Diana Makarova: ТУТ БУДЕ ПОЗИТИВ
Sep. 11th, 2019 12:10 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanМама казала в усьому шукати позитивні сторони. Тато не казав, а просто сам шукав, і нам показував, як це робити.
- Це дуже полегшує життя, от побачиш. - казали вони разом.
Маму й тата треба слухати, і я усе життя, в усьому-всьому, в будь-якій жопі, куди засуне мене життя, намагаюсь вишукувати позитивну сторону. Нехай одну, хоча б маленьку. І знаєте? Це дійсно полегшує життя...
... учора прочитала у Кочеткова - в Україні точиться громадянська війна. Це війна інформаційна. Вона як розпочалась під вибори, так і не стихає. Одні патріоти України мочать інших патріотів України, і всі разом - вони і є патріоти України.
Ну ой. Десь так і є.
А як же позитивна сторона?
Я чітко бачу позитивну сторону, ви не повірите, але я вам скажу - і ви її побачите.
Люди раптово прикипіли очима до фронту. Будь-який рух на фронті, будь-яке рішення там, будь-яке будь-що, що відбувається на фронті, зараз так само цікавить людей, як і в 14-му році. Ну, майже так само.
І, якщо спочатку линули фейки, чого вартий гвалт, піднятий з приводу "Розведення військ почнеться в Новоазовську. Від Новоазовська відступлять на енннннн... кілометрів" - ви пам'ятаєте, який здійнявся гвалт?
Ви пам'ятаєте, як люди кричали:
- Всі на мітинг! Не віддамо наш рідний Новоазовськ!
Люди репетували:
- Ви що, хочете полишити Новоазовськ росіянам? Та там же наші люди!
аж доки людям не пояснили, що Новоазовськ ми вимушено віддали ще у 14-му році. Ми здивовано розказували людям, що Новоазовськ вже п'ять років як окупована територія і щиро знову дивувались - як це? Люди що, проспали всю війну?
Мда... Тут всі і зрозуміли, що голий фейк не пройде. Тут всі згадали, що є ж карти, і навіть є карти з лінією розмежування. І полізли вивчати карти.
І я знайшла свій позитив!
Ура. Люди нарешті згадали про фронт не як про якусь обтікаєму субстанцію "ось є фронт, там стріляють і все таке" - а об'єктивно, з курсором на екрані вивчаючи фронт як він є зараз. І повірила я, що фронт наблизився до людей, і що потроху стала заростати прірва, яку так старанно вибудовували між тилом і фронтом усі роки війни.
Та чи ж це не позитив, скажіть мені?
Нарешті люди більш-менш уявляють собі і лінію, і сіру зону, якою вона має бути за Мінськими (до речі, Мінські теж полізли вивчати, нарешті!), і якою вона є зараз. Нарешті знайомі до болю назви населених пунктів увійшли до екранів тих, хто і не знав, що таке Станиця, Санжаровка, Новоселівка, хай їм грець, там тих Новоселівок - кинь шапку, попадеш в Новоселівку. А вже, вже починають навіть в цьому надскладному питанні орієнтуватись, я вже мовчу про архіскладне - не сплутати Старобешево зі Старобільськом.
Нарешті люди знають, що Докучаєвськ тимчасово не наш, а Верхнєторецьке наше. І нарешті ж вони вже розуміють, що фронт на лівому фланзі - по Сіверському Донцю, а на правому - по Кальміусу.
От ви смієтесь, а мені іноді коменти закидають картами. Два-три місяці, як і три-чотири роки тому такого ще не було. Так що не смійтесь, це точно позитив!
А яким беззаперечним позитивом є те, що люди зараз постійно говорять про фронт.
Люди переживають за фронт масово, та ну вас, згадайте, коли таке було, крім хіба гарячих 14-15 років?
Не лише волонтери та їх фінансисти, які й не забували - а навіть тьотя Муся, домогосподарка, що прийшла до Фейсбуку з Однокласніков. Ви подивіться, як тьотя Муся, якій ще чотири роки тому було пофіг на ту війну "А чЬто, у нас вайна? чЬто ето ви такоє гаварітє?" - ця моя мила тьотя Муся зараз орієнтується в карті аж гай гуде. Щоб не дай боже, не пройшло повз неї якесь там рішення Генштабу чи - о, боже! - навіть рішення банкової.
Слава, слава тобі, тьотя Муся!
Але ж чому?
Чому, так сильно говорячи про фронт, так піклуючись про нього у своїх постах - люди забувають, що фронт насправді потребує й іншої підтримки. Фронт потребує конкретної допомоги.
А волонтерський досвід п'яти плюс років виводить і підказує одне правило - ͟К͟о͟л͟и͟ ͟с͟у͟с͟п͟і͟л͟ь͟с͟т͟в͟о͟ ͟п͟о͟ч͟и͟н͟а͟є͟ ͟ ͟з͟д͟і͟й͟м͟а͟т͟и͟ ͟х͟в͟и͟л͟ю͟ ͟п͟р͟о͟ ͟ф͟р͟о͟н͟т͟ ͟у͟ ͟ф͟е͟й͟с͟б͟у͟ц͟і͟ ͟-͟ ͟в͟о͟л͟о͟н͟т͟е͟р͟с͟ь͟к͟і͟ ͟к͟а͟р͟т͟и͟ ͟л͟и͟ш͟а͟ю͟т͟ь͟с͟я͟ ͟п͟о͟р͟о͟ж͟н͟і͟м͟и͟
Скажіть, чому?...
... звичайно, цей пост був жартом. З нами завжди незримо люди, які й не забували про фронт. Інакше як би ми могли працювати для фронту?
З нами люди, які слідкують за фронтом постійно, і ще й нам можуть підказати, що там де - нам, прикладним, що вивчили карту фронта своїми ногами та колесами своїх машин.
З нами люди, які чудово пам'ятають історію своєї війни, бо вона колією пройшлась їх серцями.
З нами Володимир Іванович, старенький пенсіонер, якого я й зовсім не знала, мені вже потім розповіли про нього, коли він помер - Володимир Іванович провів війну через своє серце, він допомагав волонтерам, а в себе вдома вивісив карту Донецької та Луганської областей і прапорцями відмічав просування наших військ. Земля вам пухом, Володимире Івановичу. Генератор, який вже по вашій смерті ми передали у військо, працює й досі.
І тут неважливо, сидиш ти перед комп'ютером чи їдеш ти по фронту. Тут головне - завжди пам'ятати про фронт.
Наші реквізити завжди розміщено тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Якщо якісь обставини заважають вам співпрацювати саме з нами - допоможіть іншим волонтерам.
Їх ще трохи лишилось, саме фронтових.
Дякуємо вам. Як завжди дякуємо - і тим, хто завжди був з фронтом, і тим, хто лише зараз пильно вивчає карту.
Це точно позитив.
- Це дуже полегшує життя, от побачиш. - казали вони разом.
Маму й тата треба слухати, і я усе життя, в усьому-всьому, в будь-якій жопі, куди засуне мене життя, намагаюсь вишукувати позитивну сторону. Нехай одну, хоча б маленьку. І знаєте? Це дійсно полегшує життя...
... учора прочитала у Кочеткова - в Україні точиться громадянська війна. Це війна інформаційна. Вона як розпочалась під вибори, так і не стихає. Одні патріоти України мочать інших патріотів України, і всі разом - вони і є патріоти України.
Ну ой. Десь так і є.
А як же позитивна сторона?
Я чітко бачу позитивну сторону, ви не повірите, але я вам скажу - і ви її побачите.
Люди раптово прикипіли очима до фронту. Будь-який рух на фронті, будь-яке рішення там, будь-яке будь-що, що відбувається на фронті, зараз так само цікавить людей, як і в 14-му році. Ну, майже так само.
І, якщо спочатку линули фейки, чого вартий гвалт, піднятий з приводу "Розведення військ почнеться в Новоазовську. Від Новоазовська відступлять на енннннн... кілометрів" - ви пам'ятаєте, який здійнявся гвалт?
Ви пам'ятаєте, як люди кричали:
- Всі на мітинг! Не віддамо наш рідний Новоазовськ!
Люди репетували:
- Ви що, хочете полишити Новоазовськ росіянам? Та там же наші люди!
аж доки людям не пояснили, що Новоазовськ ми вимушено віддали ще у 14-му році. Ми здивовано розказували людям, що Новоазовськ вже п'ять років як окупована територія і щиро знову дивувались - як це? Люди що, проспали всю війну?
Мда... Тут всі і зрозуміли, що голий фейк не пройде. Тут всі згадали, що є ж карти, і навіть є карти з лінією розмежування. І полізли вивчати карти.
І я знайшла свій позитив!
Ура. Люди нарешті згадали про фронт не як про якусь обтікаєму субстанцію "ось є фронт, там стріляють і все таке" - а об'єктивно, з курсором на екрані вивчаючи фронт як він є зараз. І повірила я, що фронт наблизився до людей, і що потроху стала заростати прірва, яку так старанно вибудовували між тилом і фронтом усі роки війни.
Та чи ж це не позитив, скажіть мені?
Нарешті люди більш-менш уявляють собі і лінію, і сіру зону, якою вона має бути за Мінськими (до речі, Мінські теж полізли вивчати, нарешті!), і якою вона є зараз. Нарешті знайомі до болю назви населених пунктів увійшли до екранів тих, хто і не знав, що таке Станиця, Санжаровка, Новоселівка, хай їм грець, там тих Новоселівок - кинь шапку, попадеш в Новоселівку. А вже, вже починають навіть в цьому надскладному питанні орієнтуватись, я вже мовчу про архіскладне - не сплутати Старобешево зі Старобільськом.
Нарешті люди знають, що Докучаєвськ тимчасово не наш, а Верхнєторецьке наше. І нарешті ж вони вже розуміють, що фронт на лівому фланзі - по Сіверському Донцю, а на правому - по Кальміусу.
От ви смієтесь, а мені іноді коменти закидають картами. Два-три місяці, як і три-чотири роки тому такого ще не було. Так що не смійтесь, це точно позитив!
А яким беззаперечним позитивом є те, що люди зараз постійно говорять про фронт.
Люди переживають за фронт масово, та ну вас, згадайте, коли таке було, крім хіба гарячих 14-15 років?
Не лише волонтери та їх фінансисти, які й не забували - а навіть тьотя Муся, домогосподарка, що прийшла до Фейсбуку з Однокласніков. Ви подивіться, як тьотя Муся, якій ще чотири роки тому було пофіг на ту війну "А чЬто, у нас вайна? чЬто ето ви такоє гаварітє?" - ця моя мила тьотя Муся зараз орієнтується в карті аж гай гуде. Щоб не дай боже, не пройшло повз неї якесь там рішення Генштабу чи - о, боже! - навіть рішення банкової.
Слава, слава тобі, тьотя Муся!
Але ж чому?
Чому, так сильно говорячи про фронт, так піклуючись про нього у своїх постах - люди забувають, що фронт насправді потребує й іншої підтримки. Фронт потребує конкретної допомоги.
А волонтерський досвід п'яти плюс років виводить і підказує одне правило - ͟К͟о͟л͟и͟ ͟с͟у͟с͟п͟і͟л͟ь͟с͟т͟в͟о͟ ͟п͟о͟ч͟и͟н͟а͟є͟ ͟ ͟з͟д͟і͟й͟м͟а͟т͟и͟ ͟х͟в͟и͟л͟ю͟ ͟п͟р͟о͟ ͟ф͟р͟о͟н͟т͟ ͟у͟ ͟ф͟е͟й͟с͟б͟у͟ц͟і͟ ͟-͟ ͟в͟о͟л͟о͟н͟т͟е͟р͟с͟ь͟к͟і͟ ͟к͟а͟р͟т͟и͟ ͟л͟и͟ш͟а͟ю͟т͟ь͟с͟я͟ ͟п͟о͟р͟о͟ж͟н͟і͟м͟и͟
Скажіть, чому?...
... звичайно, цей пост був жартом. З нами завжди незримо люди, які й не забували про фронт. Інакше як би ми могли працювати для фронту?
З нами люди, які слідкують за фронтом постійно, і ще й нам можуть підказати, що там де - нам, прикладним, що вивчили карту фронта своїми ногами та колесами своїх машин.
З нами люди, які чудово пам'ятають історію своєї війни, бо вона колією пройшлась їх серцями.
З нами Володимир Іванович, старенький пенсіонер, якого я й зовсім не знала, мені вже потім розповіли про нього, коли він помер - Володимир Іванович провів війну через своє серце, він допомагав волонтерам, а в себе вдома вивісив карту Донецької та Луганської областей і прапорцями відмічав просування наших військ. Земля вам пухом, Володимире Івановичу. Генератор, який вже по вашій смерті ми передали у військо, працює й досі.
І тут неважливо, сидиш ти перед комп'ютером чи їдеш ти по фронту. Тут головне - завжди пам'ятати про фронт.
Наші реквізити завжди розміщено тут
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
Якщо якісь обставини заважають вам співпрацювати саме з нами - допоможіть іншим волонтерам.
Їх ще трохи лишилось, саме фронтових.
Дякуємо вам. Як завжди дякуємо - і тим, хто завжди був з фронтом, і тим, хто лише зараз пильно вивчає карту.
Це точно позитив.