![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Історія про те, як у 2016 році директор НАБУ Артем Ситник під чуйним керівництвом посла США в Україні Джеффрі Пайєтта, першого заступника посла Джорджа Кента й представниці ФБР в Україні Карен Грінавей намагався втрутитись у вибори президента США та допомогти Гілларі Клінтом облити брудом Дональда Трампа, заграла зовсім новими барвами після того, як Ситник був викликаний на 10 травня в Генеральну прокуратуру для допиту.
Фабула кримінального провадження № 42019000000000566, зареєстрованого 14.03.2019 за фактом перевищення Ситником владних повноважень, полягає в тому, що в травні 2016 року директор НАБУ прийняв від Грінавей так звану «чорну бухгалтерію Партії Регіонів» з вказівкою офіційно поширити записи, що свідчили про видачу за часи Януковича грошей Полу Манафорту, який у березні 2016 року очолив виборчий штаб Трампа. Виконуючи завдання представника іноземної спецслужби, Ситник у серпні 2016 року спочатку від імені НАБУ передав ці записи журналістам газета «The New York Times» (стаття вийшла 14 серпня), 18 серпня оприлюднив записи з «чорної бухгалтерії» на сайті НАБУ, а наступного дня 19 серпня Манафорт був змушений подати у відставку.
Тим, що він допоміг Клінтон скомпрометувати Трампа, Ситник настільки пишався, що розповів про це 1 січня 2019 року під час святкування Нового Року своїм друзям, не підозрюючи, що розмова записується. Було це в будинку відпочинку мисливського господарства «Поліське-Сарни», яке знаходиться в Сарненському районі Рівненської області, селищі Страшевому, по вулиці Робітнича, 3.
Зрозуміло, що обладнати місце розваг директора НАБУ устаткуванням для негласного зняття інформації могла лише одна контора. При цьому зроблено це було хоча й у межах контррозвідувальної справи, але явно без санкції суду, внаслідок чого в наступному довелось розіграти примітивну оперативну комбінацію для легалізації аудіозапису: флешка з відвертостями Ситника опинилася в народного депутата Борислава Розенблата, останній оприлюднив аудіозапис 14 березня 2019 року, одночасно звернувшись до Генеральної прокуратури, відомство Луценка зареєструвало кримінальне провадження, визначивши підслідність за ДБР, а 27 березня 2019 року в приміщенні мисливського господарства «Поліське-Сарни» був проведений обшук, у ході якого слідчі виявили «невідомо ким встановлений» пристрій з флеш-пам’яттю та записом розмов.
Ухвалою слідчого судді Печерського райсуду від 8 квітня 2019 року «випадково» знайдену карту пам’ятті направлено на комплексну комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу звукозапису:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81424867
Що ж стосується самого Ситника, то він викликаний на допит з приводу відібрання в нього зразків голосу. Окрім того, Артем Сергійович має пояснити, хто саме платив за його новорічний відпочинок, оскільки вже відомо, що платив той, хто запросив директора НАБУ «відтягнутись» на свята в мисливському господарстві. У такому разі стосовно Ситника має бути складений адміністративний протокол про вчинення ним корупційного правопорушення.
А тепер, власне, родзинка цієї історії. Як з’ясувала Ірина Салій
https://www.facebook.com/100002097103527/posts/2247875691958979/ ,
співзасновником мисливського господарства «Поліське-Сарни» є такий собі Акіменко Андрій Павлович, відомий як права рука й бізнес-партнер Олексія Чеботарьова – «спиртового короля», що перебуває в розшуку за підозрою в організації викрадення та катування Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року. Можу доповнити цю інформацію цікавим сюжетом: Акіменко, у мисливському господарстві якого Ситник на халяву пиячив 1 січня, недавно допитувався в Бориспільському міськрайонному суді Київської області по справі викрадення Луценка та Вербицького.
На жаль, представники потерпілих на той час ще не знали про особливі відносини між Акіменком і Ситником і не здогадались запитати в свідка під час допиту, на яку суму директор НАБУ випив і з’їв делікатесів у ході святкування Нового року.
Історія про те, як у 2016 році директор НАБУ Артем Ситник під чуйним керівництвом посла США в Україні Джеффрі Пайєтта, першого заступника посла Джорджа Кента й представниці ФБР в Україні Карен Грінавей намагався втрутитись у вибори президента США та допомогти Гілларі Клінтом облити брудом Дональда Трампа, заграла зовсім новими барвами після того, як Ситник був викликаний на 10 травня в Генеральну прокуратуру для допиту.
Фабула кримінального провадження № 42019000000000566, зареєстрованого 14.03.2019 за фактом перевищення Ситником владних повноважень, полягає в тому, що в травні 2016 року директор НАБУ прийняв від Грінавей так звану «чорну бухгалтерію Партії Регіонів» з вказівкою офіційно поширити записи, що свідчили про видачу за часи Януковича грошей Полу Манафорту, який у березні 2016 року очолив виборчий штаб Трампа. Виконуючи завдання представника іноземної спецслужби, Ситник у серпні 2016 року спочатку від імені НАБУ передав ці записи журналістам газета «The New York Times» (стаття вийшла 14 серпня), 18 серпня оприлюднив записи з «чорної бухгалтерії» на сайті НАБУ, а наступного дня 19 серпня Манафорт був змушений подати у відставку.
Тим, що він допоміг Клінтон скомпрометувати Трампа, Ситник настільки пишався, що розповів про це 1 січня 2019 року під час святкування Нового Року своїм друзям, не підозрюючи, що розмова записується. Було це в будинку відпочинку мисливського господарства «Поліське-Сарни», яке знаходиться в Сарненському районі Рівненської області, селищі Страшевому, по вулиці Робітнича, 3.
Зрозуміло, що обладнати місце розваг директора НАБУ устаткуванням для негласного зняття інформації могла лише одна контора. При цьому зроблено це було хоча й у межах контррозвідувальної справи, але явно без санкції суду, внаслідок чого в наступному довелось розіграти примітивну оперативну комбінацію для легалізації аудіозапису: флешка з відвертостями Ситника опинилася в народного депутата Борислава Розенблата, останній оприлюднив аудіозапис 14 березня 2019 року, одночасно звернувшись до Генеральної прокуратури, відомство Луценка зареєструвало кримінальне провадження, визначивши підслідність за ДБР, а 27 березня 2019 року в приміщенні мисливського господарства «Поліське-Сарни» був проведений обшук, у ході якого слідчі виявили «невідомо ким встановлений» пристрій з флеш-пам’яттю та записом розмов.
Ухвалою слідчого судді Печерського райсуду від 8 квітня 2019 року «випадково» знайдену карту пам’ятті направлено на комплексну комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу звукозапису:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81424867
Що ж стосується самого Ситника, то він викликаний на допит з приводу відібрання в нього зразків голосу. Окрім того, Артем Сергійович має пояснити, хто саме платив за його новорічний відпочинок, оскільки вже відомо, що платив той, хто запросив директора НАБУ «відтягнутись» на свята в мисливському господарстві. У такому разі стосовно Ситника має бути складений адміністративний протокол про вчинення ним корупційного правопорушення.
А тепер, власне, родзинка цієї історії. Як з’ясувала Ірина Салій
https://www.facebook.com/100002097103527/posts/2247875691958979/ ,
співзасновником мисливського господарства «Поліське-Сарни» є такий собі Акіменко Андрій Павлович, відомий як права рука й бізнес-партнер Олексія Чеботарьова – «спиртового короля», що перебуває в розшуку за підозрою в організації викрадення та катування Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року. Можу доповнити цю інформацію цікавим сюжетом: Акіменко, у мисливському господарстві якого Ситник на халяву пиячив 1 січня, недавно допитувався в Бориспільському міськрайонному суді Київської області по справі викрадення Луценка та Вербицького.
На жаль, представники потерпілих на той час ще не знали про особливі відносини між Акіменком і Ситником і не здогадались запитати в свідка під час допиту, на яку суму директор НАБУ випив і з’їв делікатесів у ході святкування Нового року.