“Джюз”

Алі Татар-заде
в удмуртській мові “росіянин”, “росія”, а також мабуть давнє “Русь” (?) звучить в літературному варіанті Зуч, а в діалектах як простежити з півдня на північ - Дзуз, Дзюсь, Зюсь, Зучь. Там де удмуртські діалекти змикаються з пермськими (в місці ймовірного розпаду комі-удмуртської мовної єдності, орієнтовно VІІІ ст.) “Зючь” переходить в комі-пермське та комі-зирянське “Ручь”, “Рочь”. Цей лінгвістичний факт лежить зовсім на периферії уваги кількасотлітніх наукових баталій про походження слова “Русь”. Він не каже напряму ні за норманську, ні проти норманської теорій і взагалі мало зрозумілий, відтак не привертав багато інтересу.
Спробуємо однак поставити його в центр уваги, виходячи з його ймовірної фіксованої давнини (розпад мов на удмуртську та комі, як згадано вище, припав за кабінетними рахунками науковців на 700-800 роки).
Отже, словоформи Дзуз, Дзусь, Зюсь можуть бути не менш (а може й більш!) давні ніж “Ручь”, “Рочь”, з подальшими пригодами слова в західно-фіноугорських мовах “Руоці”, “Руотсі”, “Русь”.
Висуваємо тоді версію, що землі відомі предкам удмуртів як Дзуз, і які складали майбутню (станом на VІІІ ст.) державу Русь, мали назву ближчу до південої, удмуртської, ніж до північної, комі та фінської, версії.
І що ви думаєте?
( Read more... )