![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Поки усі на всі лади обговорюють "права" диктаторів викрадати дисидентів з іноземних літаків та переконують один іншого у тому що "нічого не буде, обнімуться, поридають, простять" дозволю собі нагадати одну історію з далекого 1939 року.
Яка невеликим камінцем призвела до величезного зсуву лавини історичних подій.
Можливо без неї ми б жили у іншому світі.
Після нападу Гітлера на Польщу та відповідно оголошення Великобританією війни Німеччині остання спробувала почати "бєспрєдєл" у водах навколо Британії (поки було чим).
Серед іншого у жовтні 1939 р. німцями було захоплене цивільне судно "City of Flint", під тоді цілком нейтральним американським прапором та з американским цивільним екіпажем, яке везло до англійського порту продукти харчування.
З таким "трофеєм" у Німеччину напряму нацистам було повертатися важко (англійці влаштовували "бєспрєдел в отвєтку" у цілому ефективніше), а тому судно потащили "вкругаля", у нейтральну Норвегію "на ремонт".
Норвеги тоді дуже-дуже намагалися бути нейтралами.
Тому від такого "щастя" із захопленим німцями американським екіпажем вони намагалися негайно здихатися, ввічливо, але наполегливо вигнав його протягом доби з свого Тромсе за межу територіального моря.
Після цього німці "завітали" у дружній Мурманськ, де "радянська влада" усіх рівнів дізналася про "гостей", коли вони вже підходили на швартовку в порт.
"Розбор польотів" між структурами прикордонників НКВС та "червонопрапорним Північним флотом", які втупу прогавили такий "візит ввічливості" залишу за дужками.
Зпочатку з німцями, що розбрілися по місту, радянські чиновники спробували домовитися в дусі пакту Молотова та Ріббентропа, тобто на рівні "горілка-балалайка".
Але після наполегливих запитів посла США у Москві - на яких засадах у Мурманську наці тримають у трюмі полоненими американських громадян, гітлерівців навіть пообіцяли інтернувати.
Але тут вже радянським чиновникам почав ставити невдобні питання німецький дипломат.
Тому німців все ж "з почестями", разом із судном та полоненими американцями, випроводили морем з Мурманську.
Втім, у процесах "переговорів" консульській службі США (назвемо цих хлопців та дівчат саме так) вдалося непомітно від німців та НКВС витягти з захопленого судна його полоненого нацистами американського капітана.
Який дуже скоро "за дивним збігом" обставин опинився у сусідній Норвегії та чекав там на берегу своє судно.
Бо німці ...знову потащили "City of Flint" у норвезький порт, тепер вже - Гаугесунн.
Варіантів у них просто не було.
Бо британці також не оцінили мурманських "віртуозів трьох струн" та надіслали кораблі для звільнення судна.
У Норвегії, після такого скандалу з балалайками у Мурманську, та величезної уваги США до цієї ситуації, також вже варіантів не було.
Судно було затримане тамтешньою владою, німецький екіпаж інтернованим, а американський - звільненим.
Американський капітан вивів із норвезького порту звільнене судно курсом додому.
Сучасні історики флоту та морського права переконані, що широко висвітлений у американській пресі інцидент із "City of Flint" не лише підштовхнув трохи істеричного Гітлера до окупацїі Норвегії.
Але й дуже істотно вплинув на громадську думку та позиції еліт США щодо війни у Європі.
Та відповідно - на результати президентських виборів США 1940 року.
З усіма випливаючими.
Саме судно, до речі, ніякого особливого матеріального значення не мало.
Загинуло з екіпажем у 1943 році в Атлантиці.
Мораль проста.
Для того щоб прогнозувати реакцію цивілізованих країн на ексапади диктаторів за, здавалося б, "дрібними підставами"
слід нарешті трохи дослідити принципи життя та взаємного тривалого співіснування таких цивілізованих країн.
Які ще називають міжнародним правом.
Які визрівали сторіччями.
І неважливо які наразі деталі інциденту - Боїнг лоукосту чи чайний кліпер.
Принципи незмінні.
Так, саме з ними у нас традиційна системна проблема.
Особливо у транспортних сферах.
Але, упевнений, життя візьме своє.
Врешті-решт першу в світі нормальну монографію з морської тактики написав у 1697 р. монах-єзуїт з Тулону, що не закінчував ні КІМО, ні НАУ, ні ОМА, ні "червоний корпус".
А його висновки через сто років розгромив у власній монографії шотландський художник.
Потім цитований у своїх наказах Нельсоном.
Та їх обох примирив у власній монографії командир американского крейсера "Чікаго". У монографії, яка потім стала настольною книгою Черчилля.
Без знання назубок якої палубний офіцер військово-морського флоту цивілізованих країн не вважає себе офіцером, гідним свого корабля.
Я розумію що це важко зрозуміти у країні, де багато десятиріч ключовою вимогою для текстів "на стіл для перших осіб" (усіх рівнів цих "перших осіб" у погонах чи пінджаках, без різниці) є їх обсяг - не більше сторінки.
Бажано - недрібним шрифтом
Бо ніхто ніколи більше не читатиме.
Але усе у світі змінюється - навіть коли не дуже цього бажає.
Піду щось на ніч почитаю з першоджерел.
Дуже заспокоює.
-
Яка невеликим камінцем призвела до величезного зсуву лавини історичних подій.
Можливо без неї ми б жили у іншому світі.
Після нападу Гітлера на Польщу та відповідно оголошення Великобританією війни Німеччині остання спробувала почати "бєспрєдєл" у водах навколо Британії (поки було чим).
Серед іншого у жовтні 1939 р. німцями було захоплене цивільне судно "City of Flint", під тоді цілком нейтральним американським прапором та з американским цивільним екіпажем, яке везло до англійського порту продукти харчування.
З таким "трофеєм" у Німеччину напряму нацистам було повертатися важко (англійці влаштовували "бєспрєдел в отвєтку" у цілому ефективніше), а тому судно потащили "вкругаля", у нейтральну Норвегію "на ремонт".
Норвеги тоді дуже-дуже намагалися бути нейтралами.
Тому від такого "щастя" із захопленим німцями американським екіпажем вони намагалися негайно здихатися, ввічливо, але наполегливо вигнав його протягом доби з свого Тромсе за межу територіального моря.
Після цього німці "завітали" у дружній Мурманськ, де "радянська влада" усіх рівнів дізналася про "гостей", коли вони вже підходили на швартовку в порт.
"Розбор польотів" між структурами прикордонників НКВС та "червонопрапорним Північним флотом", які втупу прогавили такий "візит ввічливості" залишу за дужками.
Зпочатку з німцями, що розбрілися по місту, радянські чиновники спробували домовитися в дусі пакту Молотова та Ріббентропа, тобто на рівні "горілка-балалайка".
Але після наполегливих запитів посла США у Москві - на яких засадах у Мурманську наці тримають у трюмі полоненими американських громадян, гітлерівців навіть пообіцяли інтернувати.
Але тут вже радянським чиновникам почав ставити невдобні питання німецький дипломат.
Тому німців все ж "з почестями", разом із судном та полоненими американцями, випроводили морем з Мурманську.
Втім, у процесах "переговорів" консульській службі США (назвемо цих хлопців та дівчат саме так) вдалося непомітно від німців та НКВС витягти з захопленого судна його полоненого нацистами американського капітана.
Який дуже скоро "за дивним збігом" обставин опинився у сусідній Норвегії та чекав там на берегу своє судно.
Бо німці ...знову потащили "City of Flint" у норвезький порт, тепер вже - Гаугесунн.
Варіантів у них просто не було.
Бо британці також не оцінили мурманських "віртуозів трьох струн" та надіслали кораблі для звільнення судна.
У Норвегії, після такого скандалу з балалайками у Мурманську, та величезної уваги США до цієї ситуації, також вже варіантів не було.
Судно було затримане тамтешньою владою, німецький екіпаж інтернованим, а американський - звільненим.
Американський капітан вивів із норвезького порту звільнене судно курсом додому.
Сучасні історики флоту та морського права переконані, що широко висвітлений у американській пресі інцидент із "City of Flint" не лише підштовхнув трохи істеричного Гітлера до окупацїі Норвегії.
Але й дуже істотно вплинув на громадську думку та позиції еліт США щодо війни у Європі.
Та відповідно - на результати президентських виборів США 1940 року.
З усіма випливаючими.
Саме судно, до речі, ніякого особливого матеріального значення не мало.
Загинуло з екіпажем у 1943 році в Атлантиці.
Мораль проста.
Для того щоб прогнозувати реакцію цивілізованих країн на ексапади диктаторів за, здавалося б, "дрібними підставами"
слід нарешті трохи дослідити принципи життя та взаємного тривалого співіснування таких цивілізованих країн.
Які ще називають міжнародним правом.
Які визрівали сторіччями.
І неважливо які наразі деталі інциденту - Боїнг лоукосту чи чайний кліпер.
Принципи незмінні.
Так, саме з ними у нас традиційна системна проблема.
Особливо у транспортних сферах.
Але, упевнений, життя візьме своє.
Врешті-решт першу в світі нормальну монографію з морської тактики написав у 1697 р. монах-єзуїт з Тулону, що не закінчував ні КІМО, ні НАУ, ні ОМА, ні "червоний корпус".
А його висновки через сто років розгромив у власній монографії шотландський художник.
Потім цитований у своїх наказах Нельсоном.
Та їх обох примирив у власній монографії командир американского крейсера "Чікаго". У монографії, яка потім стала настольною книгою Черчилля.
Без знання назубок якої палубний офіцер військово-морського флоту цивілізованих країн не вважає себе офіцером, гідним свого корабля.
Я розумію що це важко зрозуміти у країні, де багато десятиріч ключовою вимогою для текстів "на стіл для перших осіб" (усіх рівнів цих "перших осіб" у погонах чи пінджаках, без різниці) є їх обсяг - не більше сторінки.
Бажано - недрібним шрифтом
Бо ніхто ніколи більше не читатиме.
Але усе у світі змінюється - навіть коли не дуже цього бажає.
Піду щось на ніч почитаю з першоджерел.
Дуже заспокоює.
-
