![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Слависти та русисти.
Oct. 1st, 2017 05:55 pmАлі Татар-заде
дослідники російської мови в Росії вже кілька століть поділяються на дві відчутні школи: славистів та русистів.
Слависти в теорії визнають найсильнішим церковно-слов'янський вплив на формування рус.яз як такого. У практичній площині більшість їх робіт присвячена пошуку славянизмів і праславянизмів в російській.
Русисти в теорії всіляко применшують церковно-слов'янський базис або визнають його, деякі, навіть шкідливим. В практичній площині вони зосереджуються на вивченні рус.яз як феномену, у відриві від інших мов.
З часів Шахматова обидві школи майже завжди виходять з того, що рус.яз має своїм предком "києвський койне", який мовляв потім змішувався з місцевими (слов'янськими!) діалектами і породжував нові, відомі нам тепер, діалекти р.я.
Про те, що "києвський койне" міг не існувати взагалі, або існував в такій формі, яка більше наближена до української мови, ніж до російської, пишуть окремі дослідники і як правило дуже обережно.
Питання існуючих діалектів, деякі з яких, поставлені поруч, дадуть більше відмінностей ніж іспанська від каталонської, розглядається традиційно обережно.
Більшість дослідників діалектів досі перебуває в описательній фазі, тобто збирають данні та виявляють окремі походження деяких явищ.
Кодифікація якогось діалекту чи групи діалектів в якості мови - видається фантастикою. Не виголошвуючи цього вголос, усі діалекти апріорі зводяться до стану регіоналектів і повністю відмовлені у статусі хоча б субетнолектів. Тобто, їх вивчення базується на тезі, ніби всі діалекти робив "одін народ", а ніяк не окремі етноси чи субетноси.
Тому й до походження діалектів в історичній площині росіянці підходять дуже обережно. На сьогодні нема жодної концепції, яка б пояснювала виникнення, в буквальному сенсі, "тридев'ять" різних земельних мов через конкретні історичні реалії. Це тому, що така робота старанно обходилась стороною.
Хоча окремі згадки все ж вирінають, саме як випадкові, коли дослідник певного діалекту "помічає" присутність в тій чи іншій земельній мові запозичення з лексики, фонетики і граматики мов-сусідів, цілком неслов'янських. ( Read more... )
дослідники російської мови в Росії вже кілька століть поділяються на дві відчутні школи: славистів та русистів.
Слависти в теорії визнають найсильнішим церковно-слов'янський вплив на формування рус.яз як такого. У практичній площині більшість їх робіт присвячена пошуку славянизмів і праславянизмів в російській.
Русисти в теорії всіляко применшують церковно-слов'янський базис або визнають його, деякі, навіть шкідливим. В практичній площині вони зосереджуються на вивченні рус.яз як феномену, у відриві від інших мов.
З часів Шахматова обидві школи майже завжди виходять з того, що рус.яз має своїм предком "києвський койне", який мовляв потім змішувався з місцевими (слов'янськими!) діалектами і породжував нові, відомі нам тепер, діалекти р.я.
Про те, що "києвський койне" міг не існувати взагалі, або існував в такій формі, яка більше наближена до української мови, ніж до російської, пишуть окремі дослідники і як правило дуже обережно.
Питання існуючих діалектів, деякі з яких, поставлені поруч, дадуть більше відмінностей ніж іспанська від каталонської, розглядається традиційно обережно.
Більшість дослідників діалектів досі перебуває в описательній фазі, тобто збирають данні та виявляють окремі походження деяких явищ.
Кодифікація якогось діалекту чи групи діалектів в якості мови - видається фантастикою. Не виголошвуючи цього вголос, усі діалекти апріорі зводяться до стану регіоналектів і повністю відмовлені у статусі хоча б субетнолектів. Тобто, їх вивчення базується на тезі, ніби всі діалекти робив "одін народ", а ніяк не окремі етноси чи субетноси.
Тому й до походження діалектів в історичній площині росіянці підходять дуже обережно. На сьогодні нема жодної концепції, яка б пояснювала виникнення, в буквальному сенсі, "тридев'ять" різних земельних мов через конкретні історичні реалії. Це тому, що така робота старанно обходилась стороною.
Хоча окремі згадки все ж вирінають, саме як випадкові, коли дослідник певного діалекту "помічає" присутність в тій чи іншій земельній мові запозичення з лексики, фонетики і граматики мов-сусідів, цілком неслов'янських. ( Read more... )