![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
повинен вам розказати, що маю невидимі але чіткі маркери в інформаційній війні Росії проти “Западу”. Це кількість та формат віщання іноземних країн на Московію. Як тільки ви бачите що якась з “русскіх сервісів” починає бурхливо реформуватися, а потім зникає - це перший знак, що чергова країна викинула білий прапор перед інформаційним агресором. Адже московити свою інформвійну не припиняють, от тільки все менше держав виходить на ту війну. В часу останньою такою “пропажею” стала Франція. Її рускій бродкаст починав глохнути всю осінь, синхроно й паралельно з буянням жовтих жилетів, і в грудні остаточно зник. Мовчки. Без пояснень. Тобто, це негласна але ефективна політика Макрона в данному питанні.
До того білий прапор повикидали (спробую перерахувати у зворотньому порядку - від нових до старих) Фінляндія*, Швеція, Ізраель, Польща*, (це вже після 2014 року, а ще до того): Німеччина*, Британія*, Італія, Туреччина, Сербія, Угорщина, Болгарія*, Греція (після кризи), Іспанія (перед кризою), Сирія (через війну), Єгипет (після революції), Канада.
Тримаються одинокими форпостами США, Ватикан, як це не дивно - Румунія, Чехія й Словаччина.
Ну і звісно не забувають про це КНР, Японія, Південна Корея, Тайбей, Іран - бо в них така ситуація, що ніхто не розслабляється та щодо миролюбства московитів ніколи не плекав рожевих поні.
Позначені зірочками держави відмазались уходом з радіоетеру (а потім, що важливо, - й радіоподкасту) словами про те що настали нові часи - нові технології, весь світ в смартфоні, блаблабла, у нас мовляв досі є цікаві відео і статті на руском.
Україна формально теж “тримається”, бо є така служба РУІ, або Радіо-4, про яку в повній мірі можна проспівати словами відомої гебистської пісні “наша служба ... не видна”, пропускаючи як недостовірний вирізаний фрагмент “і опасна, і трудна, і на первий взгляд как будто”, бо це неправда. Тобто десь там в радіоетері, навіть на середніх хвилях, можна почути кілька годин в добу повтор одної й тої ж передачи на руском - це ми так ведемо інформаційну війну, аж употіли ув окопах.
Власне, коли ви почуєте чергове кряхтіння із скурпулезним (і достовірним) аналізом про те як Росія трахає усіх в усі отвори в інформаційному плані, - не забувайте, що охкаюча та скигляча сторона сама в тій війні давно вже “просто перестала стрелять”. При чому спочатку перестала, а потім її почали ето самоє.
повинен вам розказати, що маю невидимі але чіткі маркери в інформаційній війні Росії проти “Западу”. Це кількість та формат віщання іноземних країн на Московію. Як тільки ви бачите що якась з “русскіх сервісів” починає бурхливо реформуватися, а потім зникає - це перший знак, що чергова країна викинула білий прапор перед інформаційним агресором. Адже московити свою інформвійну не припиняють, от тільки все менше держав виходить на ту війну. В часу останньою такою “пропажею” стала Франція. Її рускій бродкаст починав глохнути всю осінь, синхроно й паралельно з буянням жовтих жилетів, і в грудні остаточно зник. Мовчки. Без пояснень. Тобто, це негласна але ефективна політика Макрона в данному питанні.
До того білий прапор повикидали (спробую перерахувати у зворотньому порядку - від нових до старих) Фінляндія*, Швеція, Ізраель, Польща*, (це вже після 2014 року, а ще до того): Німеччина*, Британія*, Італія, Туреччина, Сербія, Угорщина, Болгарія*, Греція (після кризи), Іспанія (перед кризою), Сирія (через війну), Єгипет (після революції), Канада.
Тримаються одинокими форпостами США, Ватикан, як це не дивно - Румунія, Чехія й Словаччина.
Ну і звісно не забувають про це КНР, Японія, Південна Корея, Тайбей, Іран - бо в них така ситуація, що ніхто не розслабляється та щодо миролюбства московитів ніколи не плекав рожевих поні.
Позначені зірочками держави відмазались уходом з радіоетеру (а потім, що важливо, - й радіоподкасту) словами про те що настали нові часи - нові технології, весь світ в смартфоні, блаблабла, у нас мовляв досі є цікаві відео і статті на руском.
Україна формально теж “тримається”, бо є така служба РУІ, або Радіо-4, про яку в повній мірі можна проспівати словами відомої гебистської пісні “наша служба ... не видна”, пропускаючи як недостовірний вирізаний фрагмент “і опасна, і трудна, і на первий взгляд как будто”, бо це неправда. Тобто десь там в радіоетері, навіть на середніх хвилях, можна почути кілька годин в добу повтор одної й тої ж передачи на руском - це ми так ведемо інформаційну війну, аж употіли ув окопах.
Власне, коли ви почуєте чергове кряхтіння із скурпулезним (і достовірним) аналізом про те як Росія трахає усіх в усі отвори в інформаційному плані, - не забувайте, що охкаюча та скигляча сторона сама в тій війні давно вже “просто перестала стрелять”. При чому спочатку перестала, а потім її почали ето самоє.