![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanБоргові тюрми: нова українська реальність
Тетяна Монтян // 16.08.2010
Боргові тюрми: нова українська реальність
Пройшов вже тиждень з моменту набуття чинності відповідних змін, прописаних в оновленому Законі «Про судоустрій», яким одночасно внесено зміни в низку кодексів, але громадськість чомусь не поспішає обговорювати цю животрєпєщущую тему. Ну що ж — доведеться дати поштовх, а то, може, хтось ще просто не в курсі.
ТРАМ-ТАРАРАМ!!! - ось вам нова редакція статті 382 Кримінального кодексу України "Невиконання судового рішення", яка раніше стосувалася лише службових осіб, а тепер стосується ВСІХ:
Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років!
А для осіб, раніше вже судимих за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб - строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років!!!
Ви все зрозуміли? Банкірське лоббі долго думало, що ж його робити з безмозкими потрєблядями, які нахапали кредитів, як «сучки_блох»; живуть в кредитних хатах та їздять на кредитних тачках, які у них практично неможливо відібрати, і сміються в жадібні банкірські морди. Ну що ж, нарешті вихід знайдено — ВСІХ В ЗІНДАНИ!!! Не повернув кредит = судове рішення про стягнення тіла кредиту та купи штрафів, пені та відсотків = невиконання цього рішення = заява про злочин = кримінальна справа = тюрма.
Нє, ви тільки не подумайте, що мені хоч трохи шкода тупорилих потрєблядєй. Туди їм і дорога, власне кажучи. Але не меншу тупорилість проявили аффтари цього нововведення — улюблені юридичні клоуни Україні Ондрюша «Котєг» Портнов та Сірьожа «Підрахуй» Кідалов. Про депутанів, які проголосували за цю прєлєсть, та Яника, який її підписав — щось казати немає сенсу, бо розумові здібності та рівень відповідальності перед суспільством цих людисьок просто не дозволяють їм оцінювати наслідки своїх дій.
Якщо коротко — встановлювати кримінальну відповідальність фізичних осіб за невиконання «боргових» судових рішень можна лише в тому випадку, якщо наявний інститут особистого банкрутства. Тобто, людина оголошує себе банкрутом та отримує на визначений строк «поразку в правах» - не має права вести рівень життя, що відрізнявся б від жебрацького, і лише будучи спійманою на «шикарному житті» при наявності несплачених боргів - відправлялася б в тюрму. Те ж, що зроблено у нас — це повний, абсолютний і нічим не виправданий маразм. Наприклад, що робити людям, які не можуть заплатити борг лише тому, що їм теж хтось не платить: наприклад, держава — зарплатню, якесь відшкодування, або банкусі не повертають депозити?
Поняття «істотності» шкоди — таке саме мутне, як і будь-яка інша оціночна категорія в радянському праві, щось на кшталт «особливої зухвалості» чи «виняткового цинізму». А отже, за певне бабло можна буде домовитись, аби борг в три копійки вважався «істотною» шкодою, а борг в три лімони — ні.
Якщо хтось думає, що вищеописане стосується лише потрєблядєй — то дарма. Візьмемо, наприклад, «комунальних» боржників. В свій час я написала чотирисерійну статтю «ЖЕК-потрошитель». В якій, зокрема, в деталях розповіла, як нагинати ЖЕКи в судах. Так ось — внаслідок деякого «реформування імені Ондрюші «Котєга» Портнова та Сірьожи «Підрахуя» Кідалова», - в методичку доведеться внести доволі суттєві зміни. Отже, вперед!
Перш за все, звертаю увагу на те, що в ст. 96 Цивільного процесуального Кодексу України внесено «малесенькі» зміни - зокрема, прописано прямим текстом, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо «... заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості».
Для тих, хто не в темі: наказ — це таке спрощене судове рішення про стягнення з боржника коштів або про витребування майна. Мета благая — якщо вимоги тіпо безспірні, то нащо ж гаяти час на всілякі формальності та заморочуватись з «повномасштабним» судовим процесом, завдяки якому боржник ще невизначену кількість часу компостуватиме мозок кредитору та судам своїми недолугими відмазками.
Тобто, штука хароша, якщо правильно її застосовувати. Наприклад, нарешті «наказуху», як її називають юристи, розповсюджено на нєчестівих виродків, які не бажають утримувати власних дітей — якщо йдеться про «...вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб» (п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК). Пасіб, Ондрюшо та Сірьожо — в цьому ви маладці, радійте, тітки, які не вміють обирати собі відповідальних статевих партнерів.
Отже, що ж відбувається далі? А ось що. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає боржникові копію наказу та копії заяви стягувача + додані документи рекомендованим листом із повідомленням. Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Вимоги до такої заяви дивіться в ст. 105 ЦПК — якщо ви їх не дотримаєтесь, то суд залишить її без руху, а потім поверне.
Про те, як працюють канцелярії наших судів, в яких регулярно відсутні конверти, марки тощо, та наша пошта - можна розповідати годинами. Не кажучи вже про те, що зареєстровані наші люди в одному місці, а проживають — в іншому. І тим більше не кажучи вже про те, що отримати замість боржника пісьмєцо зможе хто завгодно — хіба наша пошта колись заморочувалася саме особистим врученням? І йди потім, доводь, що ти не крокодил нічого не отримував, і підпис в повідомленні — ніфіга не твій!
Будьте уважні!!! «У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання»!
Між іншим, протистояти наказному провадженню стосовно себе, коханого — стає надзвичайно просто! Для цього треба всього лише... не мати ніякої реєстрації! Тому що тепер суд зобов'язаний, отримавши заяву про видачу судового наказу, самостійно «пробити» адресу реєстрації, і «... у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу» (ч.6 ст. 100 ЦПК). Ондрюшо та Сірьожо, не забудь через деякий час «пробити» статистику — на скільки відсотків збільшиться в Україні кількість передбачливих «бомжів»? Чи ви вже плануєте наступну реформу — закріпачування без Юр'єва дня обов'язкову реєстрацію? ;)
Але то таке. Більшість жертв все одно отримають свої накази та збудяться непереборним бажанням наваяти заяви про їх скасування. У кожного адвоката є в запасі безліч історій, коли паскудні судді під абсолютно дикими приводами залишали позовні заяви без руху та повертали їх, при цьому цинічно дивлячись тобі в очі та заявляючи: «Та нормальна у тебе заява, але... мені треба у відпустку (у мене зараз велике навантаження, я взагалі не хочу слухати цю справу, тощо)». Тому можна лише уявити, наскільки масовий характер набуде явище бортання простих людішок, які попхаються в суди зі своїми дійсно не завжди юридично бездоганними заявами про скасування судових наказів про стягнення з них комунальних боргів. Але ж саме так воно і замислювалося, чи не так, Котєгу Ондрюшко?
Справедливості заради слід зазначити, що і до цього нововведення наші суди не гребували винесенням судових наказів «по комуналці», але це явище аж ніяк не було масовим. А тепер... Ех, бідні наші люди! :(
Що ж, погнали далі. Якщо боржник пропустив строк на подачу заяви про сказування наказу, можна спробувати його поновити — шляхом подання до суду вмотивованої заявиз обгрунтуванням поважності строків пропуску. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу. Якщо суд таки вирішить розглянути заяву про скасування судового наказу, то це ще не факт, що боржнику це чимось допоможе — бо суд може тупо залишити цю заяву про без задоволення.
Найкращий для боржника варіант — це, звісно ж, скасування судового наказу з роз'ясненням, що «...заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову». Варіант трохи гірший — це зміна судового наказу, у випадку, коли стягувач запхав «в один флакон» і безспірні, і доволі спірні вимоги. Безспірні — залишаться, а спірні — вперед, доводь в позовному провадженні.
А далі все, як завжди - « Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку...". Повноваження апеляційного суду теж стандартні - « За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін; 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; 3) змінити судовий наказ».
Найбільша вада цієї системи полягає в тому, що ухвали апеляційного суду як про скасування судового наказу, так і про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін - є остаточними і оскарженню не підлягають. Таким чином, якщо стосовно «комунальних» справ складеться сімбіоз-конвєйєр мід районними судами та апеляційними — бідолашним людішкам, які і послуг не отримують, і на бабло розводяться - залишиться лише кусати лікті та трусити мошною... або збирати «допрівський чумаданчєг».
Ще одна порада тим, хто не розуміє в упор, за що саме платити ЖЕКам, та й взагілі не перебуває з ними в договірних відносинах: не полінуйтеся, напишіть ЖЕКу хоч якусь кляузу з приводу його жахливої роботи з утримання вашого будинку, та в суд - хоч якийсь там позов до ЖЕКу, неважливо, за що, бо це буде головним вашим аргументом, що наказне провадження «не котить», адже існує спір про право. Ця порада також стосується всіх інших, хто має підстави очікувати судового наказу: лише скарги та превентивні позови вас врятують!
До речі, якщо ці законодавчі зміни не змусять наших мешканців багатоквартирних будинків нарешті поцікавитись, за які ж саме послуги вони платять ЖЕКам, та приступати нарешті до створення ОСББ, аби самим вирішувати, які послуги і за яку ціну замовляти - то я вже навіть не знаю, які ще кари небесні їх можуть до цього змусити!
Аліментщиці та інші страждальці, які роками оббивали пороги виконавчих служб! Ну, ви вже все зрозуміли - несіться галопом в ментівки, там вас вже чекають!
А боржники... ну, ви теж вже мене зрозуміли: хто з вас не сховався, я не винна!
Тетяна Монтян
Боргові тюрми: нова українська реальність - Інфопорн
Тетяна Монтян // 16.08.2010
Боргові тюрми: нова українська реальність
Пройшов вже тиждень з моменту набуття чинності відповідних змін, прописаних в оновленому Законі «Про судоустрій», яким одночасно внесено зміни в низку кодексів, але громадськість чомусь не поспішає обговорювати цю животрєпєщущую тему. Ну що ж — доведеться дати поштовх, а то, може, хтось ще просто не в курсі.
ТРАМ-ТАРАРАМ!!! - ось вам нова редакція статті 382 Кримінального кодексу України "Невиконання судового рішення", яка раніше стосувалася лише службових осіб, а тепер стосується ВСІХ:
Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років!
А для осіб, раніше вже судимих за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб - строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років!!!
Ви все зрозуміли? Банкірське лоббі долго думало, що ж його робити з безмозкими потрєблядями, які нахапали кредитів, як «сучки_блох»; живуть в кредитних хатах та їздять на кредитних тачках, які у них практично неможливо відібрати, і сміються в жадібні банкірські морди. Ну що ж, нарешті вихід знайдено — ВСІХ В ЗІНДАНИ!!! Не повернув кредит = судове рішення про стягнення тіла кредиту та купи штрафів, пені та відсотків = невиконання цього рішення = заява про злочин = кримінальна справа = тюрма.
Нє, ви тільки не подумайте, що мені хоч трохи шкода тупорилих потрєблядєй. Туди їм і дорога, власне кажучи. Але не меншу тупорилість проявили аффтари цього нововведення — улюблені юридичні клоуни Україні Ондрюша «Котєг» Портнов та Сірьожа «Підрахуй» Кідалов. Про депутанів, які проголосували за цю прєлєсть, та Яника, який її підписав — щось казати немає сенсу, бо розумові здібності та рівень відповідальності перед суспільством цих людисьок просто не дозволяють їм оцінювати наслідки своїх дій.
Якщо коротко — встановлювати кримінальну відповідальність фізичних осіб за невиконання «боргових» судових рішень можна лише в тому випадку, якщо наявний інститут особистого банкрутства. Тобто, людина оголошує себе банкрутом та отримує на визначений строк «поразку в правах» - не має права вести рівень життя, що відрізнявся б від жебрацького, і лише будучи спійманою на «шикарному житті» при наявності несплачених боргів - відправлялася б в тюрму. Те ж, що зроблено у нас — це повний, абсолютний і нічим не виправданий маразм. Наприклад, що робити людям, які не можуть заплатити борг лише тому, що їм теж хтось не платить: наприклад, держава — зарплатню, якесь відшкодування, або банкусі не повертають депозити?
Поняття «істотності» шкоди — таке саме мутне, як і будь-яка інша оціночна категорія в радянському праві, щось на кшталт «особливої зухвалості» чи «виняткового цинізму». А отже, за певне бабло можна буде домовитись, аби борг в три копійки вважався «істотною» шкодою, а борг в три лімони — ні.
Якщо хтось думає, що вищеописане стосується лише потрєблядєй — то дарма. Візьмемо, наприклад, «комунальних» боржників. В свій час я написала чотирисерійну статтю «ЖЕК-потрошитель». В якій, зокрема, в деталях розповіла, як нагинати ЖЕКи в судах. Так ось — внаслідок деякого «реформування імені Ондрюші «Котєга» Портнова та Сірьожи «Підрахуя» Кідалова», - в методичку доведеться внести доволі суттєві зміни. Отже, вперед!
Перш за все, звертаю увагу на те, що в ст. 96 Цивільного процесуального Кодексу України внесено «малесенькі» зміни - зокрема, прописано прямим текстом, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо «... заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості».
Для тих, хто не в темі: наказ — це таке спрощене судове рішення про стягнення з боржника коштів або про витребування майна. Мета благая — якщо вимоги тіпо безспірні, то нащо ж гаяти час на всілякі формальності та заморочуватись з «повномасштабним» судовим процесом, завдяки якому боржник ще невизначену кількість часу компостуватиме мозок кредитору та судам своїми недолугими відмазками.
Тобто, штука хароша, якщо правильно її застосовувати. Наприклад, нарешті «наказуху», як її називають юристи, розповсюджено на нєчестівих виродків, які не бажають утримувати власних дітей — якщо йдеться про «...вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб» (п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК). Пасіб, Ондрюшо та Сірьожо — в цьому ви маладці, радійте, тітки, які не вміють обирати собі відповідальних статевих партнерів.
Отже, що ж відбувається далі? А ось що. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає боржникові копію наказу та копії заяви стягувача + додані документи рекомендованим листом із повідомленням. Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Вимоги до такої заяви дивіться в ст. 105 ЦПК — якщо ви їх не дотримаєтесь, то суд залишить її без руху, а потім поверне.
Про те, як працюють канцелярії наших судів, в яких регулярно відсутні конверти, марки тощо, та наша пошта - можна розповідати годинами. Не кажучи вже про те, що зареєстровані наші люди в одному місці, а проживають — в іншому. І тим більше не кажучи вже про те, що отримати замість боржника пісьмєцо зможе хто завгодно — хіба наша пошта колись заморочувалася саме особистим врученням? І йди потім, доводь, що ти не крокодил нічого не отримував, і підпис в повідомленні — ніфіга не твій!
Будьте уважні!!! «У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання»!
Між іншим, протистояти наказному провадженню стосовно себе, коханого — стає надзвичайно просто! Для цього треба всього лише... не мати ніякої реєстрації! Тому що тепер суд зобов'язаний, отримавши заяву про видачу судового наказу, самостійно «пробити» адресу реєстрації, і «... у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу» (ч.6 ст. 100 ЦПК). Ондрюшо та Сірьожо, не забудь через деякий час «пробити» статистику — на скільки відсотків збільшиться в Україні кількість передбачливих «бомжів»? Чи ви вже плануєте наступну реформу — закріпачування без Юр'єва дня обов'язкову реєстрацію? ;)
Але то таке. Більшість жертв все одно отримають свої накази та збудяться непереборним бажанням наваяти заяви про їх скасування. У кожного адвоката є в запасі безліч історій, коли паскудні судді під абсолютно дикими приводами залишали позовні заяви без руху та повертали їх, при цьому цинічно дивлячись тобі в очі та заявляючи: «Та нормальна у тебе заява, але... мені треба у відпустку (у мене зараз велике навантаження, я взагалі не хочу слухати цю справу, тощо)». Тому можна лише уявити, наскільки масовий характер набуде явище бортання простих людішок, які попхаються в суди зі своїми дійсно не завжди юридично бездоганними заявами про скасування судових наказів про стягнення з них комунальних боргів. Але ж саме так воно і замислювалося, чи не так, Котєгу Ондрюшко?
Справедливості заради слід зазначити, що і до цього нововведення наші суди не гребували винесенням судових наказів «по комуналці», але це явище аж ніяк не було масовим. А тепер... Ех, бідні наші люди! :(
Що ж, погнали далі. Якщо боржник пропустив строк на подачу заяви про сказування наказу, можна спробувати його поновити — шляхом подання до суду вмотивованої заявиз обгрунтуванням поважності строків пропуску. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу. Якщо суд таки вирішить розглянути заяву про скасування судового наказу, то це ще не факт, що боржнику це чимось допоможе — бо суд може тупо залишити цю заяву про без задоволення.
Найкращий для боржника варіант — це, звісно ж, скасування судового наказу з роз'ясненням, що «...заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову». Варіант трохи гірший — це зміна судового наказу, у випадку, коли стягувач запхав «в один флакон» і безспірні, і доволі спірні вимоги. Безспірні — залишаться, а спірні — вперед, доводь в позовному провадженні.
А далі все, як завжди - « Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку...". Повноваження апеляційного суду теж стандартні - « За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін; 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; 3) змінити судовий наказ».
Найбільша вада цієї системи полягає в тому, що ухвали апеляційного суду як про скасування судового наказу, так і про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін - є остаточними і оскарженню не підлягають. Таким чином, якщо стосовно «комунальних» справ складеться сімбіоз-конвєйєр мід районними судами та апеляційними — бідолашним людішкам, які і послуг не отримують, і на бабло розводяться - залишиться лише кусати лікті та трусити мошною... або збирати «допрівський чумаданчєг».
Ще одна порада тим, хто не розуміє в упор, за що саме платити ЖЕКам, та й взагілі не перебуває з ними в договірних відносинах: не полінуйтеся, напишіть ЖЕКу хоч якусь кляузу з приводу його жахливої роботи з утримання вашого будинку, та в суд - хоч якийсь там позов до ЖЕКу, неважливо, за що, бо це буде головним вашим аргументом, що наказне провадження «не котить», адже існує спір про право. Ця порада також стосується всіх інших, хто має підстави очікувати судового наказу: лише скарги та превентивні позови вас врятують!
До речі, якщо ці законодавчі зміни не змусять наших мешканців багатоквартирних будинків нарешті поцікавитись, за які ж саме послуги вони платять ЖЕКам, та приступати нарешті до створення ОСББ, аби самим вирішувати, які послуги і за яку ціну замовляти - то я вже навіть не знаю, які ще кари небесні їх можуть до цього змусити!
Аліментщиці та інші страждальці, які роками оббивали пороги виконавчих служб! Ну, ви вже все зрозуміли - несіться галопом в ментівки, там вас вже чекають!
А боржники... ну, ви теж вже мене зрозуміли: хто з вас не сховався, я не винна!
Тетяна Монтян
Боргові тюрми: нова українська реальність - Інфопорн