Volodymyr Boiko
Братіє і дружино, а пам’ятаєте, як у серпні 2016 року побились співробітники Національного антикорупційного бюро України та Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури (так званий «департамент Кононенка-Грановського»)? – Це коли директор НАБУ Артем Ситник, наляканий чутками, що Генпрокуратура розслідує кримінальне провадження про обставини розкрадання Ситником 100 га землі під Києвом, влаштував незаконне спостереження за начальником цього Департаменту Володимиром Гуцуляком та його заступниками. Але прокурори викрили стаціонарний пост візуального спостереження, обладнаний Ситником у дворі будинку по вулиці Петлюри, затримали нишпорок і тоді директор НАБУ з санкції керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького відправив на визволення своїх співробітників загін спецпризначенців, озброєних антикорупційними шкарпетками по 400 грн.
Пригадали? – Тоді ще київський міський божевільний Дмитро Різниченко влаштував індивідуальний пікет під Генпрокуратурою з гаслом «НАБУ саджає, прокуратура катує», протестуючи проти затримання підлеглих Ситника, яких Гуцуляк, начебто, катував. Але невдовзі по тендітній психіці Різниченка був завданий нищівний удар: Ситник полюбив Гуцуляка й став настільки міцно дружити з ним проти Холодницького, що в лютому 2018 року ці два високих достойники спільними зусиллями навіть обладнали акваріум у кабінеті Назара Івановича прихованим мікрофоном.
Наслідки цієї дружби не забарились: Володимир Гуцуляк, який під орудою заступника генпрокурора Сергія Кизя нині очолює «Управління організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» (назву цього управління доводиться брати в лапки, щоби читач розумів, де вона починається й де закінчується), став чистим перед законом, як сеча Порошенка. Більш того:
( Read more... )