( Початок 2 частини )Виходу судді з нарадчої кімнати я чекати не став. Бо його вердикт був очевидним: я не сумнівався, що суддя Кірєєв винесе законне й обґрунтоване рішення. Не сумнівався в цьому й Могильний. Саме тому ніхто від нього й не з’явився в засідання.
На ґанку Печерського райсуду мене відловила знімальна група телеканалу ТВі. Колегам було цікаво почути враження від роботи судді Кірєєва. Сказав чесно: я давно не бачив настільки бездоганно проведеного засідання з точки зору дотримання процесуальних норм. Виконувались щонайменші формальності, учасникам роз’яснювались їх процесуальні права (хоча в цьому не було жодної потреби), надавались на огляд через секретаря документи справи, клопотання розв’язувались з докладною мотивацією. Єдине, що псувало картину – це невиразна дикція та дуже тихий голос судді, через що доводилось напружувати слух. Але головне – у Печерському суді, нарешті, з’явився суддя, який розглядає справи у відповідності із законом та своїм внутрішнім переконанням.
Парадокси «кірєєвщини» Несправедливість вироку, винесеного Родіоном Кірєєвим Юлії Тимошенко, є явною навіть для її політичних опонентів. Однак «справа Тимошенко» має й другий бік, на який чомусь не звертають уваги: Кірєєв є не тільки уособленням космічного зла (так, принаймні, вважають прихильники ув’язненої екс-прем’єрки), але й звичайним суддею звичайного районного суду, який розглядає звичайні справи за участю звичайних громадян. І в цих звичайних громадян тепер з’явилась надія на справедливе правосуддя – за умови, якщо справа потрапить до судді Кірєєва.
Давайте замислимось на хвилинку: чи став би Кірєєв, на якого зараз малюють карикатури, про якого журналісти збирають щонайменшу інформацію, публікуюючи подробиці справ, які він розглядав колись у Березанському міському суді Київської області, брати гроші за винесення неправосудного рішення по скарзі Могильного? – Отож бо. Ні в Горбаля, ні в когось іншого Кірєєв ще довгі роки не візьме ні копійки й справи буде розглядати тепер з дотриманням букви закону (у міру свого розуміння цієї букви, ясна річ, але для Печерського суду й це – справжня революція).
По-перше, Родіону Володимировичу, на відміну від колег по цеху, вже не треба дивитись на кожного позивача, відповідача, скаржника чи підсудного як на потенційне джерело американської валюти. Знаючи достеменно механізм українського правосуддя, я ні на мить не сумніваюсь, що суддя Кірєєв був віддячений за свої труди по «справі Тимошенко» за максимальною ставкою й матеріально забезпечений до старості.
По-друге, йому вже не треба, як іншим суддям, зазирати в рот кожному помічникові районного прокурора, узгоджувати з головою суду всі значущі процесуальні рішення та передавати подарунки куратору з апеляційного суду. Після вироку Юлії Тимошенко Кірєєв став єдиним незалежним в Україні суддею. Він може не боятись гніву голови суду, інтриг у Вищій кваліфікаційній комісії чи підступів Комітету з питань правосуддя Верховної Ради. За нинішнього Президента він є недоторканним і може ходити на роботу заради власного задоволення та професійної самореалізації себе як юриста. Його ніхто з посади не звільнить, оскільки репутація цього судді тепер має бути поза підозрою незалежно від його реальних здібностей та професійного сумління.
По-третє, Родіон Кірєєв, на відміну від колег, тепер зобов’язаний судити по закону, щоби не додавати підстав для додаткових сумнівів у правосудності вироку щодо Тимошенко. Це, напевно, розуміють і в Печерському суді, і в Адміністрації Президента. Більш того, можна бути впевненим, що комп’ютерна програма, яка «випадковим чином» розподіляє справи між суддями, більше не призначить Кірєєву до розгляду жодної кримінальної чи цивільної справи, по якій передбачаються неформальні відносини між суддею та зацікавленими особами чи виконання прохань з боку Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури або суддівського начальства.
( Read more... )Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД» Початок статті:
http://ord-ua.com/2012/01/24/ukradenij-ostriv/