don_katalan

Алі Татар-заде
Чим більше стріваєшся з галицькою українською інтелігенцією, тим більше упевнюєшся, яка вона москвофільська.
Вона ніякого поняття не має про московський народ, про московську інтелігенцію, бо ніколи там не бувала і майже зовсім не знайома з російською літературою.
Вона бачила тільки російських солдат в Галичині під час війни, та й то здалека, бо вся немосквофільська українська інтелігенція з приходом російського війська в Галичину поспішила виїхати в глибину Австрії,
Вона, зі слів галицьких селян, чула, що російські солдати, які, треба засвідчити, складались в цій армії переважно з українців, добродушно ставилися до галицького населення, ділились з ним хлібом і цукром і, взагалі, не вважали його за свого ворога,
то [інтелігенція] вважає, що, взагалі, мοcκaлі народ толерантний, сердечний та добродушний, і його й рівняти не можна до мадярського війська, яке знущалося з галицького населення.

Я не знаю мадяр, але думаю, що вони, як монголи, може, справді, ще гірші за мοcκaлів,
а крім того мадяри ненавидять Росію ще з 1848 року і не відрізняють галичан від мοcκaлів, бо не знають мови, а ті й ті називають себе однаково "руськими", то й вважають їх одним народом, який колись зброєю заставив їх підчинитись австрійському гнітові.
Порівнюючи мадярське військо з російським, галичани натурально віддають преферанс російському і ставляться до нього, як до свого визвольника.

Так само порівнюючи польський пануючий клас в Галичині з російським офіцерством, вони всі свої симпатії віддають росіянам,
а коли нагадуєш їм, що росіяни позакривали всі українські інституції в Галичині, тоді як польським дозволяли вільно функціонувати, то галичани кажуть, що то робило російське правительство, а не російська інтелігенція та народ-

Але вони не знають і не хотять вірити, що російська інтелігенція та московський народ ще нетерпиміше ставляться до українців та білорусів, як правительство-

Російське правительство душило всі народності в Росії, бо вважало, що для цілості держави необхідно всіх в Росії обрусити,
як колись вважали всі правительства, що в державі повинна бути одна релігія,
але згодом європейські правительства упевнились, що ні релігія, ні мова не являються в державі таким зв'язуючим моментом, як свобода самоозначення і, взагалі, умови життя, які прив'язують людність до своєї держави, виробляють в неї державний патріотизм.

Але в Росії нема надії на те, щоб правительство стало на таку точку погляду, бо пануючий московський народ вважає себе "хазяином земли русской" і з призирством ставиться до всіх народів в Росії, не вважаючи їх навіть за людей, а за щось нижче;
народи інших, навіть європейських, держав він вважає нижче за себе і вважає, що він дужчий та розумніший за всіх на світі.

За ним і російська інтелігенція вважає, що вона витворила найліпшу в світі літературу, музику, мистецтво і що народ "русский — богоносец", якому судилося обновити не тільки "гнилой запад", а й увесь світ.

Японська та ця всесвітня війни трохи збили пиху росіян,
але маніяк Лєнін, а за ним і усі ідейні большевики, які виросли на західноєвропейському комунізмі, думають, що його видумав "русский" народ, який по духу своєму ввесь соціалістичний, і хотять силою накинути комунізм всьому світові,
забуваючи, що у всіх первісних народів був такий самий соціалістичний земельний устрій, який тепер ще лишився в κaцanів, сербів та в монгольських кочевників-киргизів, калмиків, башкирів та інших.

Оця пиха, самовпевненість та нахабство московського народу і його інтелігенції і одвертає від нього всі немосковські народи бувшої Росії,
і вони воліють з ким-будь увійти в союзи, федерації, аби не з московським народом, цим виплодком слов'яно-монголо-фінським, який вважає себе недосяжно вищим за всіх.

А тим часом безсторонні люди, навіть мοcκaлі, як Чехов та Горький, вважають татар кримських та волзьких далеко працьовитішими й чеснішими за московський народ,
а російські урядники, що служили довго в Польщі, кажуть, що польський народ безмірно вищий за російський, він трудящий, не злодій, не п'яниця, не сквернослов, а мοcκaлі, навіть і ті, що живуть в Польщі здавна колоніями, — п'яниці, злодії, ледарі й матерщинники,
і що український народ треба під цим поглядом ставити по середині між польським та московським народом,
а естів, латишів та фінляндців і рівняти не можна, бо вони культурою та працьовитістю переважають всі народи в Росії.

Галичани, зневірені в боротьбі з поляками за своє існування, всі надії спочатку покладали на петлюринську Україну і возносили до небес "цього геніального вождя",
а коли побачили, що це другий Тетеря, тільки ще меншого калібру, то всю надію перенесли на Денікіна, аби тільки врятуватись від поляків,
не знаючи, що це значить, кинутись з вогню та в полум'я.

А тим часом у нас є тільки один вихід — стояти до кінця за ідеї соборної самостійної України,
при всяких комбінаціях, які спадуть нам на голову, і не йти ні за ким, ні на які умови,
а нехай нас підгортають силою, а ми все повинні твердити, що ми стоїмо за соборну, самостійну Україну.