Diana Makarova · РОМА І РОМАШКА
Jan. 15th, 2021 08:52 amБула колись історія. Знайома одеситка розповідала.
Одеситка була - мама, шо за такоє, і откуда такі беруться. Висока, трохи пишна, але без дряблості, більше міцна, ніж повна. Та при її зрості цього й помітно не було, але ж окремі деталі виділялись - шоп ви мені були здорові, який розмір зверху і який внизу. І вся ця розкіш юного тіла сорок восьмого розміру, усі ці бюстові вєліколєпія і округлость ... гм... скажімо, бедер - вона вкладала в сарафанчики сорок четвертого розміру. Так ви ж самі розумієте, як те все випирало, а якщо ще правильно подати.
А подавати вона вміла правильно. Так, що коли вона крокувала Одесою, і все оте на ній пружно підстрибувало і гойдалось - так хто вже буде дивуватись, що тролейбуси хилились на одну сторону?
Я сама бачила ті тролейбуси, я не збрешу - хилились шо твої шаланди, полниє кєфалі, відповідно.
Я нічого не сказала про світлий лік. Лік був смаглявим, миловидним. Миловидним, я сказала - хто розуміється, це іноді навіть більше, ніж краса. Очі - величезні карі вишні, тохи розкосі, і жорстке каштанове лискуче волосся пружними хвилями спадало... гм... скажімо на бедра.
- Рома? - питались іноді в неї на вокзалі циганки.
Понятно, що рома. На шістнадцяту частину. Бабка-циганка, де ж не рома, конкретна рома.( Read more... )
-
Одеситка була - мама, шо за такоє, і откуда такі беруться. Висока, трохи пишна, але без дряблості, більше міцна, ніж повна. Та при її зрості цього й помітно не було, але ж окремі деталі виділялись - шоп ви мені були здорові, який розмір зверху і який внизу. І вся ця розкіш юного тіла сорок восьмого розміру, усі ці бюстові вєліколєпія і округлость ... гм... скажімо, бедер - вона вкладала в сарафанчики сорок четвертого розміру. Так ви ж самі розумієте, як те все випирало, а якщо ще правильно подати.
А подавати вона вміла правильно. Так, що коли вона крокувала Одесою, і все оте на ній пружно підстрибувало і гойдалось - так хто вже буде дивуватись, що тролейбуси хилились на одну сторону?
Я сама бачила ті тролейбуси, я не збрешу - хилились шо твої шаланди, полниє кєфалі, відповідно.
Я нічого не сказала про світлий лік. Лік був смаглявим, миловидним. Миловидним, я сказала - хто розуміється, це іноді навіть більше, ніж краса. Очі - величезні карі вишні, тохи розкосі, і жорстке каштанове лискуче волосся пружними хвилями спадало... гм... скажімо на бедра.
- Рома? - питались іноді в неї на вокзалі циганки.
Понятно, що рома. На шістнадцяту частину. Бабка-циганка, де ж не рома, конкретна рома.( Read more... )
-



