Сегодня в комитете ВР в 13-00 пройдет дискуссия по закону о спецконфискации

Karl Volokh
Я унижен, раздавлен и угнетен. По инсайдерской информации, московские беглецы в начале недели заседали по поводу закона о спецконфискации и выделили на его дискредитацию в Украине несчастных пол-лимона зелени. Это форменное безобразие: на всю огромную бригаду экспёрдов и журналистов во главе с Лещенко - вшивых полляма, когда принятие закона грозит им потерей миллиардов? Это какой-то позор. Впрочем, если откровенно, все справедливо: московские пацаны деньги считать умеют и знают, что спасти они могут только украинские активы, которые прокуратура без спецконфискации забрать в доход державы не сможет- слишком далеко в оффшоры спрятаны владельцы. За границей же ее (спецконфискацию) все применяют - и регулярно безо всякого приговора преступнику и до суда над ним конфисковывают по решению суда незаконно нажитые средства. ( Read more... )

П.С. Откуда у меня чувство, что Лещенки-Сидоренки и прочие наши оппоненты на дискуссию не явятся, а вот из подворотни будут продолжать лаять?

"Іловайськ". Фрагмент з нового роману

Трохи більше року тому наступ українських збройних сил і добровольчих батальйонів на сепаратистів було зупинено російською армією, яка перейшла кордон України. Під час боїв загинули щонайменше 366 захисників України. Цей художній текст написано за мотивами історій солдат та офіцерів, що вижили в "Іловайському котлі".
Наша книга виходить у річницю подій, що відбулися в серпні-вересні 2014 року під час українсько-російської війни на сході України.( Read more... )

Матір Божа поперед,
Синку Божий позаду,
Янголи по сторонам,
Що буде мені, то й буде вам.
Коли прощаєтесь, обійми мусять бути міцними. Тоді ви начебто залишаєтесь поруч із близькою людиною. Вона збереже на своєму тілі відбиток вашого тіла стільки, скільки здатна вас пам’ятати - так буцімто ви нікуди і не йшли. Ліпше за всіх це розуміють пристрасно закохані жінки - вони завжди намагаються пригорнутися якомога щільніше.
Матерям міцні обійми необов’язкові, відбитки тіл їхніх дітей назавжди закарбовані всередині кожної. Вони носять своїх дітей у собі все життя. Батькам цього ніколи не зрозуміти. Те, чого так часто не вистачає синам – це міцних чоловічих обіймів своїх батьків на прощання.
Коли прощаєшся, Греже
Обличчя то з’являлися, то зникали, начебто фотопапір опускали в рідину тремтячою невпевненою рукою, і фотограф-аматор боявся, що пінцет вислизне і цінний знімок розчиниться назавжди.
Грег розумів, що зображення не може водночас і з’являтися, і зникати, але саме так зараз і відбувалося. Крізь туман у голові і гуркіт двигуна вантажівки він намагався зосередитись і згадати, де він міг бачити цю картинку раніше: мама у святковій красивій сукні, він – ще підліток років одинадцяти-дванадцяти, в довгих шортах і світлій сорочці з коротким рукавом, і батько, на обличчі якого камера зафіксувала безтурботну посмішку, яку вони зазвичай так рідко бачили. На місці фігури батька контуром чорнів негатив.
Грег просто пам’ятав, що батько в той момент посміхався, але за яких обставин зроблений знімок, випало з пам’яті. Дуже хотілося пити, і він подумав, що якби той чоловік, який всю дорогу поправляє йому бинти, дав хоча б кілька крапель води або просто змочив губи, то він би згадав. Йому захотілося облизати губи, але язик наче збільшився вдвічі і не хотів слухатися. Чиїсь пальці, що смерділи соляркою та порохом, вклали під язика, наче пігулку від спраги, шматок пожованої вологої марлі.( Read more... )

Іст