Коли ще у Кураховому працював кіоск з нормальною шаурмою - останній форпост фастфуд-індустрії перед навалою зі Сходу - там перетиналися військові з різних підрозділів. Загалом спілкувалися приязно, але були й усілякі персонажі, котрі намагалися встрявати в чужі розмови.
Тож спочатку я з підозрою поставився до невисокого солдата у запраній британці, котрий зайняв вільне місце за нашим столиком.
Його явно розпирало бажання розказати щось, і він таки почав розказувати - без якихось вступів, просто кілька разів вкусив свою шаурму, і почав, паралельно жуючи.
“Я теж аеророзвідка, у №№ бригаді, я вас знаю по фейсбуку, і мене Богдан звати. У нас дві Лелеки. Раніше була Фурія, зараз немає. Та й сам я не літаю вже, бо щось мого напарника поплавило недавно.
А проізошла така історія.
Пропав у нас зв'язок з Фурією над Єгорівкою. Ми вже думали, що Тором збили, але ППОшники підказали, що вона пішла назад за Вугледар. Ми туди антену направили, і тільки встигли побачити, як літак сідає, пролетівши над невеликою промзоною.
От власне по тій промзоні ми і вирахували на карті, де вона має лежати. Скочили на джипа, взяли квадрік, щоб шукати з повітря, і поїхали. Тою стороною з Вугледару мало хто їздить. Тоді земля була мокра, але дорога не розбита, доїхали.
Дивна така місцевість. Їдемо зі сторони фронту, і раз - тиша, ніби й війни немає. Всі їздять якось стороною, видно, то й сюди майже нічого не прилітає.
Підїжджаємо, а то оказалася не промзона, то стара шахта. Вона своє вже відвоювала у другу світову, бо там усе зі старої цегли і дерева. Навіть при совку після перемоги над Гітлером такого не будували вже. ( Read more... )

Тож спочатку я з підозрою поставився до невисокого солдата у запраній британці, котрий зайняв вільне місце за нашим столиком.
Його явно розпирало бажання розказати щось, і він таки почав розказувати - без якихось вступів, просто кілька разів вкусив свою шаурму, і почав, паралельно жуючи.
“Я теж аеророзвідка, у №№ бригаді, я вас знаю по фейсбуку, і мене Богдан звати. У нас дві Лелеки. Раніше була Фурія, зараз немає. Та й сам я не літаю вже, бо щось мого напарника поплавило недавно.
А проізошла така історія.
Пропав у нас зв'язок з Фурією над Єгорівкою. Ми вже думали, що Тором збили, але ППОшники підказали, що вона пішла назад за Вугледар. Ми туди антену направили, і тільки встигли побачити, як літак сідає, пролетівши над невеликою промзоною.
От власне по тій промзоні ми і вирахували на карті, де вона має лежати. Скочили на джипа, взяли квадрік, щоб шукати з повітря, і поїхали. Тою стороною з Вугледару мало хто їздить. Тоді земля була мокра, але дорога не розбита, доїхали.
Дивна така місцевість. Їдемо зі сторони фронту, і раз - тиша, ніби й війни немає. Всі їздять якось стороною, видно, то й сюди майже нічого не прилітає.
Підїжджаємо, а то оказалася не промзона, то стара шахта. Вона своє вже відвоювала у другу світову, бо там усе зі старої цегли і дерева. Навіть при совку після перемоги над Гітлером такого не будували вже. ( Read more... )
