Volodymyr Boiko
Впевнений, що пересічні громадяни лише вітатимуть ініціативу нового генпрокурора Руслана Рябошапки зупинити на два роки діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Наприклад, я двічі звертався до КДКП зі скаргою на прокурора Києва Романа Говду, який разом з екс-міністром молоді та спорту Ждановим обклав спортсменів грошовими поборами й заблокував розслідування кримінальних проваджень, зареєстрованих у зв’язку з кричущою корупцією в Мінмолодьспорті. Але дисциплінарне провадження так відкрито й не було.
Ось текст цієї скарги, де розповідається, як ми з Ігорем Луценком спілкувались з Говдою – з тим, щоби юридична спільнота сама переконалась, чи містила скарга серйозні підстави для відкриття провадження:
https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965/posts/2278833705666748
Оскільки скарги між членами КДКП розподіляються автоматичною системою, я, отримавши перший раз відмову, знову відправив ту саму скаргу – у сподіванні, що інший член КДКП все ж таки зрозуміє, що Говду треба не те що притягували до дисциплінарної відповідальності, а гнати з прокуратури туалетним віником. Але й другий раз відповідь була така ж сама.
Тоді я зібрався був щотижня направляти до КДКП скаргу на прокурора столиці, доки ця поважна комісія, нарешті, не капітулює. Але після рішення Рябошапки ініціювати припинення діяльності цього пустопорожнього органу вчинив по-інакшому: інформацію про витівки прокурора Києва я оформив у вигляді повідомлення про кримінальне правопорушення та надіслав у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (надсилати до НАБУ немає ніякого сенсу, оскільки Ситник заборонив підлеглим виконувати настанови ст. 214 КПК України та вносити в ЄРДР заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення – кажуть, тепер за це треба платити).
Тож незабаром на читацьку громадськість чекає продовження цієї історії з розповіддю про те, як САП і НАБУ борються зі злодійкуватим прокурором Києва.

Впевнений, що пересічні громадяни лише вітатимуть ініціативу нового генпрокурора Руслана Рябошапки зупинити на два роки діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Наприклад, я двічі звертався до КДКП зі скаргою на прокурора Києва Романа Говду, який разом з екс-міністром молоді та спорту Ждановим обклав спортсменів грошовими поборами й заблокував розслідування кримінальних проваджень, зареєстрованих у зв’язку з кричущою корупцією в Мінмолодьспорті. Але дисциплінарне провадження так відкрито й не було.
Ось текст цієї скарги, де розповідається, як ми з Ігорем Луценком спілкувались з Говдою – з тим, щоби юридична спільнота сама переконалась, чи містила скарга серйозні підстави для відкриття провадження:
https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965/posts/2278833705666748
Оскільки скарги між членами КДКП розподіляються автоматичною системою, я, отримавши перший раз відмову, знову відправив ту саму скаргу – у сподіванні, що інший член КДКП все ж таки зрозуміє, що Говду треба не те що притягували до дисциплінарної відповідальності, а гнати з прокуратури туалетним віником. Але й другий раз відповідь була така ж сама.
Тоді я зібрався був щотижня направляти до КДКП скаргу на прокурора столиці, доки ця поважна комісія, нарешті, не капітулює. Але після рішення Рябошапки ініціювати припинення діяльності цього пустопорожнього органу вчинив по-інакшому: інформацію про витівки прокурора Києва я оформив у вигляді повідомлення про кримінальне правопорушення та надіслав у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (надсилати до НАБУ немає ніякого сенсу, оскільки Ситник заборонив підлеглим виконувати настанови ст. 214 КПК України та вносити в ЄРДР заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення – кажуть, тепер за це треба платити).
Тож незабаром на читацьку громадськість чекає продовження цієї історії з розповіддю про те, як САП і НАБУ борються зі злодійкуватим прокурором Києва.
