![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
Частина 1. Європейський центр.
Калінінградська область ділиться поміж трьома або четверма державами (Мала Литва до Литви, Остпруссен до ФРН, Пруси Сходні до Польщі, можлива частка для Біларусі, задля виходу її до моря).
Білгородська область повністю або майже повністю відходить до нового-старого утворення - Слобожанщина. Можливо, з приміткою "Східна", або "Слобожанська Україна", в залежності від настроїв населення після війни та зацікавленості самої України, в перспективі, абсорбцювати подібні території.
Туди ж відходять з половину районів Вороніжської області.
Інша половина тої ж Вороніжчини відійде до Мокша Ма(стор), державного утворення народу Мокша.
Частка Курської та Брянської областей виокремлюється в Севщину (Северянщину), де де-факто має місце субетнос зі смішаним україно-москово-біларуським походженням. Подальший статус невизначений, особливо залежить від позиції Біларусі.
Значна частина Брянобласті - це Стародубщина або Вєтка, історично то українська, то біларуська територія. Там реставрується старообрядницька культура.
До Біларусі, повністю або під протекторатом, відійде також частка Псковобласті.
інші частини Псковобласті поділяться поміж Естнією (Печора), Латвією (Східна Латгалія) - та Новгородською республікою.
Остання твориться на базі Новгородської області, тільки деякі райони віддасть естонцям, а деякі - Карелії (Валдайщина).
Лєнобласть поділена поміж ісконними землями Фінляндії (які входили до 1939 та 1944), Карелією, Вепсанією, Іжорією, Воддю. Водська п'ятина увійде до Новгородської республіки.
Взагалі, ця республіка має бути федерація, яка поділена на п'ятини і чєті.
Цього поділу не уникнуть й окремі райони Санкт-Петербургу, який фактично стане діловою столицею кількох республік, розділеною на сектори.
Мурмобласть буде поділена поміж Саамами (з перспективою входження до Норвегії або Фінляндії) та Поморським Согласієм.
Поморське согласіє включає також значні частини Архангельщини. Там відроджується дрєвлєправославіє, тобто старообрядництво. Соловецькі острови - спільне володіння Карелії та Поморії.
Вологодчина ділиться на Вепсанію, Меря (Поветлужжя і Пошехоння) та Заволоччя (Чудь), яка входить до Новгородської республіки окремою п'ятиною.
Яробласть та Костромська область слугує базою Меря, а також окремих Галицької та Костромської четі. Поділ робиться з врахуванням говорів, які помітно різняться та послугують базою для розвитку нових слов'янських мов.
Ці четі - одиниці федеративного утворення, робоча назва якого Православія. Туди входять окремими одиницями старообрядські республіки Патриаршина, Гуслиця, а також Мещера, Мурома, Владимерська і Суздальська Четь, остання - також центр реформованої Православної церкви.
До Православії відходять тільки такі землі, на які не претендують націонали. Націоналам - прерогратива при розподілі земель колишньої, фіктивної, федерації. Друге місце посідають претензії держав-переможиць, в якості контрибуції або компенсації "історичної справедливості".
Постають окремі національні республіки. Ненеція. Башкортостан, у кордонах якими виходить до Казахстану. Татарстан. Значно більш розширені Марі Ел, Мокща, Ерзя, Чувашія, Удмуртія, за рахунок колишніх своїх земель. Дерусифікація.
Федерація Комі (зиряни, пермяки та інші) отримує вихід до Північного океану за рахунок ділянки Большеземельної тундри.
Частина недерусифікованих земель Нижегоробласті - та, що не відійшла до Муроми, Ерзя, Мари, Татар, стає духовним центром старообрядництва - согласіє Макарья.
Відновлюється автономія Волгадойч, землі в якій надаються німцям Казахстану.
Надається статус республіки або автономії Жовтому Клину.
Створюється федерація Вільний Дон.
Кубань розділена поміж Україною, Великою Чекресією, Грузією. Українцям відходить тільки Малиновий Клин, не вся Кубань.
Долю Таганрозької та Шахтинсько-Донецької округ, які колись входили до УРСР, вирішать двосторонні угоди поміж Великим Доном та Україною, з врахуванням міркувань і гарантій безпеки.
Всі етнично російські землі, на які не претендують націонали - переводяться на літературні версії місцевих говорів. Таких буде близько 12.
Москва як місто розділяється на окремі райони, що належать до різних кантонів (чєтєй та автономій) Православії і слугують їм столицями в перехідний період.
Про Кавказ та Азійську частину поговоримо іншим разом.
Частина 1. Європейський центр.
Калінінградська область ділиться поміж трьома або четверма державами (Мала Литва до Литви, Остпруссен до ФРН, Пруси Сходні до Польщі, можлива частка для Біларусі, задля виходу її до моря).
Білгородська область повністю або майже повністю відходить до нового-старого утворення - Слобожанщина. Можливо, з приміткою "Східна", або "Слобожанська Україна", в залежності від настроїв населення після війни та зацікавленості самої України, в перспективі, абсорбцювати подібні території.
Туди ж відходять з половину районів Вороніжської області.
Інша половина тої ж Вороніжчини відійде до Мокша Ма(стор), державного утворення народу Мокша.
Частка Курської та Брянської областей виокремлюється в Севщину (Северянщину), де де-факто має місце субетнос зі смішаним україно-москово-біларуським походженням. Подальший статус невизначений, особливо залежить від позиції Біларусі.
Значна частина Брянобласті - це Стародубщина або Вєтка, історично то українська, то біларуська територія. Там реставрується старообрядницька культура.
До Біларусі, повністю або під протекторатом, відійде також частка Псковобласті.
інші частини Псковобласті поділяться поміж Естнією (Печора), Латвією (Східна Латгалія) - та Новгородською республікою.
Остання твориться на базі Новгородської області, тільки деякі райони віддасть естонцям, а деякі - Карелії (Валдайщина).
Лєнобласть поділена поміж ісконними землями Фінляндії (які входили до 1939 та 1944), Карелією, Вепсанією, Іжорією, Воддю. Водська п'ятина увійде до Новгородської республіки.
Взагалі, ця республіка має бути федерація, яка поділена на п'ятини і чєті.
Цього поділу не уникнуть й окремі райони Санкт-Петербургу, який фактично стане діловою столицею кількох республік, розділеною на сектори.
Мурмобласть буде поділена поміж Саамами (з перспективою входження до Норвегії або Фінляндії) та Поморським Согласієм.
Поморське согласіє включає також значні частини Архангельщини. Там відроджується дрєвлєправославіє, тобто старообрядництво. Соловецькі острови - спільне володіння Карелії та Поморії.
Вологодчина ділиться на Вепсанію, Меря (Поветлужжя і Пошехоння) та Заволоччя (Чудь), яка входить до Новгородської республіки окремою п'ятиною.
Яробласть та Костромська область слугує базою Меря, а також окремих Галицької та Костромської четі. Поділ робиться з врахуванням говорів, які помітно різняться та послугують базою для розвитку нових слов'янських мов.
Ці четі - одиниці федеративного утворення, робоча назва якого Православія. Туди входять окремими одиницями старообрядські республіки Патриаршина, Гуслиця, а також Мещера, Мурома, Владимерська і Суздальська Четь, остання - також центр реформованої Православної церкви.
До Православії відходять тільки такі землі, на які не претендують націонали. Націоналам - прерогратива при розподілі земель колишньої, фіктивної, федерації. Друге місце посідають претензії держав-переможиць, в якості контрибуції або компенсації "історичної справедливості".
Постають окремі національні республіки. Ненеція. Башкортостан, у кордонах якими виходить до Казахстану. Татарстан. Значно більш розширені Марі Ел, Мокща, Ерзя, Чувашія, Удмуртія, за рахунок колишніх своїх земель. Дерусифікація.
Федерація Комі (зиряни, пермяки та інші) отримує вихід до Північного океану за рахунок ділянки Большеземельної тундри.
Частина недерусифікованих земель Нижегоробласті - та, що не відійшла до Муроми, Ерзя, Мари, Татар, стає духовним центром старообрядництва - согласіє Макарья.
Відновлюється автономія Волгадойч, землі в якій надаються німцям Казахстану.
Надається статус республіки або автономії Жовтому Клину.
Створюється федерація Вільний Дон.
Кубань розділена поміж Україною, Великою Чекресією, Грузією. Українцям відходить тільки Малиновий Клин, не вся Кубань.
Долю Таганрозької та Шахтинсько-Донецької округ, які колись входили до УРСР, вирішать двосторонні угоди поміж Великим Доном та Україною, з врахуванням міркувань і гарантій безпеки.
Всі етнично російські землі, на які не претендують націонали - переводяться на літературні версії місцевих говорів. Таких буде близько 12.
Москва як місто розділяється на окремі райони, що належать до різних кантонів (чєтєй та автономій) Православії і слугують їм столицями в перехідний період.
Про Кавказ та Азійську частину поговоримо іншим разом.