ВІЙНА І КОНСТИТУЦІЯ, РОЗДУМИ
Sep. 26th, 2017 06:40 amIgor Lutsenko
Наша Конституція не пристосована для ведення нинішньої гібридної війни. Наприклад, зовсім не прописано механізму, яким чином нам діяти, якщо, приміром, Президент зраджує країну і перебігає на сторону ворога. Або – не виконує свої обов’язки щодо введення воєнного стану, і т.п. Єдиний спосіб реакції на такі дії Президента – це запуск процедури імпічменту – не запустили навіть тоді, коли Янукович утік у Ростов.
У такій фактичній безконтрольності посади Президента є колосальна загроза. Якщо Росія (або, скажімо, Німеччина чи інша країна, фактичний союзник Росії) натисне на нашого главу держави, то країна через норми Основного Закону потрапить у чергову кепську ситуацію – у кризу легітимності влади. А у Президента, хто б він не був, можна знайти масу слабких місць – бізнес, приміром, або наявність правопорушень, котрі роблять його підсудним іноземним судам, тощо.
І це не єдині правові проблеми війни.
***
Одна з правових колізій – Конституцію не можна міняти В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ. Тобто, прописано «в умовах», а не «при введенні», тобто мова йде про фактичні обставини.
Зараз якраз можна запустити дискусію, чи є нинішні умови (десятки обстрілів здебільшого із легкої зброї на добу) умовами воєнного стану? Я би сказав – радше ні. На більшості напрямків, більшу частину часу – перемир’я. Масових втрат, на щастя, немає. Лінії зіткнень здебільшого стабільні. Спроб їх змінити шляхом атак тощо - не спостерігається. Явної загрози наступу теж немає. (Хоча, звісно, варто послухати думку фахівців-конституціоналістів.)
Отож, таку ситуацію, в теорії можна визнавати умовами (відносно) мирного часу, і це дає підстави для внесення необхідних змін у Конституцію, щоб зробити її оптимізованою для оборони від іноземних зазіхань. І не тільки Росії, але й усіх інших наших сусідів-«доброзичливців».
Наша Конституція не пристосована для ведення нинішньої гібридної війни. Наприклад, зовсім не прописано механізму, яким чином нам діяти, якщо, приміром, Президент зраджує країну і перебігає на сторону ворога. Або – не виконує свої обов’язки щодо введення воєнного стану, і т.п. Єдиний спосіб реакції на такі дії Президента – це запуск процедури імпічменту – не запустили навіть тоді, коли Янукович утік у Ростов.
У такій фактичній безконтрольності посади Президента є колосальна загроза. Якщо Росія (або, скажімо, Німеччина чи інша країна, фактичний союзник Росії) натисне на нашого главу держави, то країна через норми Основного Закону потрапить у чергову кепську ситуацію – у кризу легітимності влади. А у Президента, хто б він не був, можна знайти масу слабких місць – бізнес, приміром, або наявність правопорушень, котрі роблять його підсудним іноземним судам, тощо.
І це не єдині правові проблеми війни.
***
Одна з правових колізій – Конституцію не можна міняти В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ. Тобто, прописано «в умовах», а не «при введенні», тобто мова йде про фактичні обставини.
Зараз якраз можна запустити дискусію, чи є нинішні умови (десятки обстрілів здебільшого із легкої зброї на добу) умовами воєнного стану? Я би сказав – радше ні. На більшості напрямків, більшу частину часу – перемир’я. Масових втрат, на щастя, немає. Лінії зіткнень здебільшого стабільні. Спроб їх змінити шляхом атак тощо - не спостерігається. Явної загрози наступу теж немає. (Хоча, звісно, варто послухати думку фахівців-конституціоналістів.)
Отож, таку ситуацію, в теорії можна визнавати умовами (відносно) мирного часу, і це дає підстави для внесення необхідних змін у Конституцію, щоб зробити її оптимізованою для оборони від іноземних зазіхань. І не тільки Росії, але й усіх інших наших сусідів-«доброзичливців».
no subject
Date: 2017-09-26 05:53 am (UTC)90% - это коллективная сознательность. Если она есть - все отработает как надо, если ее нет - хоть что напиши в конституцию, все зря.
Поэтому, если хочется совершить действительно серьезные сдвиги - основные усилие надо прикладывать к повышению уровня сознательности, а не к изменению конституции.