Валерій Пекар
У крихітній, але надзвичайно важливий книзі "Про тиранію. 20 уроків 20 століття" Тімоті Снайдер вказує на один зі стовпів будь-якого тоталітарного режиму: зрада професіоналами своєї професійної честі. Юристи, журналісти, лікарі, священики, держслужбовці -- всі ті професії, де є кодекс честі та "дух корпорації" -- зраджують ці століттями випрацьовані принципи заради благ чи заради ідеї та стають на службу тоталітарному режиму.
-----
Олександр Краковецький
Розкажу вам історію, яка трапилась зі мною в Білорусі кілька років тому.
Традиційно після виступу на конференції ми перемістились в один з пабів.
Інтерес до мене, як киянина, був феноменальний. Я тільки те і робив, що розповідав, що ж насправді відбувається в Україні.
Хто мене знає - розуміє, що в публічній суперечці, де потрібно в аргументи, зі мною важко. І голосно.
Так було і в той вечір. Після чергового раунду до мене звернулись двоє молодих хлопців. Як виявилось, з пітеру. Юристи.
"Ми почули ваш спіч. Можу сказати, що він надзвичайно цікавий, і десь навіть переконливий. Але нам, як юристам, дуже смішно це слухати." - говорить один.
"Опа-опа, нові жертви з необстріляними мною вухами" - подумав я, підсідаючи.
А далі було страшне.( Read more... )
У крихітній, але надзвичайно важливий книзі "Про тиранію. 20 уроків 20 століття" Тімоті Снайдер вказує на один зі стовпів будь-якого тоталітарного режиму: зрада професіоналами своєї професійної честі. Юристи, журналісти, лікарі, священики, держслужбовці -- всі ті професії, де є кодекс честі та "дух корпорації" -- зраджують ці століттями випрацьовані принципи заради благ чи заради ідеї та стають на службу тоталітарному режиму.
-----
Олександр Краковецький
Розкажу вам історію, яка трапилась зі мною в Білорусі кілька років тому.
Традиційно після виступу на конференції ми перемістились в один з пабів.
Інтерес до мене, як киянина, був феноменальний. Я тільки те і робив, що розповідав, що ж насправді відбувається в Україні.
Хто мене знає - розуміє, що в публічній суперечці, де потрібно в аргументи, зі мною важко. І голосно.
Так було і в той вечір. Після чергового раунду до мене звернулись двоє молодих хлопців. Як виявилось, з пітеру. Юристи.
"Ми почули ваш спіч. Можу сказати, що він надзвичайно цікавий, і десь навіть переконливий. Але нам, як юристам, дуже смішно це слухати." - говорить один.
"Опа-опа, нові жертви з необстріляними мною вухами" - подумав я, підсідаючи.
А далі було страшне.( Read more... )