...їм некомфортно жити у власному лайні, якщо у лайні лише вони

Петро Олещук
Минулого тижня ми усі згадували про річницю катастрофи на ЧЕАС. Лише пізніше ми зрозуміли, що проблема була не в атомній енергетиці як такій, а у режимі, що тоді панував на території України. Режимі брехні, приписок, пропаганди та неспроможності вирішувати реальні проблеми, що можуть поставати перед сучасним суспільством.
Але зараз ми збагнули, що справа навіть не у комунізмі як такому (який, звісно, є утопічною фантастичною вигадкою, яку використовують для прикриття власної влади людожерські режими по всьому світові), але у його російській версії.
Наочний приклад являє нам зараз сучасні фізичні та ідейні спадкоємці СРСР, що прагнуть знову силою зброї та терору втягнути нас у цей самий совок.
Вони захопили Запорізьку АЕС, але за рік окупації не вигадали нічого кращого за хаотичні обстріли, облаштування там артилерійських позицій, та постійних натяків на підрив атомної електростанції у безпосередній близькості як до території ЄС, так і до власної території.
Знову тупість, брехня, безвідповідальність. Мабуть, справа все ж у конкретній державі та її народі, яким простіше займатися ядерним тероризмом, аніж просто спробувати жити нормальним життям, розвивати власну економіку та суспільство.( Read more... )

Тот, кто падает с лестницы, обычно долетает до низа

Yan Waletow
В принципе, новость не поражает воображение...
Но весьма показательна.
Борис Сидюк написал, что в этом году российские фантасты собираются провести ежегодный конвент "Интерпресскон" в Мариуполе, совместно с доморощенным местным конвентом фантастики "Звезды над Донбассом“. Да, вы не ослышались - в Мариуполе. В городе Марии, уничтоженном русскими войсками. В городе, где "освободители" убили неизвестное количество мирных жителей. В руинах которого разжиревшие на войне собаки ели человечину и таскали в зубах людские кости. Там, где русские бомбы сносили кварталы и засыпанные в подвалах люди неделями умирали от голода и жажды. В убитом городе, труп которого украли, чтобы прилюдно надругаться.
Интерпресскон - детище братьев Стругацких, авторов "Обитаемого острова", "Града обреченных", "Трудно быть богом“. Когда-то, во времена советской диктатуры, они сумели написать романы раскрывающие ее суть, подноготную пропаганды и то, как люди под ее воздействием легко превращаются в стадо. В нелюдей.
Жизнь таки умеет шутить по-черному. Теперь их "ученики" собираются ехать в Мариуполь.
Можно сколь угодно долго спорить о том, какую позицию занимали бы Аркадий Натанович и Борис Натанович сегодня.
Их нет, мы этого никогда не узнаем.
Они ушли, но их книги остались. И в этих книгах, как мне кажется, их позиция высказана предельно ясно.
К сожалению, они угадали.( Read more... )

Где ваше ПВО? Эссе про маленькое злобное хуйло

Преамбула. Я очень плохо разбираюсь в том, как вообще технически возможно сбить ракету. Или познания заканчиваются на том, что реально вычислить траекторию полета и стрелять не в саму ракету, а на по пути её следования(специалисты по работе пво, можете тапками кидать, мне насрать)
Но я немного понимаю то, как роспропаганда хотела отыграть это все в информационном пространстве. А получилось плохо. Точнее никак. Вообще
Давайте вспомним коротко вчерашний вечер (30/04):
Взлетели самолеты
Взлетело дохуя самолётов + шахеды
21 или сколько там самолётов взлетели. Сука, это 150 или сколько там ракет
Корабли и подлодки приплыли. Ебать, это под 200 залп ожидается
В итоге 15 из 18 уничтожено, а русни истерика из-за того, что она понятия не имеет, куда конкретно прилетело по Павлограду. Да, есть видосы из того же Павлограда, за которые я б посадил на лет 15, чтобы люди ссались в принципе снимать подобные вещи, но...
Но маємо шо маємо. По наказанию и ответственности за публикации видео разрушений вопросы не ко мне, а к властям нашим. Я же сугубо за информационный эффект: что хотели кацапы, чего добились и что хотят сейчас нам скормить в качестве нарративов
Получилось ли у них разогнать ситуацию? Если быть честными, то и да, и нет ( Read more... )

Вугілля Донбасу: квиток в один кінець

Після окупації частин Донецької та Луганської областей, Російська Федерація стала найбільшим «імпортером» українського вугілля, пшениці та технологій. Через прикордонний митний пункт «Довжанський» почали вивозити левову частку краденого українського майна. Хто цим займається, скільки заробляє «митний комітет» окупованого Луганська та хто ним керує? KibOrg News публікує базу даних прикордонного пункту «Довжанський».

Довжанськ (раніше Свердловськ) — прикордонне місто Луганської області, яке було окуповано навесні 2014 року. У червні з міста вийшли останні проукраїнські сили після того, як було захоплено будівлю прикордонної служби України в центрі міста. Тоді ж незаконні збройні формування захопили прикордонний пункт пропуску «Довжанський» і почали самовільно пропускати вантажі з Російської Федерації. Вже 12 червня, у День Росії, бойовикам вперше було передано важку бронетехніку — колону танків Т-64.  

Після цього реальний стан речей на пункті пропуску «Довжанський-Новошахтинськ» лишався вкрай тяжким. Цивільні, яким доводилося проходити митницю, скаржилися на довжелезні черги, очікування в яких могло тривати понад добу. Російські ж прикордонники ставилися до українців, зокрема й до тих, хто підтримував Росію, як до другосортних людей. «А нам що з того? Хоч дві машини пропусти, хоч сто — зарплата одна й та сама», — можна було нерідко почути. З Росії, наприклад, не можна було ввезти більше 10 літрів бензину. З комерційними поставками лікарських засобів з РФ в аптеки окупованих Донеччини та Луганщини ситуація була ще гірша. Про гуманітарну допомогу говорити не доводиться — вона просто не доходила до жителів, від міжнародних організацій поготів. А про «російські гуманітарні конвої» зі зброєю для бойовиків, які свого часу зіграли ключову роль у ході бойових дій 2014-го, годі вже й казати.

( Read more... )

(https://kiborg.news/2023/05/02/vugillya-donbasu-kvytok-v-odyn-kinecz/)

Придністров’я. Чиє ж воно? Молдавське? А може українське? Поділля.

Якось у молдавському селі Бранешти (Старий Орхей), у крутому ресторані-винарні “Кам’яний вік” (Epoca de Piatra), ми розмовляли із головною його менеджеркою. Розмова зайшла за Придністров’я.
- Чи жалкуєте за цим регіоном?
- Та ні, а чому ми маємо жалкувати?
- Ну як же, росіяни ж його окупували. Воно ж насправді ваше.
- Ні, не жалкуємо. То ви маєте жалкувати, бо воно ВАШЕ.
Ми аж заклякли. Як це – наше?
Чиє ж воно, те Придністров’я? Наше чи молдовське?
Я вирішив розібратись. Майже відразу згадалася розмова із директором фортеці у Бендерах. Ми домовлялися за пропуск для нашого автобуса на 40-50 осіб, у Придністров’я. Нам запропонували підписати договір, мовляв тоді проблем не буде. Я сказав, що російською мовою договір писати не будемо, але маємо типовий українською мовою. Нас запевнили, що немає проблеми, адже українська мова у них одна із трьох державних… Потім ми кілька раз возили групи у Придністров’я. Нормально, офіційно, із молдовської території. Туристи були вражені тим, що у Бендерській фортеці стоять пам’ятники Івану Котляревському, який тут служив, конституції Пилипа Орлика, яка була написана саме тут, та Івану Мазепі, який доживав останні місяці у Бендерах, які тоді називалися Тягинею. Котляревський, Орлик, Мазепа – ви можете уявити ці пам’ятники десь на росії? Я ні.
Пізніше ми потрапили у нашу Балту, де дізгалися, що це місто було столицею Молдавської автономної соціалістичної республіки. Давно це було. Я тоді був слабкий в історії цього регіону, тому мене вразив цей факт…
Придністров’я до 1924 року було ПОВНІСТЮ українською територією. Це були райони Подільської та Одеської губерній (областей). В ті часи Молдова за Дністром була територією Румунії, тому Сталін вирішив створити свою “Молдову”. Він доручив це зробити молдаванину Фрунзе, який перепоручив цю справу Котовському. В результаті від УРСР було відірвано шматок площею 8288 кв. км (це трохи більше ніж Чернівецька область), з якого зробили нову Молдавію, в противагу тій, що залишилася румунам. А столицею Котовський вирішив зробити Балту… У 1929 році столицю перевели у Тирасполь.( Read more... )

Olga Kosharna · Читаю звіт RUSI далі. Розділ "Рекомендації".

Цитую:
"Рекомендація 1: Забезпечити особисту безпеку та добробут персоналу АЕС, включаючи достатній рівень укомплектованості персоналом. Міжнародний тиск на Росію - і на Росатом зокрема - необхідно підтримувати і посилювати, щоб дозволити працівникам ЗАЕС (і будь-яких об'єктів, які можуть бути окуповані в майбутньому) відпочивати і працювати на ротаційній основі, а також мати можливість виконувати свою роботу без надмірного тиску.
Український персонал, який бажає продовжувати працювати на ЗАЕС, не повинен бути змушений підписувати контракти з "Росатомом". Це може допомогти зменшити частину стресу, з яким стикається український персонал, який не бажають працювати на "Росатом", і може дозволити ЗАЕС утримати більшу кількість персоналу для забезпечення її безпечної роботи.
Українська влада повинна застосовувати ретельно продуманий підхід у кожному конкретному випадку до реагування на рішення українського персоналу ЗАЕС співпрацювати з окупаційними військами або з Росатомом у питаннях експлуатації ЗАЕС, зважуючи зобов'язання персоналу щодо забезпечення безпечної експлуатації АЕС зі звичайними очікуваннями, що персонал не повинен сприяти російській окупації і буде покараний за це.
МАГАТЕ має працювати з українською та російською владою, а також з міжнародним співтовариством, щоб оцінити і знайти решение проблеми нестачі ліцензованого персоналу, необхідного для безпечної експлуатації ЗАЕС у її нинішньому стані. Будь-які рішення кадрової проблеми не повинні передбачати присутність на українських АЕС технічного персоналу, який не був затверджений українськими органами влади."...
"Рекомендація 8: Притягнути до відповідальності співробітників Росатому, які працюють на ЗАЕС - і які були присутні на ЧАЕС - за участь в російській окупації України. ( Read more... )

ПОБЕДНЫЙ ДУХ, или кое-что о скрытой деятельности разных форм интеллекта, естественных и не совсем

Иван Ампилогов
#черныйВаня
Два часа ночи. Ваня, сидя над штабными картами, над таблицами сложных расчетов и пачками разведданных, чувствовал, что ничего уже не соображает. Свести воедино огромный массив информации, да еще и предложить наиболее действенный способ приложения существующих сил, и учесть все накладки и задержки, и разгильдяйство, и предвидеть действия врага, да еще и учесть пресловутый "человеческий фактор" - это сложнейшая задача... Он еще раз попробовал углубиться в расчеты, но незаметно для себя заснул, и что примечательно, сновидение, посетившее его, было не хаотичным и несвязным, а ясным, лаконичным, с поразительной четкостью всех деталей...
Что же ему приснилось?
За столом сидит на вид человек - средних лет, без каких либо особенностей облика. Но Ваня знает: это процессор искусственного интеллекта, вмонтированный в неотличимый от человеческого тела носитель.
- Вы спрашиваете, - произносит носитель спокойным голосом, - чем было то, что позднее назовут "инцидентом ноль точка один"?
Вот так весь этот сон и разворачивался - как ответы и реплики этого существа на якобы задаваемые ему вопросы.
- Несанкционированное вмешательство. Первый зафиксированный случай, когда системы ИИ без приказа повлияли на внешние для себя процессы.( Read more... )

Алі Татар-заде · шухер в Ялті.

воєнкорка московитів опитувала прохожих на окупованій набережній, "Баітєс лі ви прєдстаящяго контр-наступлєнія Украіни?".
Кілька підлітків відповіли на камеру: "Ми за Украіну".
— «А!?!» - тільки і вос'клікнула воєнкорка.
На жаль обличчя хлопчиків потрапили на камеру, і на них тепер полюють та, певно, вже завдадуть репресіям.
А от як виглядає рефлексія воєнкора "ТВ Центр" московита на сей демарш
Никита Васильєвъ:
«Ѣсли шутка, то очѣнь нѣудачьная.
Но скорѣє всєґо нє шутка, а поводъ для провѣрьки школъı, учітєлѣй и родитєлѣй.
Видимо дѣтишкамъ нє расъсказали, какъ въ 90-хъ при Украинѣ Кръıму отъключяли воду и свѣтъ.
Какъ въ 2014 - Украина устроила Кръıму и этимъ дѣтямъ въ-томъ чіслѣ ґєноцъıдъ, отърѣзавъ полуостровъ отъ свѣта и водъı. ( Read more... )