Нетипичный лонгрид

Stanislav Kukareka
Сей текст если по хорошему - следовало наверное публиковать с отдельного аккаунта, и все что вы знаете обо мне как авторе - может скорее помешать его восприятию. Но уж как есть, так есть, попробуем.
Я предлагаю применить для разнообразия - сугубо научный подход. За последние 50 лет (как минимум) мир очень сильно изменился. Ученные применили тот самый "научный подход" к самым неожиданным областям жизни, от генетики до рекламы, результатом чего стали технологии, и эти технологии таки очень сильно изменили нашу жизнь. И результаты этого процесса порой пугают даже сильнее чем радуют. И "настойчиво требуют" каких-то изменений в нашей жизни, в самой конструкции и правилах функционирования общества. И не только требуют, но совершаются к тому даже попытки, далеко не всегда удачные. Именно потому что те "попытки" как раз - далеко не всегда базируются на этих самых научных подходах, а зачастую в точности наоборот, ему прямо противоречат. Что плохо отражается на результате.
И я хотел бы разобраться с этим делом, и с теми самыми ошибками вполне трагическими. Путем применения именно что научного подхода. Чем подход научный отличается от "ненаучного"? Тем что "ненаучный" базируется не только на всяческой эмпирике (что само по себе - не беда, и в науке это есть)( Read more... )

у Криму свій фронт і свої методи боротьби

Алі Татар-заде
Сьогодні кількадесят, може бути сто, чи більше, людей вийшли на "самотні пикети".
Кожен на своїй ділянці, далеко від інших. На видному місці. Один.
На початку окупації, в перші дні, перший самотній пикетчик був схоплений окупантами і знайдений по-звірячому вбитий, після жорстоких тортур.
Його звали Решат Аметов, і сьогодні його ім'я пам'ятає кожен чесний кримчанин.
Цього року на самотні пикети виходили вже з десяток разів - переважно люди похилого віку. Вони казали: "в моєму віці вже не боюся нічого".
Сьогодні вийшло чимало молодих.
Їх, звичайно ж, затримують.
І оскільки вийшли в один день, то звичайно шукають заколот, організатора, шитимуть колективний протест (це готова тюрма за "законами" окупантів).
В мене нема гідних слів, щоби висловити захоплення і повагу до маніфестантів.
Сам я на це не наважився і досі.
Сиджу, маскуюся.
Пишу в фейсбуці, читаю інших.
Раз на місяць позбавляюсь колишніх фрєндів, які в афекті вибовтують про своє негативне ставлення до кримських татар.
Раз на тиждень читаю в когось, чому ви там не повстали, ми ж на Майдані змогли.
Іноді пояснюю. Іноді - ні. іноді різко відповідаю.
Але знаю, що ми по різні боки перекопу - однакові люди з різним досвідом.
Мені вже ніколи не зрозуміти пикет за комуналку. Ніколи.
А їм ніколи не зрозуміти нас. ( Read more... )