Алі Татар-заде
На Сімферопольському залізничному вокзалі зійшли два доволі молодих чоловіка.
Одному було трохи за тридцять, другому не було ще й тридцяти.
Їх звали Номан Челебіджихан та Джафер Сейдамет.
В кишенях у когось з них була телеграма від Мусревкому, надіслана на Румунський фронт. Там зазначалось, що рекрутизованих на фронт двох юнкерів, а в недавньому минулому студентів-юристів, викликають в Крим. І не просто викликають, а призначили обидвох на ключові посади в мусульманській адміністрації. Заочно.
Ну, а поки вони йдуть з вокзалу, -
- проходять кривими провулочками, минують вулицю Поліцейську, Шестериковську слободку, -
- мимо них снують продавці, сують їм під ніс караїмські пиріжки, спокушують їх бузою, солодощами, -
- а вони шукають ізвозчика, але настрій такий, що хочеться йти пішки, -
- і мабуть, хтось з них каже: "а я б і вверхи поскакав, такий в мене гарний настрій!", -
- і допоки їх ще ніхто не знає, ані на ім'я, ані тим більш в обличчя, -
- а ми тим часом вдивляємось в їхні обличчя, що на світлинах, -
- поки вони йдуть, не знаючи своєї долі, -
- ми зазирнемо в їх біографії, нариси про їхнє попереднє та майбутнє життя.
Це підборка статей, створених сучасними авторами, вельми мною шановними істориками, і розміщених на сайті "Крим Реалії".
( Read more... )

На Сімферопольському залізничному вокзалі зійшли два доволі молодих чоловіка.
Одному було трохи за тридцять, другому не було ще й тридцяти.
Їх звали Номан Челебіджихан та Джафер Сейдамет.
В кишенях у когось з них була телеграма від Мусревкому, надіслана на Румунський фронт. Там зазначалось, що рекрутизованих на фронт двох юнкерів, а в недавньому минулому студентів-юристів, викликають в Крим. І не просто викликають, а призначили обидвох на ключові посади в мусульманській адміністрації. Заочно.
Ну, а поки вони йдуть з вокзалу, -
- проходять кривими провулочками, минують вулицю Поліцейську, Шестериковську слободку, -
- мимо них снують продавці, сують їм під ніс караїмські пиріжки, спокушують їх бузою, солодощами, -
- а вони шукають ізвозчика, але настрій такий, що хочеться йти пішки, -
- і мабуть, хтось з них каже: "а я б і вверхи поскакав, такий в мене гарний настрій!", -
- і допоки їх ще ніхто не знає, ані на ім'я, ані тим більш в обличчя, -
- а ми тим часом вдивляємось в їхні обличчя, що на світлинах, -
- поки вони йдуть, не знаючи своєї долі, -
- ми зазирнемо в їх біографії, нариси про їхнє попереднє та майбутнє життя.
Це підборка статей, створених сучасними авторами, вельми мною шановними істориками, і розміщених на сайті "Крим Реалії".
