![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
18 лютого 2019 року волелюбний український народ відсвяткував знаменну дату в своїй новітній історії – п’яту річницю інсульту, який зненацька звалив з ніг тодішнього коменданта Майдану Андрія Парубія. Страшно навіть уявити, яку втрату зазнала б Україна в разі, якби пана Андрія не спіткала ця тяжка хвороба, що зробила його геть незворушним – держава могла залишитись без майбутнього голови Верховної Ради. Бо саме на ранок 18 лютого 2014 року Парубій призначив «мирний наступ на Верховну Раду», внаслідок якого десятки учасників акції протесту були покалічені та навіть вбиті. А якби не інсульт, коменданту Майдану довелося б йти на чолі колон протестувальників, яких він відправив на вірну смерть і каліцтво.
Інсульту Парубія передували події, внаслідок якої лідери Революції, так би мовити, Гідності стали багатшими на кілька мільйонів доларів. Ось як про це розповідав 1 квітня 2014 року в «Українській правді» майбутній заступник голови парламентської фракції «Блоку Петра Порошенка» Мустафа Найєм:
«За словами одного з колишніх працівників адміністрації президента, ще наприкінці січня на стіл Януковичу було покладено доповідну, в якій зазначалось про домовленості між Службою безпеки України та лідерами Правого сектору щодо можливого звільнення вулиці Грушевського в обмін грошове винагородження. За словами співрозмовника «Української правди», доповідна мала «синій» гриф, що означало, що інформація, наведена у документі, підтверджена відповідним аудіозаписом. Інше джерело повідомляє, що про ті самі домовленості пізніше Віктору Януковичу доповідав Андрій Клюєв. Голова адміністрації президента стверджував, що за суму у десять мільйонів доларів він може домовитись про звільнення вулиці Грушевського, відведення сил Правого сектору з Європейської площі, пересування барикад до рівня вулиці Трьохсвятительської. Свідками цієї доповіді були Генеральний прокурор Віктор Пшонка, голова МВС Віталій Захарченко та міністр юстиції Олена Лукаш».
Про зв’язок між «Правим Сектором» і СБУ нині не говорять хіба глухонімі. Але в лютому 2014 року якщо Ярошу щось і перепало, то сущі копійки. Люди брешуть, що головними вигодонабувачами від домовленостей з Клюєвим тоді стали очільники партії «Свобода», а також вічнонепрохідний полковник Гриценко й кілька шавок рангом поменше – на кшталт нинішнього міністра молоді та спорту Жданова, який, оголосивши себе ідеологом Майдану, розповідав, чому саме потрібно розібрати барикаду на Грушевського та звільнити від протестувальників приміщення Київради: мовляв, такими були домовленості з владою, а влада – це святе.
План по «зачистці Майдану» був простим і невибагливим – до речі, цей план розробив нинішній заступник директора НАБУ Анатолій Новак, який на той час обіймав посаду помічника начальника Центру спеціальних операцій СБУ. Згідно з планом Новака, 15-17 лютого 2014 року Тягнибок і Гриценко мали забезпечити розчистку вулиці Грушевського, яку перегородила барикада, та звільнення приміщення Київради від учасників акцій протесту. Далі, згідно з планом, на ранок 18 лютого Парубій оголошує «мирний наступ на Верховну Раду», учасники акцій протесту покидають наметове містечко на Майдані та йдуть до Маріїнського парку, де їх оточують і методично забивають кийками звезені в місто «тітушки», ввечері на Майдан з боку вулиці Грушевського заходять бронетранспортери, а Будинок профспілок захоплюють співробітники ЦСО А СБУ.
Але цей план зазнав невдачі на першому ж етапі: після того, як малолітні «правосекі» побачили, як Гриценко й Тягнибок вночі зустрічають комунальну техніку, що прибула на Європейську площу з Подолу, і керують розбиранням барикади на вулиці Грушевського, вони влаштували ґвалт, розбудили Парубія, зажадали негайно припинити всі роботи, а на ранок ще й оголосити зі сцени Майдану прізвища «очільників Революції», яких звабив Клюєв. Зрозуміло, що Парубій нічого такого оголошувати не став, але барикаду на Грушевського повністю прибрати так і не вдалось.
Втім, з очищенням Київради від пожильців (Тягнибок 17 лютого 2014 року особисто виганяв звідтіля учасників акцій протесту) і «мирним наступом на Верховну Раду» все вийшло так, як і планувалось. Завдяки чому календар знаменних дат України поповнився ще одним святом – Днем інсульту Парубія. З чим ми пана Андрія і поздоровляємо.
=================
Ще з коментів:
Petro Sambatas Як щодо АТО "Бумеранг"? Антитерористична операція була спланована тоді ж, на момент 18-го лютого, чи пізніше, 20-го?
---
Volodymyr Boiko Операція була спланована заздалегідь, ясна річ. Власне, 18-го лютого вона й розпочалась - спитайте в пана Новика, він підтвердить. До речі, серед учасників АТО "Бумеранг" значиться нинішній начальник ГУР МО Василь Бурба (на той час він очолював 2-й відділ Главку "К" СБУ і відповідав за роботи проти "Автомайдану")
---
Petro Sambatas Тоді виникає дуже просте питання: був план, були домовленості з Парубієм та іншими стовпами революції гідності, були люди (вв, спецпризначенці, цсо, тітушки), організатори сцени спали та бачили як отримують міністерські портфелі в уряді Януковича - що тоді пішло не так?
---
Volodymyr Boiko Petro Sambatas Як показує історичний досвід, під час подібних домовленостей ніколи не беруть до уваги так звані широкі народні верстви. А, між тим, ці самі верстви вносять свої корективи - як це було в 2004 році, коли Кучма та Медведчук не сумнівались, що наступним президентом стане Януковича, чи за 10 років по тому, коли "опозиція" вже поділила портфелі в уряді Януковича
18 лютого 2019 року волелюбний український народ відсвяткував знаменну дату в своїй новітній історії – п’яту річницю інсульту, який зненацька звалив з ніг тодішнього коменданта Майдану Андрія Парубія. Страшно навіть уявити, яку втрату зазнала б Україна в разі, якби пана Андрія не спіткала ця тяжка хвороба, що зробила його геть незворушним – держава могла залишитись без майбутнього голови Верховної Ради. Бо саме на ранок 18 лютого 2014 року Парубій призначив «мирний наступ на Верховну Раду», внаслідок якого десятки учасників акції протесту були покалічені та навіть вбиті. А якби не інсульт, коменданту Майдану довелося б йти на чолі колон протестувальників, яких він відправив на вірну смерть і каліцтво.
Інсульту Парубія передували події, внаслідок якої лідери Революції, так би мовити, Гідності стали багатшими на кілька мільйонів доларів. Ось як про це розповідав 1 квітня 2014 року в «Українській правді» майбутній заступник голови парламентської фракції «Блоку Петра Порошенка» Мустафа Найєм:
«За словами одного з колишніх працівників адміністрації президента, ще наприкінці січня на стіл Януковичу було покладено доповідну, в якій зазначалось про домовленості між Службою безпеки України та лідерами Правого сектору щодо можливого звільнення вулиці Грушевського в обмін грошове винагородження. За словами співрозмовника «Української правди», доповідна мала «синій» гриф, що означало, що інформація, наведена у документі, підтверджена відповідним аудіозаписом. Інше джерело повідомляє, що про ті самі домовленості пізніше Віктору Януковичу доповідав Андрій Клюєв. Голова адміністрації президента стверджував, що за суму у десять мільйонів доларів він може домовитись про звільнення вулиці Грушевського, відведення сил Правого сектору з Європейської площі, пересування барикад до рівня вулиці Трьохсвятительської. Свідками цієї доповіді були Генеральний прокурор Віктор Пшонка, голова МВС Віталій Захарченко та міністр юстиції Олена Лукаш».
Про зв’язок між «Правим Сектором» і СБУ нині не говорять хіба глухонімі. Але в лютому 2014 року якщо Ярошу щось і перепало, то сущі копійки. Люди брешуть, що головними вигодонабувачами від домовленостей з Клюєвим тоді стали очільники партії «Свобода», а також вічнонепрохідний полковник Гриценко й кілька шавок рангом поменше – на кшталт нинішнього міністра молоді та спорту Жданова, який, оголосивши себе ідеологом Майдану, розповідав, чому саме потрібно розібрати барикаду на Грушевського та звільнити від протестувальників приміщення Київради: мовляв, такими були домовленості з владою, а влада – це святе.
План по «зачистці Майдану» був простим і невибагливим – до речі, цей план розробив нинішній заступник директора НАБУ Анатолій Новак, який на той час обіймав посаду помічника начальника Центру спеціальних операцій СБУ. Згідно з планом Новака, 15-17 лютого 2014 року Тягнибок і Гриценко мали забезпечити розчистку вулиці Грушевського, яку перегородила барикада, та звільнення приміщення Київради від учасників акцій протесту. Далі, згідно з планом, на ранок 18 лютого Парубій оголошує «мирний наступ на Верховну Раду», учасники акцій протесту покидають наметове містечко на Майдані та йдуть до Маріїнського парку, де їх оточують і методично забивають кийками звезені в місто «тітушки», ввечері на Майдан з боку вулиці Грушевського заходять бронетранспортери, а Будинок профспілок захоплюють співробітники ЦСО А СБУ.
Але цей план зазнав невдачі на першому ж етапі: після того, як малолітні «правосекі» побачили, як Гриценко й Тягнибок вночі зустрічають комунальну техніку, що прибула на Європейську площу з Подолу, і керують розбиранням барикади на вулиці Грушевського, вони влаштували ґвалт, розбудили Парубія, зажадали негайно припинити всі роботи, а на ранок ще й оголосити зі сцени Майдану прізвища «очільників Революції», яких звабив Клюєв. Зрозуміло, що Парубій нічого такого оголошувати не став, але барикаду на Грушевського повністю прибрати так і не вдалось.
Втім, з очищенням Київради від пожильців (Тягнибок 17 лютого 2014 року особисто виганяв звідтіля учасників акцій протесту) і «мирним наступом на Верховну Раду» все вийшло так, як і планувалось. Завдяки чому календар знаменних дат України поповнився ще одним святом – Днем інсульту Парубія. З чим ми пана Андрія і поздоровляємо.
=================
Ще з коментів:
Petro Sambatas Як щодо АТО "Бумеранг"? Антитерористична операція була спланована тоді ж, на момент 18-го лютого, чи пізніше, 20-го?
---
Volodymyr Boiko Операція була спланована заздалегідь, ясна річ. Власне, 18-го лютого вона й розпочалась - спитайте в пана Новика, він підтвердить. До речі, серед учасників АТО "Бумеранг" значиться нинішній начальник ГУР МО Василь Бурба (на той час він очолював 2-й відділ Главку "К" СБУ і відповідав за роботи проти "Автомайдану")
---
Petro Sambatas Тоді виникає дуже просте питання: був план, були домовленості з Парубієм та іншими стовпами революції гідності, були люди (вв, спецпризначенці, цсо, тітушки), організатори сцени спали та бачили як отримують міністерські портфелі в уряді Януковича - що тоді пішло не так?
---
Volodymyr Boiko Petro Sambatas Як показує історичний досвід, під час подібних домовленостей ніколи не беруть до уваги так звані широкі народні верстви. А, між тим, ці самі верстви вносять свої корективи - як це було в 2004 році, коли Кучма та Медведчук не сумнівались, що наступним президентом стане Януковича, чи за 10 років по тому, коли "опозиція" вже поділила портфелі в уряді Януковича