#сто_років_тому, 4 травня 1917
May. 5th, 2017 02:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
#сто_років_тому, 4 травня 1917, в революційній столиці Росії почались масові зіткнення.
Оскільки Росія трималась старого стилю, подія отримала назву "Апрельскій крізіс".
Все почалося з ноти міністра іноземних справ Мілюкова, у якій він усього навсього декларував вірність Росії своїм союзникам, Антанті, проти Центральних Держав.
На вимогу обережного Керенського фрази в ноті про "анексії, репарації та контрибуції" були замінені на нові і обтекаємі - "санкції, гарантії та компенсації".
Але цей хитрий прийом не вдався.
В столиці почались демонстрації прихільників та противників війни.
Вони по черзі оточували то Тимчасовий Уряд, то Совєти.
Одни виходили з гаслами "Війна до побідного кінця", "Слава Мілюкову", "Віддайте Лєніна німцям". Інші - "Мир без анексій і контрибуцій", "Долой войну", "Долой Мілюкова".
Робочі дралися з солдатами. Двоє солдат було вбито.
Колись революційний Волинський полк підтримав Корнілова, який вивів війська на захист Тимчасового Уряду від більшовиків.
Де-факто тіньовий парламент Росії, який заповнив вакум після самоусунення Держ Думи, Совєт та його Ісполком на чолі з Чхеїдзе.
Совєт зайняв вичікувальну позицію.
З одного боку, він був радий притиснути Тимчасовий Уряд. З іншого боку, боявся що Уряд накаже Корнілову взяти штурмом Совєт. А ще Совєт боявся, що в разі своєї перемоги уся влада перейде до радикалів, таких як більшовики.
Всі боялися таємничої і неназваної "третьої сили", яка має скористатись із заворушень. Підозрювали і викривали один одного у таємній праці на німців.
В Києві мирно існуючі дотепер КиєвСовєт та Виконком Тимчасового Уряду також напружились.
У них обох був третій фронт, неочевидний і забутий з Петрограду - Центральна Рада, то ж вони мусили триматись разом.
Але протистояння штовхнуло й їх.
Військовий комісар Оберучев був однобічно призначений Совєтом на посаду командуючого Київським військовим округом. Виконком протестував, вимагаючи згоди Тимчасового Уряду, а до тих пір командуючим щоб залишався генерал Ходорович.
Над всім цім незримо витала камео імператора Німеччини, зловісного Вільгельма ІІ.
По місту йшли чутки, що німці близько, і що росіянські солдати братаються на фронті з німецькими (але не навпаки).
І всі очікували якогось доленосного виступу Вільгельма на наближаючомуся ювілеї - 500 років дому Гогенцолернів.
За чутками, він мав оголосити мир на своїх умовах.
Цього ж дня в Києві відбулася конференція українського студентства. Учасники висловились за федеративний устрій Росії та автономію України.
#сто_років_тому, 4 травня 1917, в революційній столиці Росії почались масові зіткнення.
Оскільки Росія трималась старого стилю, подія отримала назву "Апрельскій крізіс".
Все почалося з ноти міністра іноземних справ Мілюкова, у якій він усього навсього декларував вірність Росії своїм союзникам, Антанті, проти Центральних Держав.
На вимогу обережного Керенського фрази в ноті про "анексії, репарації та контрибуції" були замінені на нові і обтекаємі - "санкції, гарантії та компенсації".
Але цей хитрий прийом не вдався.
В столиці почались демонстрації прихільників та противників війни.
Вони по черзі оточували то Тимчасовий Уряд, то Совєти.
Одни виходили з гаслами "Війна до побідного кінця", "Слава Мілюкову", "Віддайте Лєніна німцям". Інші - "Мир без анексій і контрибуцій", "Долой войну", "Долой Мілюкова".
Робочі дралися з солдатами. Двоє солдат було вбито.
Колись революційний Волинський полк підтримав Корнілова, який вивів війська на захист Тимчасового Уряду від більшовиків.
Де-факто тіньовий парламент Росії, який заповнив вакум після самоусунення Держ Думи, Совєт та його Ісполком на чолі з Чхеїдзе.
Совєт зайняв вичікувальну позицію.
З одного боку, він був радий притиснути Тимчасовий Уряд. З іншого боку, боявся що Уряд накаже Корнілову взяти штурмом Совєт. А ще Совєт боявся, що в разі своєї перемоги уся влада перейде до радикалів, таких як більшовики.
Всі боялися таємничої і неназваної "третьої сили", яка має скористатись із заворушень. Підозрювали і викривали один одного у таємній праці на німців.
В Києві мирно існуючі дотепер КиєвСовєт та Виконком Тимчасового Уряду також напружились.
У них обох був третій фронт, неочевидний і забутий з Петрограду - Центральна Рада, то ж вони мусили триматись разом.
Але протистояння штовхнуло й їх.
Військовий комісар Оберучев був однобічно призначений Совєтом на посаду командуючого Київським військовим округом. Виконком протестував, вимагаючи згоди Тимчасового Уряду, а до тих пір командуючим щоб залишався генерал Ходорович.
Над всім цім незримо витала камео імператора Німеччини, зловісного Вільгельма ІІ.
По місту йшли чутки, що німці близько, і що росіянські солдати братаються на фронті з німецькими (але не навпаки).
І всі очікували якогось доленосного виступу Вільгельма на наближаючомуся ювілеї - 500 років дому Гогенцолернів.
За чутками, він мав оголосити мир на своїх умовах.
Цього ж дня в Києві відбулася конференція українського студентства. Учасники висловились за федеративний устрій Росії та автономію України.