don_katalan

Алі Татар-заде
добре, що мова ворогування в політичних спорах стала темою багатьох дописів (у мене хороша половина стрічки зараз в них - не буду хвастатися що я підняв її ще в новорічні дні. поки всі кушали олів’є, скажу навпаки “краще пізно ніж ніколи”, хоча якби ви були вчора такі розумні як моя дружина завтра, то ніякого клоуна в фаворі просто би не було - ви його самі розкрутили своїми репліками і згадками, наївно думаючи що нищівні меми на його адресу ні разу не посилять його рейтинг; точніше, наївно не думаючи - взагалі, не думаючи).
Насправді, справу можна розглянути глибше і просунутіше.
І там побачимо, що простого рецепту немає.
Наведу приклад.
До окупації було три помітні течії в кримському ісламі, назву їх умовними літерами М, Т, Х.
Все почалось із того що М завів більш-менш сучасну прес-службу, яка з першого року існування почала полемику з конкуруючими течіями.
І почав отак: кожен копняк на бік єретиків він адресував одразу Т, Х і всіляким А, Б, В, через кому, не розбираючи хто там гірший.
Виходило, звісно, що всі гірші, чи як казав сталін про Зінов’єва з Бухаріним - “оба хуже”.
Для Х це було як об стінку горохом, тому що він і так відкрито воював з М.
Гірше були справи в Т.
Я б сказав, що справи в моральній площині.
Вони були настільки проти Х, що аж за М у його боротьбі з Х. Проблема лише в тому, що М постійно мокав Х та Т, наче ті разом чи одного поля ягода.
Це була складна прелюдія, яку можете не запам’ятовувати - ми тільки тепер добралися до сутності.
До простого рівняння.

М мокає Т,
М мокає Х,

Х мокає Т,
Х мокає М,

Т мокає Х, ---
але Т не мокає М.

Виходило по-дебільному.
Кожного разу, коли активісти Т допомагали М перемогти чи викрити Х, М одержував перемогу, а потім у прес-релізі мокав не тільки Х, але й “подібну до нього” Т.
Т скаржився, ліз на стіну від відчаю, увещівав, але М був незворушний: Т- враги, такі самі як і Х.
В чому ж справа, чому М був такий непримирений до Т?
А діло в тім, що Х в своїй критиці постійно ототожнював М та Т. Це, мовляв, одна банда, що в одного на умі то в іншого на язику.
М не придумав нічого кращого, як дістанціюватися від Т, мокаючи його через кому кожного разу, коли мокав і Х.
Х це, звісно, не переконало. Власне, чим він відрізняється від М, якщо грає за тими ж правилами? Обидва просто мокають все, що не їх, та приписують до’дної ями.
Т від відчаю вишукував агентів Х в М, намагаючись пояснити - скоріш собі, ніж іншим, чому М так до нього нарваний. Звісно він помилявся.
Так от, цей довгий екскурс привів нас куди.
Що би Т не робив, М і Х все одне лаятимуть не тільки один одного, але і Т.
Доброї волі Т припинити лайку на адресу М не достатньо.
Навіть якби він і критикувати Х припинив - це б не допомогло.
Бо в політичному базарі кожен хто мовчить - показує слабкість, принаймні так рахують політичні базарки.
В той же час, розчарований обиватель дивиться на усіх трьох і каже: “фі, які вони склочні” - і байдужіє. Невелика частина замикається в одній з ціх літер, велика частина починає “нікого не слухати” - так вона себе запевняє, насправді ж слухає і чує того, хто голосить голосніше.
Виходить, в програші диваки та мовчуни Т, які десь там кармічно назбирали бонусів, за те що не множать “фітна” (чвари), але тут і зараз вони у програші, байдуже від М чи Х їм насують.

Що ж робити?
У мене є відповідь і на це питання, але спочатку я послухаю ваші версії.

Насправді, це задачка на логіку. У таких задачок ЗАВЖДИ існують рішення, і часом не одне.