Дві росіянсько-українські війни 1918 року
Feb. 23rd, 2018 01:51 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
взимку-навесні 1918 йшла не одна, а одразу дві росіянсько-українські війни. І обидві - гибридні, як тепер модно казати.
Перша війна добре відома - так звана україно-більшовицька, хоча правільніше мабуть на перше місце ставити в назві нападаючу сторону.
Створена на Сході і Півдні України низка радянських республік ("УНР Совєтов" з центром в Харкові, потім Києві, потім Полтаві і врешті решт в Таганрозі), Кривдонбас, Румчерод, ССР Таврида - були неукраїнські не тільки формально (лише перша мала в назві і лише в назві щось українське), але й по суті.
Армія була етнично росіянська, поодинокі українські загони грали декоративну ролю, і то не дуже, оскільки національне (власне, українське) питання людями в гостроверхих троцковках позірно ігнорувалося.
Війна ця шла саме на предмет існування чи неіснування України.
Навіть назву Україна пропонували замінити словом Юґ, Южний, а агломерацію красних республік думали назвати ЮССР або СЮСР (союзом южних республік). Між іншим, в пам'ять від царистів та більшовиків у нас і досі носять назви залізниці - Южнайа та Югозападнайа).
Тертя між невдалими республіками ЮССР також йшло насамперед щодо лояльності до українства - коли НарСекретаріат Бош намагався залишити назву (і тільки), то Румчерод і Кривдонбас і чути не хотіли цього слова.
Все це "четверовладдя" радянської України (аналог до тетрархії в окупованому римлянами Ізраелі) було ляльками тоді ще петроградських більшовиків.
Сенс існування "УНР Совєтів", вона ж Українська Республіка Рабочих і Селян, Українська рабоче-селянська республіка, був у тролінні німців на Бресті, мовляв, а з ким ви там домовляєтесь, от же воно, українське правительство, ми з ним вже давно домовились, почуйте голос України. Тролінг не вдався.
Одразу після невдачи петроградці дали згоду на офіційне відокремлення проксі-республік "Юга", щоб знову тягати німців за носа.
Мовляв, ми з вами у перемир'ї, а ті республіки не наші, вони самооголошені, ви ж з ними миру не підписували, от вони і воюють. Простіше кажучи, буферні держави з буферним не тільки урядом, але й населенням.
.
Але була і друга війна, теж буферна, гибридна, проксі в сучасних журналістських термінах.
Це війна тих самих радянсько-українських, або южних, республік проти Дону.
В цій війні радянська "Україна" разом з то включеним, то виключеним з нього Кривдонбасом виступала окупантом проти Білого Дону / Тихого Дону.
Надсилали проти Дону свої загони також і радянська Одеса, і Севастополь, і Таврида.
Наприкінці зими 1918 ця війна завершилась розгромом Дону, взяттям та гвалтуванням її столиць - Новочеркаська і Ростова (Нахичевані).
Планувалась навіть анексія Дону і Кубані шляхом включення ціх земель до Южной совреспубліки чи Союзу Южних совреспублік.
В обох випадках плани зруйнували німці, які обрали єдино правильну відповідь на всі ці гибридні республіки.
Вони їх повністю ігнорували і трощили без огляду на титули, чудово знаючи, що це підрозділи Росії, як би вони цього тижня не називалися.
Визнає їх Петроград, не визнає, не бралося до уваги.
Більшовики постійно підсовували краплені карти, але грати з ними німці не садилися.
Однак, і досвід і тяга до таких ігрищ в більшоивків, радянців та росіянців залишилась по сей день
взимку-навесні 1918 йшла не одна, а одразу дві росіянсько-українські війни. І обидві - гибридні, як тепер модно казати.
Перша війна добре відома - так звана україно-більшовицька, хоча правільніше мабуть на перше місце ставити в назві нападаючу сторону.
Створена на Сході і Півдні України низка радянських республік ("УНР Совєтов" з центром в Харкові, потім Києві, потім Полтаві і врешті решт в Таганрозі), Кривдонбас, Румчерод, ССР Таврида - були неукраїнські не тільки формально (лише перша мала в назві і лише в назві щось українське), але й по суті.
Армія була етнично росіянська, поодинокі українські загони грали декоративну ролю, і то не дуже, оскільки національне (власне, українське) питання людями в гостроверхих троцковках позірно ігнорувалося.
Війна ця шла саме на предмет існування чи неіснування України.
Навіть назву Україна пропонували замінити словом Юґ, Южний, а агломерацію красних республік думали назвати ЮССР або СЮСР (союзом южних республік). Між іншим, в пам'ять від царистів та більшовиків у нас і досі носять назви залізниці - Южнайа та Югозападнайа).
Тертя між невдалими республіками ЮССР також йшло насамперед щодо лояльності до українства - коли НарСекретаріат Бош намагався залишити назву (і тільки), то Румчерод і Кривдонбас і чути не хотіли цього слова.
Все це "четверовладдя" радянської України (аналог до тетрархії в окупованому римлянами Ізраелі) було ляльками тоді ще петроградських більшовиків.
Сенс існування "УНР Совєтів", вона ж Українська Республіка Рабочих і Селян, Українська рабоче-селянська республіка, був у тролінні німців на Бресті, мовляв, а з ким ви там домовляєтесь, от же воно, українське правительство, ми з ним вже давно домовились, почуйте голос України. Тролінг не вдався.
Одразу після невдачи петроградці дали згоду на офіційне відокремлення проксі-республік "Юга", щоб знову тягати німців за носа.
Мовляв, ми з вами у перемир'ї, а ті республіки не наші, вони самооголошені, ви ж з ними миру не підписували, от вони і воюють. Простіше кажучи, буферні держави з буферним не тільки урядом, але й населенням.
.
Але була і друга війна, теж буферна, гибридна, проксі в сучасних журналістських термінах.
Це війна тих самих радянсько-українських, або южних, республік проти Дону.
В цій війні радянська "Україна" разом з то включеним, то виключеним з нього Кривдонбасом виступала окупантом проти Білого Дону / Тихого Дону.
Надсилали проти Дону свої загони також і радянська Одеса, і Севастополь, і Таврида.
Наприкінці зими 1918 ця війна завершилась розгромом Дону, взяттям та гвалтуванням її столиць - Новочеркаська і Ростова (Нахичевані).
Планувалась навіть анексія Дону і Кубані шляхом включення ціх земель до Южной совреспубліки чи Союзу Южних совреспублік.
В обох випадках плани зруйнували німці, які обрали єдино правильну відповідь на всі ці гибридні республіки.
Вони їх повністю ігнорували і трощили без огляду на титули, чудово знаючи, що це підрозділи Росії, як би вони цього тижня не називалися.
Визнає їх Петроград, не визнає, не бралося до уваги.
Більшовики постійно підсовували краплені карти, але грати з ними німці не садилися.
Однак, і досвід і тяга до таких ігрищ в більшоивків, радянців та росіянців залишилась по сей день
no subject
Date: 2018-02-23 02:56 pm (UTC)