Олег Ельцов · Купуйте крадене – допомагайте ЗСУ!

Раптом що: це текст не про ЗСУ й навіть не про крадене, а про Олега Скрипку та Юрка Здоренка, які сппаплюжили все, що могли.
Напевно хтось «кому за 30-40-50» пам'ятає рокера Олега Скрипку й групу «ВВ», в якій він рвав глотку й баяна. Починала група яскраво й драйвово – виступала на одній сцені з «АукцЫоном» та іншими пристойними людьми, й навіть гідно стартанула на фестивалі Ла бурже у Франції. А потім – жодного творчого просування, розвал групи… Учасники команди створили власті проекти («Борщ» Здоренка, «Атрактор» Піпи й щось ретро-сіре Скрипки, але що саме - навряд хтось згадає). З цього переліку пристойно виглядає лише Піпа: той грає незкопійовану музику й не торгує краденими футболками…
У Олега Скрипки видатні здібності похєріть все, що потрапляє до рук. Спочатку він поховав «ВВ», потім – фестиваль «Країна мрій», який за стартовими умовами був приречений на успіх. Власний ретро-проект він похєрів одразу після народження: це я зрозумів, побачивши Скрипку на сцені «Джаз Коктебеля». Потім він поставив хрест на власній персоні, ставши ресторатором й запросивши повечеряти у своє гніздечко на Печерську (до речі, хто пам'ятає оте «рок-кафе від Скрипки»?) протеже Януковича - токсичного мера Києва Попова.
Я не є шанувальником й біографом Скрипки, тому знаю не про всі спаплюжені ним проекти. Якось доводилось слухати платівки, видані за його участі мізерним тиражем, де записані українські гурти 60-70-х. Оригінальні записи колись належали «Укррадіо», але нині права на них не сіло не впало належить бозна якійсь канадійській діаспорі. Якщо Олеже патріот української музики (а записи, мушу відзначити, гідні уваги), то принаймні мав збільшити наклад. Але й тут налажав…( Read more... )

( Read more... )

(no subject)

Ihor Lutsenko
Спершу, коли він потрапив у міністерство оборони, його бісили скляні очі і розмірений день чиновництва, чиє життя мало чим відрізнялося від довоєнного.
Він не розумів, як так можна бути маленькими бюргерами під час такої масштабної війни, захопитися величним штормом навколо, смиренно ходити у сховище і зі сховища під час повітряних тривог.
"Навіть таку несамовиту стихію, як війна, може у собі втопити бюрократія та посередність!" – визнавав він.
Але згодом його внутрішній вогонь, котрий так не хотів уживатися з навколишньою сірістю, таки заспокоївся і знайшов свій шлях далі.
Перший і головний раз це сталося, коли недовгий проект по поставках невеликих, але смертоносних дронів, він довів до кінця, і зграї цих сірих пластикових пташенят пурхнули кудись у глибокий тил росіян і щось там спалили.
Кілька днів по тому він відчував велике полегшення, ніби знайшов ключ до замка, котрим були заковані його ноги і руки. Далі він зрозумів головне; оці миршаві посадовці навколо – це його зброя.
Це гвинтівки з оповідання про Мексиканця Джека Лондона, це – інструменти у його власній війні. Він – порох, що породжує вогонь у зброї, вони – механізми, котрі під вогненною дією безхитрісно і покірно виконують його волю, волю стихії.( Read more... )

Станислав Кукарека · Немножко методологического.

Давайте начнем с примеров совсем бытовых. Есть например вождение автомобиля. Многие люди хотят (и даже могут) ездить быстро, быстрее чем рекомендуют ПДД. Но и само то ПДД и отчасти "общественное мнение" практики такие осуждают. И даже осуждение аргументируют. Что мол нужно оставить себе (и остальным) какой то запас времени и места "на всякий случай". И если им сказать что ты запас и так оставил то тебе не верят, и пытаются наказывать. Ибо "общественно значимое дело" дескать.
Человека что ставит на карту последние деньги - считают больным (есть даже медицинский термин), ну или просто идиотом. Даже если это не азартные игры а например покупка айфончика в кредит, с учительской зарплаты. Хотя например в бизнесе это называют уже "инвестированием". И в бизнесе это местами неизбежно, хотя и там есть всякие методики и практики оценки рисков. И если ты пускаешься в какую то затею без достаточного капитала тебя вряд ли поддержат банки и партнеры.
В военном деле само существование резервов - считается важнейшим делом, если ты исчерпал свои резервы но не добился (еще) решительной победы - тебе считай гаплык, противник именно того и ждал, и он в этот момент "предпримет нечто" не оставив тебе шансов на реакцию. Вокруг сего момента крутится вся военная наука еще со времен Ганнибала. Там это считается важным.
Но есть нюанс.( Read more... )

Все начинается потихоньку и с улыбкой

Otto W. Schmidt
После того, как депутаты бундестага практически единогласно признали геноцидом преступления против армян во время Первой войны на территориях, контролируемых Османской империей, президент Турции Эрдоган объявил: «Немцы еще увидят, чем для них обернется резолюция бундестага по Армении!»
Покойный Каддафи как-то заявил: "Похоже, что аллах подарит мусульманам победу в Европе без мечей, оружия и завоеваний. Нам не нужны террористы, нам не нужны смертники, всего лишь через 20 лет десятки миллионов мусульман в Европе превратят ее в мусульманский континент".
Все начинается потихоньку и с улыбкой. Поздравляю. Создана турецкая партия Германии под патронажем диктатора Эрдогана.
Теоретически можно было юридически запретить создание мусульманской партии Германии, если она:
отрицает принципы демократического строя или равноправия людей;( Read more... )

...справедливість була відновлена разом з вухом

Десять років тому, 30 січня 2014-го, трапилась головна подія Революції Гідності – народний депутат України Петро Порошенко доставив у лікарню чудом спасшегося царевича Дмитрія… перепрошую, колишнього директора нічного клубу «Аль Капоне» Дмитра Булатова, який став символом Майдану. Ось ці історичні кадри:
https://youtu.be/LF1gpSdFgVA
На той час Дмитро Сергійович працював на станції технічного обслуговування автомобілів у підприємця Юрія Зозулі й всім серцем сприйняв ідеали Революції Гідності, оприлюднивши номер своєї банківської картки для збору пожертв на підтримку «Автомайдану». Але відчуваючи, що його діяльність стурбувала Путіна й президент Росії вже направив до Києва своїх спецпризначенців, Булатов вирішив захистити зібрані гроші від російських посіпак. Щоби кошти, пожертвувані на «Автомайдан», не дістались росіянам, Булатов усю ніч з 22 на 23 січня 2014 року їздив по Києву, знімаючи через банкомати гроші, які на його картку переказували для «Автомайдану» політично свідомі громадяни.
Але як тільки Дмитро Сергійович, провівши 77 операцій зняття готівки, отримав суму, що була за тодішнім курсом еквівалентна 50 тис. доларів, він зразу ж був викрадений особами, що розмовляли з російським акцентом. Впродовж тижня ці особи утримували Булатова на дачі Зозулі, годували та забезпечували інтернетом, внаслідок чого він навіть мав змогу оплачувати з цієї самої банківської картки придбання музичних новинок. Але потім відтяли йому вухо й вивезли до села Вишеньки Бориспільського району, у результаті чого 50 тис. доларів, пожертвуваних на «Автомайдан», зникли. ( Read more... )

Возможно ли защитить Харьков от российских ракетных ударов идеальной ПВО

Alexander Kovalenko
На свободной от оккупации территории Украины одним из многострадальных городов был, есть и остается Харьков, ежедневно испытывающий на себе ракетные удары со стороны России. После каждой такой атаки возникает вопрос: почему Харьков не прикрыт ПВО так, как, например, Киев и возможно ли это сделать? И если да, то что для этого нужно?
Атаки на Харьков
Например, 23 января Харьков ощутил на себе прилет комбинированной номенклатуры ракетных вооружений российских оккупационных войск, среди которой были ракеты Х-22/32, которые можно смело отнести к категории неизбирательного вооружения, 5В55 ЗРК С-300 аналогичной категории и 9М723 ОТРК "Искандер".
С первых дней полномасштабного вторжения россияне терроризировали Харьков неизбирательными, хаотичными обстрелами из ствольной и реактивной артиллерии. Северную Салтовку буквально превращали во второй Мариуполь. Но тогда противодействовать оккупантам возможно было либо контрбатарейной борьбой, либо поступательно изгоняя их из Харьковской области.
Сейчас же террор осуществляется посредством применения ракетных средств поражения либо дронов-камикадзе Shahed-131/136. При этом ущерб, в первую очередь гражданским объектам, наносится колоссальный. В свою очередь применение подобных ракет по Киеву с большой долей вероятности отражается, из чего и возникает вопрос, возможно вокруг Харькова создать такую же эшелонированную ПВО?
Чтобы дать ответ на этот вопрос, следует понимать, что эффективно противодействует тем средствами, которым терроризируют россияне город.( Read more... )

Ян Валетов. По поводу вчерашнего.

Я давно понял, что призывы не раскачивать лодку - это крик в пустыне.
Я понял это еще до войны, но была надежда, что угроза исчезновения нашей страны, как таковой, добавит нашему политикуму ума.
Надежды, как известно, юношей питают. До периода, когда они отрадны, я еще не дожил.
Нет у меня надежд на отрезвление коллективного сознательного и бессознательного. Есть уверенность, что наше внутреннее состояние - это состояние опасной болезни, возникающей, когда обществу, привыкшему к разновидности диктатуры, как к методу управления, внезапно прививают демократию.
Эффект получается разительный.
Демократия не всегда эффективна даже для развитых обществ. Это формация неустойчивая, ею надо управлять с умом. Механизмы сложные. Получение от миллионов не самых умных представителей человечнства конструктивных решений, весьма нетривиальная задача.
У нас ни механизмов, ни инструментов, ни людей, для которых законы - не пустой звук. Ни структур, которые могут следить и икарать за несоблюдение законов.
И инфантильное: вот кто-то придет и порядок наведет! ( Read more... )