![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
Майбутнє як відомо має лише умовний вигляд. Але щоб ті умови збулися, треба працювати над їхньою появою чи, в кращому разі, збереженням, посиленням. Та і те слід бути готовим, що станеться не так, як ти гадав, коли працював, а трохи інакше. Бо ти всього не врахуєш і на все не вплинеш, не кажучи вже й те, що не ти один будуєш плани та працюєш над їхнім втіленням.
Наприклад, ідеальною формою вирішення росіянської кризи я бачу розпад її на сотні дрібних держав (які, одначе, в європейському вимірі зовсім не дрібні - ані за площею, ані за людом).
- Яка ще росіянська криза? - спитаєте ви мене, і я відповім, що її або ще нема, або вона ще дуже слабка. І що чекати ми її не дочекаємось. Ми її можемо тільки наблизити чи навіть створити, але точно не чекати на березі моря, поки хвилею мимо пронесе трупа твого ворога.
Отже, відзавтра ми, припустимо, стартуємо.
Але все одне може піти не за планом.
План мінімально хороший вже тоді, коли в твого візаві ніякого плану нема, а це не наш випадок. Тут має бути змагання планів, і воно буде важким.
Коли ми вивчали в школі вектори, то пам'ятаємо, як вони складаються. Особливо коли вони різнонаправлені.
В моєму плані - він ідеальний, тобто максимум бажаного і навіть трохи більше, - екс-РСФСР має розпастися передовсім на національні держави. Тобто етничні, культурні, мовні, релігійні, расові кінець кінцем, різноти поміж населенням мають визначити кордони. Будь-яка відмінність - це вже привід для кордону і суверенитету, якщо не повного, то в форматі мікро-федерацій і кантонів. Оці два селища, одне акає а інше окає - це вже границя (найпростіший приклад).
Але зустрічний вектор, який, я припускаю, теж існує, волітиме розпастися великими шматками, з упором на існуючі адмінграниці. Це варіант "розпаду останьої надії", "розпастися, щоби зберегтися і знову згуртуватися".
Великі шмати легше собирати.
Булі міфологеми про "Московію від Алєксєя до Алєксєя", "від Міхаїла до Міхаїла", "від Іль'їча до Іль'їча", сучасні (які скоро минуть) про "Русь від Владіміра до Владіміра" і так далі - ілюструють цю логику збирання та розпадання, як чогось цілісно-єдиного.
Але ні, нам потрібна на тому місці Африка. Хто б хотів об'єднати Африку? Ніхто не об'єднає Африку.
Коли вектори зіштовхнуться, то результатом буде щось середнє. (Може бути, точніше. Бо якщо ми отут поговоримо і на цьом усе, як вже було не раз - то і цього не буде)
Постануть великі уламки.
Їхні назви умовні, але навмисно промовисті.
* Православія.
* Сталіністія-Атеїстія.
* Хорошорусскія (Вікно в Європу).
* Старовєрія.
* Язичнія.
* Мусульманія.
* Терористія.
* Неонацистія.
* Багаточисельні вольниє ґорода на кшталт порто-франко Чєрноморск (більшість яких швидко поглинеться згаданими вище проектами).
Нє, не одразу і всі. З нарахованих виникне три-чотири, коли не дві. Може виникнути, бо ми говоримо лише про обриси майбутнього.
Звичайно, в наших інтересах щоб їх не виникло, або щоб вони були мініатюрні, затерялися серед сотень інших проектів, були поглощені ними, а також сусідами і один одним.
Але контролювати ці процеси ми не зможемо.
Ми зможемо лише 1) готуватися до них, 2) впливати на них корегувально.
Ми маємо убезпечити себе панцирним поясом - групою буферних, нейтрально-дружніх (чи може просто банально залежних) держав навколо себе.
Добитися максимальної колонізації (так, дикої, безпринципної, неприкритої де це можна) колонизації ресурсних теріторій екс-РСФСР країнами-силачами, країнами-колонистами.
Просувати ентнонаціональну весну всюди де ми ту росафрику не контролюємо.
Мати там, врешті, і свої колонії та концесії, в союзі з іншими.
(Райони, колись примусово заселені німцями - віддати німцям; хай там не живе вже ніякого німця, але це контрибуція ресурсами; те саме про естонців, біларусів, фінів, балтів, поляків, ну і себе не забуваймо),
Всюди де тільки можна - приводити до влади, легалізувати і підтримувати корінні нацменшини (це також ресурсна контрибуція, тільки підневоленим та майже знищеним народам).
Добре, тепер трохи про умови. Умови, які потрібно створити.
* фінансова та господарча криза, технологічне зубожіння
* інформаційна війна на сотні мов та нарєчій противника.
* ідеологічна постійна діверсійна вйна
* сприяння деморалізації, містифікації, дезорієнтації керуючого центру та правлячих класів і прошарків
* сприяння постійному незадоволенню соціальних низів
* патронаж над всіма незадоволеними групами
* деградація ядерного комплексу
* ліквідація п'ятої колони яка за противника
Це потребує ресурсів. Талантів. Вашого часу. Вашої роботи. Вашого натхнення, ваших вмінь. Вашого життя, прожитого немарно.
Хоча потім - я попереджаю - станеться так, все одне станеться так, що історія робилася нами, але не для нас. Планувалося одне, а вийде інше. Це щоб не було ілюзій, бо це справа для безілюзійних учасників.
Ніхто не хотів, поваливши гітлера, отримати сталіно-хрущовію. Але отримали. Але все ж вони повалили гітлера.
Ніхто не хотів, поваливши візантію, отримати османію. Поваливши орду - отримати московію, поваливши річпосполіту - отримати романовію.
Але краще передати онукам свої помилки, ніж десять заповідей героїчного бездіяння. Помилки вони зрозуміють, простять, осягнуть і виправлять, а бездіяльність - лише успадкують. Якщо буде кому спадкувати.
Майбутнє як відомо має лише умовний вигляд. Але щоб ті умови збулися, треба працювати над їхньою появою чи, в кращому разі, збереженням, посиленням. Та і те слід бути готовим, що станеться не так, як ти гадав, коли працював, а трохи інакше. Бо ти всього не врахуєш і на все не вплинеш, не кажучи вже й те, що не ти один будуєш плани та працюєш над їхнім втіленням.
Наприклад, ідеальною формою вирішення росіянської кризи я бачу розпад її на сотні дрібних держав (які, одначе, в європейському вимірі зовсім не дрібні - ані за площею, ані за людом).
- Яка ще росіянська криза? - спитаєте ви мене, і я відповім, що її або ще нема, або вона ще дуже слабка. І що чекати ми її не дочекаємось. Ми її можемо тільки наблизити чи навіть створити, але точно не чекати на березі моря, поки хвилею мимо пронесе трупа твого ворога.
Отже, відзавтра ми, припустимо, стартуємо.
Але все одне може піти не за планом.
План мінімально хороший вже тоді, коли в твого візаві ніякого плану нема, а це не наш випадок. Тут має бути змагання планів, і воно буде важким.
Коли ми вивчали в школі вектори, то пам'ятаємо, як вони складаються. Особливо коли вони різнонаправлені.
В моєму плані - він ідеальний, тобто максимум бажаного і навіть трохи більше, - екс-РСФСР має розпастися передовсім на національні держави. Тобто етничні, культурні, мовні, релігійні, расові кінець кінцем, різноти поміж населенням мають визначити кордони. Будь-яка відмінність - це вже привід для кордону і суверенитету, якщо не повного, то в форматі мікро-федерацій і кантонів. Оці два селища, одне акає а інше окає - це вже границя (найпростіший приклад).
Але зустрічний вектор, який, я припускаю, теж існує, волітиме розпастися великими шматками, з упором на існуючі адмінграниці. Це варіант "розпаду останьої надії", "розпастися, щоби зберегтися і знову згуртуватися".
Великі шмати легше собирати.
Булі міфологеми про "Московію від Алєксєя до Алєксєя", "від Міхаїла до Міхаїла", "від Іль'їча до Іль'їча", сучасні (які скоро минуть) про "Русь від Владіміра до Владіміра" і так далі - ілюструють цю логику збирання та розпадання, як чогось цілісно-єдиного.
Але ні, нам потрібна на тому місці Африка. Хто б хотів об'єднати Африку? Ніхто не об'єднає Африку.
Коли вектори зіштовхнуться, то результатом буде щось середнє. (Може бути, точніше. Бо якщо ми отут поговоримо і на цьом усе, як вже було не раз - то і цього не буде)
Постануть великі уламки.
Їхні назви умовні, але навмисно промовисті.
* Православія.
* Сталіністія-Атеїстія.
* Хорошорусскія (Вікно в Європу).
* Старовєрія.
* Язичнія.
* Мусульманія.
* Терористія.
* Неонацистія.
* Багаточисельні вольниє ґорода на кшталт порто-франко Чєрноморск (більшість яких швидко поглинеться згаданими вище проектами).
Нє, не одразу і всі. З нарахованих виникне три-чотири, коли не дві. Може виникнути, бо ми говоримо лише про обриси майбутнього.
Звичайно, в наших інтересах щоб їх не виникло, або щоб вони були мініатюрні, затерялися серед сотень інших проектів, були поглощені ними, а також сусідами і один одним.
Але контролювати ці процеси ми не зможемо.
Ми зможемо лише 1) готуватися до них, 2) впливати на них корегувально.
Ми маємо убезпечити себе панцирним поясом - групою буферних, нейтрально-дружніх (чи може просто банально залежних) держав навколо себе.
Добитися максимальної колонізації (так, дикої, безпринципної, неприкритої де це можна) колонизації ресурсних теріторій екс-РСФСР країнами-силачами, країнами-колонистами.
Просувати ентнонаціональну весну всюди де ми ту росафрику не контролюємо.
Мати там, врешті, і свої колонії та концесії, в союзі з іншими.
(Райони, колись примусово заселені німцями - віддати німцям; хай там не живе вже ніякого німця, але це контрибуція ресурсами; те саме про естонців, біларусів, фінів, балтів, поляків, ну і себе не забуваймо),
Всюди де тільки можна - приводити до влади, легалізувати і підтримувати корінні нацменшини (це також ресурсна контрибуція, тільки підневоленим та майже знищеним народам).
Добре, тепер трохи про умови. Умови, які потрібно створити.
* фінансова та господарча криза, технологічне зубожіння
* інформаційна війна на сотні мов та нарєчій противника.
* ідеологічна постійна діверсійна вйна
* сприяння деморалізації, містифікації, дезорієнтації керуючого центру та правлячих класів і прошарків
* сприяння постійному незадоволенню соціальних низів
* патронаж над всіма незадоволеними групами
* деградація ядерного комплексу
* ліквідація п'ятої колони яка за противника
Це потребує ресурсів. Талантів. Вашого часу. Вашої роботи. Вашого натхнення, ваших вмінь. Вашого життя, прожитого немарно.
Хоча потім - я попереджаю - станеться так, все одне станеться так, що історія робилася нами, але не для нас. Планувалося одне, а вийде інше. Це щоб не було ілюзій, бо це справа для безілюзійних учасників.
Ніхто не хотів, поваливши гітлера, отримати сталіно-хрущовію. Але отримали. Але все ж вони повалили гітлера.
Ніхто не хотів, поваливши візантію, отримати османію. Поваливши орду - отримати московію, поваливши річпосполіту - отримати романовію.
Але краще передати онукам свої помилки, ніж десять заповідей героїчного бездіяння. Помилки вони зрозуміють, простять, осягнуть і виправлять, а бездіяльність - лише успадкують. Якщо буде кому спадкувати.
Ганьба і зрада!
Date: 2018-08-24 08:45 pm (UTC)повалил гітлера - сталін... сам його зробів і сам повалив... не знати цього і робити плани по вирішення росіянської кризи - це дуже груба помилка яку нам наши онуки не простять і не виправлять. Почінати руйнувати Мордор не розумія з ким маєшь справу? Це не помилка, це ганьба і зрада!