![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
Конфронтація між Синіми жупанами та Військміністерством УНР триває. Обидва й не знають, що вже майбутній гетьман Скоропадський провів першу "предметну" зустріч з німцями. Уряд УНР підозрює в замаху на переворот "Синіх", які ні сном ні духом.
Разом з тим, командант Синьої дивізії не розуміє стратегічного плану міністра Жуковського - стягнути якнайбільше наявних українських військ на Південь. Не розуміє, бо не знає плану про наступ на Крим. А про план йому не кажуть, бо не довіряють.
.
Зелінський Віктор
“Синьожупанники” (Спогади).
.
В половині квітня дістав я рапорт від Пухтаєвича, що в Ковлі є зорганізована друга дивізія і готова до вимаршу в Київ.
Ця вістка мене незвичайно врадувала.
Бо це заспокоювало мою втрату двох полків, висланих на провінцію.
Хотів я якнайскорше стягнути її до Києва.
Покликав я до себе начальника мойого штабу Янова і разом з ним пішов до військового міністерства, щоб порозумітися з ним в справі перенесення другої дивізії Синіх до Києва.
Зайшли ми до міністра Жуківського.
Представили йому стан дивізії - в Ковлі та плян перенесення та розташовання її в Києві в бендерських касарнях.
Мали ми для неї теж і забезпечення зі сторони матеріяльної:
Заявили ми йому, що всі старання про другу дивізію бере на себе штаб моєї дивізії, та що німецьке командування йде нам на руку.
Жуківський вислухав мойого докладу, хвилину подумав і з іронією відповів мені питанням:
— Що ж, ви хочете корпусом командувати?
— Призначення командира корпусу залежить від вас, пане міністре — сказав я. — Але я хочу зміцнити залогу Києва, що зменшилася з хвилиною висилки двох полків в другі місця України. А також маю на меті збільшити збройні сили української армії.
Жуківський знову хвилину подумав, а тоді відповів, що у нас буде швайцарська система, то б то без всяких корпусів, без армії, а тільки міліція.
А врешті заявив, що та дивізія, яка знаходиться в сучасний момент в Ковлі, мусить бути перенесена до Одеси.
Мене таке ставлення справи незвичайно обурило і я звернувся до Жуківського:
— Це розбиває наші кадрові сили, які я маю на меті за дозволом німців ще збільшити полоненими з Німеччини. В цій справі обіцяв мені допомогу ґен. Гофман. А також і доклад сотника Сиротенка, що їздив до Берліна в цій справі, вказує, що цей плян вповні вдасться перевести в життя.
— Еге ж , — каже міністер. — Якщо нам буде потрібно збройних сил, то в кожному разі не будемо їх формувати з полонених. Я віддам наказ про заклик до нашої армії по всій Україні і впродовж одного місяця ми будемо мати двістатисячну армію.
— Пане міністре, а хто буде інструкторами цієї молодої армії? Я цілком співчуваю з мобілізацією новобранців до української армії. Але я маю думку, що ролю інструкторів в тій армії займатимуть саме ті козаки з полонених, що перебули світову війну і найкраще своє ремесло знають.
— Справу інструкторів армії я передбачив, — каже Жуківський. — Ви знаєте про те, що я заложив в Києві школу для інструкторів армії.
— Так, — кажу, — знаю! Але чи ж можна в так короткому часі приготовити інструкторів, які були б здібні до цієї відповідальної підстаршинської ролі, на вишкіл яких навіть в часі мира потрібно декілька років.
— Ви були в школі? — питає Жуківський.
— Ні, не був.
— Ви знаєте, що там зібрано майже тисячу людей з вищою освітою?
— Отеє, — кажу , — і погано, що з вищою освітою, а також не вистарчить така мала кількість на велику армію. Автім вони можуть бути добрими політичними інструкторами армії, а в ніякому разі в ролі підстаршин.
Тоді Жуківський бундючно звернувся до мене:
— Це моє рішення і зміни в тому не буде!
В той саме час вийшла цікава історія.
Мій начальник штабу полковник Янів витягнув записник і олівець та став писати.
Жуківський звернувся до нього зі запитом, що він пише.
А він підповів Жуківському:
— Ви сказали, пане міністре, що вродовж місяця ви матимете двістатисячну армію і понад тисячу інструкторів для створення тієї армії, не згадуючи навіть про старшин. Отже я це й записую собі в записник, щоб через місяць пригадати вам ваші слова. Бо ваші бундючні рішення рахую цілковитою утопією.
Жуківський почервонів зі злости і звернувся до мене:
— Приведіть до порядку вашого начальника штабу!
На тому й закінчилася наша авдієнція у міністра.
Але з того часу ображений Жуківський заховав в собі ворожнечу і нетерпимість до полковника Янова, на кожному кроці це показуючи.
Вийшли ми з полковником Яновим з міністерства і обмінялися думками, якого це шкідливого чоловіка маємо ми на пості міністра.
Конфронтація між Синіми жупанами та Військміністерством УНР триває. Обидва й не знають, що вже майбутній гетьман Скоропадський провів першу "предметну" зустріч з німцями. Уряд УНР підозрює в замаху на переворот "Синіх", які ні сном ні духом.
Разом з тим, командант Синьої дивізії не розуміє стратегічного плану міністра Жуковського - стягнути якнайбільше наявних українських військ на Південь. Не розуміє, бо не знає плану про наступ на Крим. А про план йому не кажуть, бо не довіряють.
.
Зелінський Віктор
“Синьожупанники” (Спогади).
.
В половині квітня дістав я рапорт від Пухтаєвича, що в Ковлі є зорганізована друга дивізія і готова до вимаршу в Київ.
Ця вістка мене незвичайно врадувала.
Бо це заспокоювало мою втрату двох полків, висланих на провінцію.
Хотів я якнайскорше стягнути її до Києва.
Покликав я до себе начальника мойого штабу Янова і разом з ним пішов до військового міністерства, щоб порозумітися з ним в справі перенесення другої дивізії Синіх до Києва.
Зайшли ми до міністра Жуківського.
Представили йому стан дивізії - в Ковлі та плян перенесення та розташовання її в Києві в бендерських касарнях.
Мали ми для неї теж і забезпечення зі сторони матеріяльної:
Заявили ми йому, що всі старання про другу дивізію бере на себе штаб моєї дивізії, та що німецьке командування йде нам на руку.
Жуківський вислухав мойого докладу, хвилину подумав і з іронією відповів мені питанням:
— Що ж, ви хочете корпусом командувати?
— Призначення командира корпусу залежить від вас, пане міністре — сказав я. — Але я хочу зміцнити залогу Києва, що зменшилася з хвилиною висилки двох полків в другі місця України. А також маю на меті збільшити збройні сили української армії.
Жуківський знову хвилину подумав, а тоді відповів, що у нас буде швайцарська система, то б то без всяких корпусів, без армії, а тільки міліція.
А врешті заявив, що та дивізія, яка знаходиться в сучасний момент в Ковлі, мусить бути перенесена до Одеси.
Мене таке ставлення справи незвичайно обурило і я звернувся до Жуківського:
— Це розбиває наші кадрові сили, які я маю на меті за дозволом німців ще збільшити полоненими з Німеччини. В цій справі обіцяв мені допомогу ґен. Гофман. А також і доклад сотника Сиротенка, що їздив до Берліна в цій справі, вказує, що цей плян вповні вдасться перевести в життя.
— Еге ж , — каже міністер. — Якщо нам буде потрібно збройних сил, то в кожному разі не будемо їх формувати з полонених. Я віддам наказ про заклик до нашої армії по всій Україні і впродовж одного місяця ми будемо мати двістатисячну армію.
— Пане міністре, а хто буде інструкторами цієї молодої армії? Я цілком співчуваю з мобілізацією новобранців до української армії. Але я маю думку, що ролю інструкторів в тій армії займатимуть саме ті козаки з полонених, що перебули світову війну і найкраще своє ремесло знають.
— Справу інструкторів армії я передбачив, — каже Жуківський. — Ви знаєте про те, що я заложив в Києві школу для інструкторів армії.
— Так, — кажу, — знаю! Але чи ж можна в так короткому часі приготовити інструкторів, які були б здібні до цієї відповідальної підстаршинської ролі, на вишкіл яких навіть в часі мира потрібно декілька років.
— Ви були в школі? — питає Жуківський.
— Ні, не був.
— Ви знаєте, що там зібрано майже тисячу людей з вищою освітою?
— Отеє, — кажу , — і погано, що з вищою освітою, а також не вистарчить така мала кількість на велику армію. Автім вони можуть бути добрими політичними інструкторами армії, а в ніякому разі в ролі підстаршин.
Тоді Жуківський бундючно звернувся до мене:
— Це моє рішення і зміни в тому не буде!
В той саме час вийшла цікава історія.
Мій начальник штабу полковник Янів витягнув записник і олівець та став писати.
Жуківський звернувся до нього зі запитом, що він пише.
А він підповів Жуківському:
— Ви сказали, пане міністре, що вродовж місяця ви матимете двістатисячну армію і понад тисячу інструкторів для створення тієї армії, не згадуючи навіть про старшин. Отже я це й записую собі в записник, щоб через місяць пригадати вам ваші слова. Бо ваші бундючні рішення рахую цілковитою утопією.
Жуківський почервонів зі злости і звернувся до мене:
— Приведіть до порядку вашого начальника штабу!
На тому й закінчилася наша авдієнція у міністра.
Але з того часу ображений Жуківський заховав в собі ворожнечу і нетерпимість до полковника Янова, на кожному кроці це показуючи.
Вийшли ми з полковником Яновим з міністерства і обмінялися думками, якого це шкідливого чоловіка маємо ми на пості міністра.
Швейцарска система в Україні?
Date: 2018-04-14 01:39 pm (UTC)