![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
настав мстивий момент, коли протягом доби до тебе дзвонять дві знайомі дами, одна - з колаборантів, інша - з окупантів, та гаряче запрошують до себе на Новьій Ґод.
І все зі словами "я одна, мнє нє с кєм встрєчать, іщо нікаґда такова нє било".
З окупанткою все зрозуміло, трохи пообтерлась об місцевих, ті показали ікла, тре їй було міцніше триматись за свою діаспору (але ж до нас їдуть й такі, що якраз тікають від свого оточення).
Хотіла нового життя - на, отримуй.
Бокал шампунського наодинці з фюрером, патріотично і сексуально.
Сильніше доставила колаборантка.
Ми з нею не сильно спілкуємось, але зв'язки не розірвали з матеріальних причин.
Вона згадує всіх наших спільних знайомих - "отвернулісь" від неї, залишили самотньою. І не подзвонють, і не наишуть.
Слухаю і пригадую кожного з тих спільних. Ага, угу.
Ті вже давно поїхали на материк. А ті - недавно.
А ті - пішли в напівпідпілля, як я й сам.
Я їх дуже розумію, особливо останніх: колаборант на твоєму святковому застоллі - останній гість, з яким би ти хотів "перешагнуть" в новий рік.
Гірше тільки окупант.
Самою своєю присутністю він вже тягне тебе на "статью".
При ньому і фюрера не поматюкаєш, поки він з фужером краденої масандри вітатиме тебе зі своїм новим строком.
І Порошенка до ладу не подивишся, трансляції з києва у справжній, наш новий рік - навіть якщо налаштував супутник.
Що колаборант, що окупант - здадуть тебе за першої ж нагоди, як тільки "простять" тобі що протягнув руку допомоги в важку хвилину.
Так що хай сидять дєфчата одні.
Наллють собі келиха та в одинадцятій вечора чьокнуться з фюрером об голубий екран. І спать. Або напиватися до свинячого зойку.
Я примирливо бурмочу обом, що світ великий, навколо так багато чудових людей, от з ними і відмічай.
Але на тому кінці слухавки, може бути, аж чутно капаючу отруту від моєї зловтіхи та лицемірства. Навіть крізь пьяні сьози.
Нема давно вже сил дискутувати з ними, пояснювати, що саме через них сотні тисяч чесних кримчан давно, уже п'ятий раз, зустрічатимуть новий рік не з надіями, а тривогами та люттю.
І коли ми до та після новоріччя, зустрічаючи своїх, коротко бажаємо один одному "перемоги", то знаємо що це в нас єдине сподівання.
настав мстивий момент, коли протягом доби до тебе дзвонять дві знайомі дами, одна - з колаборантів, інша - з окупантів, та гаряче запрошують до себе на Новьій Ґод.
І все зі словами "я одна, мнє нє с кєм встрєчать, іщо нікаґда такова нє било".
З окупанткою все зрозуміло, трохи пообтерлась об місцевих, ті показали ікла, тре їй було міцніше триматись за свою діаспору (але ж до нас їдуть й такі, що якраз тікають від свого оточення).
Хотіла нового життя - на, отримуй.
Бокал шампунського наодинці з фюрером, патріотично і сексуально.
Сильніше доставила колаборантка.
Ми з нею не сильно спілкуємось, але зв'язки не розірвали з матеріальних причин.
Вона згадує всіх наших спільних знайомих - "отвернулісь" від неї, залишили самотньою. І не подзвонють, і не наишуть.
Слухаю і пригадую кожного з тих спільних. Ага, угу.
Ті вже давно поїхали на материк. А ті - недавно.
А ті - пішли в напівпідпілля, як я й сам.
Я їх дуже розумію, особливо останніх: колаборант на твоєму святковому застоллі - останній гість, з яким би ти хотів "перешагнуть" в новий рік.
Гірше тільки окупант.
Самою своєю присутністю він вже тягне тебе на "статью".
При ньому і фюрера не поматюкаєш, поки він з фужером краденої масандри вітатиме тебе зі своїм новим строком.
І Порошенка до ладу не подивишся, трансляції з києва у справжній, наш новий рік - навіть якщо налаштував супутник.
Що колаборант, що окупант - здадуть тебе за першої ж нагоди, як тільки "простять" тобі що протягнув руку допомоги в важку хвилину.
Так що хай сидять дєфчата одні.
Наллють собі келиха та в одинадцятій вечора чьокнуться з фюрером об голубий екран. І спать. Або напиватися до свинячого зойку.
Я примирливо бурмочу обом, що світ великий, навколо так багато чудових людей, от з ними і відмічай.
Але на тому кінці слухавки, може бути, аж чутно капаючу отруту від моєї зловтіхи та лицемірства. Навіть крізь пьяні сьози.
Нема давно вже сил дискутувати з ними, пояснювати, що саме через них сотні тисяч чесних кримчан давно, уже п'ятий раз, зустрічатимуть новий рік не з надіями, а тривогами та люттю.
І коли ми до та після новоріччя, зустрічаючи своїх, коротко бажаємо один одному "перемоги", то знаємо що це в нас єдине сподівання.