякалася і заткнулась, чого і треба було, і доставку мого тіла зробила якось підозріло швидко.
Ну десь те саме про музичку (як правило фм) у бардачку водія. Між іншим там ненав'язливо проскакують новості, як правило дуже ватні, і "провокують" водія на спонтанну і ніразу не підготовлену промову за жизнь і політіку.
Коротше, ваша задача - захлопнути водія. Неважливо як, вигадуйте своє.
Один раз я зірвав бонус - водій в Криму зі скуки почав дзвонити по своїх номерах, балакати, і завдяки цьому я дізнавсь випадково дуже корисну інформацію (вона була на шифрах, але я впетрив, що це, і от це якраз і було збігом).
З інтервалом у 5 років такий епізод повторився вже у окупації. В першому випадку нам вдалося попередити "внезапну" атаку на один самозахват, а в другому - реально врятувати одне-два життя із наших. Це буває не часто, як бачите, але буває тільки з тими хто створює такі передумови.
про теленавіювання в сучасному транспорті та аналогічну послугу - чьос таксиста і музика в бардачку водія. Я гадаю що це три в одному, як у казкового чюда-юда три голови, які треба відрубати тільки разом.
Між іншим, формірующій чьос таксиста зіграв точечно-адресно більшу роль ніж просмотри пасажирською біомасою "Міміно" в автобусі. "Наші люди на таксі не їздяють", тобто часто їздять не "просто люди", а рідко - всі, але вони запам'ятовують кожен такий круїз надовго.
Тож все що там начесав таксист, закладається на підсвідомості - в перших від mater studiorum, в других від перезбудження, коли всі деталі залегають глибоко на підкорці, як наприклад поїздка в Гонконг.
Сам я страхуюся від такого, - коли дорога дальня, то пропоную говорливому таксисту разом поспівати пісень, "ви начінайтє, а я падхвачю еслі знаю", ну і та половина яка погоджується краще за свої речьовки показує своє сутність одним лише репертуаром (скажи мені які ти пісні знаєш і я скажу хто ти). "Або помовчимо". Якщо дорога коротенька, а таксист хоче висказатись, то я забиваю його нудними розмовами про те, як він їде, куди повернув, чому там а не тут. Це його дратує на другій хвилині і затикається сам.
Але то я.
Був у мене приятель бухарскій єврей, з вигляду - казах, що приїхав колись "підкорювати Києв", а там заглядав і в Крим. Вся його картина світу про Крим на 90 відсотків складалася з чьосу, який він отримав від такси, поки те мчало його, скажімо, з Сімферополя до Ялти. Потім він віз це до Києва і з умним видом видавав за свої філософські міркування, при чому розумні люди сприймали за інсайд.
І скажіть після цього, що це не реальна шкода?
Уявляю скільки людей, як було сказано, не з "просто людей", заплативши за доставку свого тіла на курорт, "безкоштовно" отримали ще й програмування на кримську тему. І саме смішне, що всі на це ловляться - їм здається, що вони такі цікаві люди, хоч і не представились, але воділа відчув непересічність пасажира (звєріний магнєтізм, чого уж там), і вирішив відкрити душу незнайомцю. Агащазже. але це працює на кожного, поки сей кожний не зрозуміє що його розводять.
Ще при Януковочі моя перша києвська таксистка почала протирати політику партії, а їхати було довго - тим більше, міста я не знаю, та ще вночі, так що все було в її руках. Тоді я перевів розмову на її родину, потім почувши що в неї донька приблизно моїх років почав зображати з себе гарячого йужного хлопця і сказав, що треба нас негайно знайомити, якщо доця така красіва як ви, я на ній женюся. Тітка злякалася і заткнулась, чого і треба було, і доставку мого тіла зробила якось підозріло швидко.
Ну десь те саме про музичку (як правило фм) у бардачку водія. Між іншим там ненав'язливо проскакують новості, як правило дуже ватні, і "провокують" водія на спонтанну і ніразу не підготовлену промову за жизнь і політіку.
Коротше, ваша задача - захлопнути водія. Неважливо як, вигадуйте своє.
Один раз я зірвав бонус - водій в Криму зі скуки почав дзвонити по своїх номерах, балакати, і завдяки цьому я дізнавсь випадково дуже корисну інформацію (вона була на шифрах, але я впетрив, що це, і от це якраз і було збігом).
З інтервалом у 5 років такий епізод повторився вже у окупації. В першому випадку нам вдалося попередити "внезапну" атаку на один самозахват, а в другому - реально врятувати одне-два життя із наших. Це буває не часто, як бачите, але буває тільки з тими хто створює такі передумови.